Ухвала суду № 132641598, 13.12.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23360/22

Провадження № 1-кп/127/786/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2025 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020000000372від 27.07.2021за обвинуваченням ОСОБА_5 увчинені злочинів,передбачених ч.1ст.307,ч.2ст.307,ч.3ст.307КК України, ОСОБА_6 увчинені злочину,передбаченого ч.3ст.307КК Українита ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_8 ,

захисника: ОСОБА_9 ,

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнізлочинів,передбачених ч.1ст.307,ч.2ст.307,ч.3ст.307КК України, ОСОБА_6 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.3ст.307КК Українита ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, оскільки на думку прокурора, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, до затримання не працював, а тому може чинити тиск на інших обвинувачених та свідків у вказаному кримінальному провадженні. У ході судового розгляду вказане клопотання прокурор ОСОБА_8 підтримав з мотивів викладених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_9 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вказане клопотання захисник мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені належними доказами, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 до затримання мав постійне місце проживання, де проживав разом із батьком, раніше не судимий, до затримання неофіційно працював на швейному виробництві.

Обвинувачений ОСОБА_6 покладався на розсуд суду. При цьому зазначив, що до затримання він працював та мав постійне місце проживання, де проживав разом із батьком.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання прокурора, приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2022 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із одночасним визначенням суми застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 грн. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2022, 22.11.2022, 14.12.2022, 02.02.2023, 30.03.2023, 23.05.2025, 30.06.2023, 15.08.2023, 10.10.2023, 06.12.2023, 25.03.2024, 21.05.2024, 11.07.2024, 26.07.2024, 16.09.2024, 13.11.2024, 26.12.2024, 19.02.2025, 17.04.2025, 05.06.2025, 26.06.2025, 22.08.2025, 15.10.2025 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжувався.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Натомість, як вбачається із матеріалів кримінального провадження та було встановлено у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання та реєстрації, де проживав разом із батьком, до затримання працював та відповідно мав стабільне джерело доходу, а отже і стійкі соціальні зв`язки.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як слідує з рішення ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі» від 19.12.2006 наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р. зазначено, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи, причини, про які йдеться у рішенні національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості перевалює над принципом поваги до свободи особистості».

Також з вищевказаного рішення ЄСПЛ слідує, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.

Подане прокурором до суду клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 містить формальний виклад обставин, мотивоване лише тяжкістю злочину та наявністю ризиків, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого. Жодних переконливих доказів того, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а не будь-який інший, з передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, зможе запобігти встановленим судом ризикам в матеріалах кримінального провадження не міститься та прокурором не надано в судовому засіданні.

Як визначено в ст. 181, ч. 3 ст.196 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження, матеріали клопотання прокурора, клопотання захисника, вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку щодо доцільності зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, істотно зменшились. Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на думку суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задовольнити, а у клопотанні прокурора слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні прокурора ОСОБА_8 про продовження застосованого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, тобто до 10.02.2026 включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачені ст. 194 КПК України, наступні обов`язки:

?прибувати на виклик до суду за першою вимогою;

?не відлучатись з місця проживання, без дозволу суду;

?повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

?утримуватись від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;

?здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право виїзду за кордон.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Копію ухвали суду направити начальнику Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для виконання.

Копію ухвали суду направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для відома.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: