Рішення № 132631108, 17.12.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №755/10434/24

Пр.2/336/364/2025

17.12.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Безкровної Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №755/10434/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застосування наслідків порушення виконання грошового зобов?язання,-

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Капля А.С. в інтересах позивача звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з зазначеним позовом, згідно з яким відповідно до позовної заяви в первісній версії просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у сумі 51 510,08 гривень, інфляційне збільшення у сумі 724,81 гривень, пеню у сумі 5 556,33 гривень, 3% річних у сумі 574,21 гривні та вартість послуг експерта у сумі 4 000,00 гривень.

За змістом позовної заяви 20.08.2023, приблизно о 19 годині 28 хвилин, в м. Києві, на перехресті бульвару Воскресенський та вулиці Стальського, сталось зіткнення автомобілів Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , та Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який є власником автомобіля. Постановою Дніпровського районного суду від 17.11.2023 у справі N755/16730/23 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП. Крім того, постановою Дніпровського районного суду від 26.02.2024 у справі N755/14659/23 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення.

Сторона позивача зазначає, що згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку N12/73.09.23 від 30.09.2023 вартість матеріального збитку автомобіля Volkswagen складає 127 598,42 гривень, відновлювального ремонту 202 521,66 гривень. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Daewoо на момент ДТП застрахована за полісом обов?язкового страхування власника наземного транспортного засобу N214359458 в ТДВ «СК «Кредо». Так, згідно з положеннями ст. 35, 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 23.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Кредо» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про страхове відшкодування. Визнавши подію ДТП страховим випадком, ТДВ «СК «Кредо» виплатило страхове відшкодування позивачу в розмірі 76 088,34 гривень (11.01.2024 36 444,00 гривень; 05.04.2024 39 644,34 гривень).

Як видно зі змістом позовної заяви, за даними, отриманими від страховика, з метою визначення вартості матеріального збитку страховик звернувся до суб?єкта оціночної діяльності. Відповідно до Звіту N37-S/13/18 від 26.09.2023, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу складає: 79 288,34 гривень, без урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали, тобто, менше ніж вартість збитків за результатами оцінки відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку N12/73.09.23 від 30.09.2023.

Відповідно, розрахунок страхового відшкодування, на підставі якого страховиком визначено розмір відшкодування такий: 79 288,34 гривень (вартість матеріального збитку без урахуванням ПДВ) - 3 200,00 гривень (розмір франшизи)= 76088,34 гривень, що виплачені позивачеві. Отже, на підставі вищезазначеного розрахунок залишкової суми матеріального збитку, що має бути стягнутий з відповідача має такий вигляд: 127 598,42 гривень (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) - 76 088,34 гривень (відшкодована сума на дату подачі позовної заяви страхового відшкодування) = 51510,08 гривень.

Сторона позивача наголошує, що відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний: у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв?язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на

Також згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

3 огляду на викладене, оскільки відповідач відшкодував частково страхове відшкодування, розрахунок штрафних санкцій: пені, 3 % річних та інфляційного збільшення боргу має обраховуватися починаючи з 11.01.2024 (день виплати страхового відшкодування) по 25.05.2024 (дата звернення з позовом до суду).

Враховуючи вищезазначене, неможливість позасудового врегулювання спору, із посиланням на приписи ст. 15, 16, 28, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. 6, 22, 29, 35, 36, 41 ЗУ «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності», представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2024 постановлено позовну заяву передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Справа на підставі протокола автоматизованого розподілу між суддями від 14.08.2024 передана в провадження визначеного головуючого судді Вайнраух Л.А. 15.08.2024.

Ухвалою судді від 20.08.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час і місце проведення судового засідання. Також судом визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою. Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов, що роз`яснено відповідачу. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Стороною відповідача отримано копію ухвали суду 21.10.2024, а 16.12.2024 до справи представником відповідача Чарваєвою А.С. скеровано відзив на позовну заяву із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, яке вмотивовано тим, що графіки відключень електропостачання, введення воєнного стану значно ускладнили можливість своєчасної підготовки заперечень, документів.

Дослідивши клопотання сторони відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.7 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ч.4 ст.127 ЦПК України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Дане клопотання про поновлення строку на подання відзиву надійшло до суду з відповідним відзивом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, враховуючи вимоги ч.5 ст.12 ЦПК України сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Так, розглядаючи питання поновлення пропущеного строку для подання відзиву, суд враховує основні засади цивільного судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності, диспозитивності, які гарантують право кожного учасника процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, враховуючи значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, обов`язок суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, та розглянути справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог та на підставі поданих доказів.

Беручи до уваги наведені стороною відповідача підстави для поновлення пропущеного строку, а також важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті, суд визнає причини пропуску встановленого строку поважними та вважає за необхідне поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Так, за змістом відзиву 20.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого в ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу DAEWOO LANOS, р.н. НОМЕР_3 , згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу №214359458 та транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, р.н. НОМЕР_4 . 23.09.2023 позивачем подано до ТДВ «СК «КРЕДО» повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, а також заяву про виплату страхового відшкодування. ТДВ «СК «КРЕДО», на виконання п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розпочало розслідування події, що має ознаки страхового випадку, з метою отримання додаткових відомостей.

Так, 26.09.2023 представником Товариства складено Протокол огляду транспортного засобу, у якому зазначено перелік пошкоджень автомобіля VOLKSWAGEN POLO, р.н. НОМЕР_4 , з переліком яких позивач погодився, про що свідчить його підпис в даному Протоколі. 26.09.2023 на замовлення ТДВ «СК «КРЕДО» складено Звіт №37-S/13/18 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту VOLKSWAGEN POLO, р.н. НОМЕР_4 з урахуванням зносу, без ПДВ складає 79 288,34 гривень.

Обставини щодо визнання водія ОСОБА_2 особою, винною в настанні події ДТП, в судовому порядку, як видно з відзиву, сторона відповідача визнає. В межах однієї зі справ про адміністративне правопорушення було призначено експертизу. Оскільки станом на 11.01.2024 ТДВ «СК «КРЕДО» не було відомо та було позбавлене можливості дізнатись про наявність / відсутність вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди від 20.09.2023, тому, на підставі ч.36.3 ст. 36 Закону України, позивачу здійснено виплату частки страхового відшкодування у розмірі 36 444,17 гривень (79 288,34 грн. / 2 франшиза 3200,00 гривень). При цьому, у повідомленні про здійснення виплати страхового відшкодування позивачу повідомлено, що ТДВ «СК «КРЕДО» не звільняє себе від обов`язку здійснити повну виплату страхового відшкодування після ухвалення винесено рішення суду / постанови про відсутність цивільно-правової відповідальності водія автомобіля VOLKSWAGEN POLO, р.н. НОМЕР_2 та після того як дане рішення суду / постанова набере законної сили. Так, лише 26.02.2024 постановою Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/14659/23 вирішено провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили 08.03.2024. Враховуючи вищезазначене, 05.04.2024 ТДВ «СК «КРЕДО» здійснено доплату страхового відшкодування у сумі 39 644,17 гривень. Тобто, сума виплати в рахунок страхового відшкодування, здійснена на користь позивача, стороною відповідача також визнається.

Окрім того, 25.04.2024 у відповідності до ч.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ «СК «КРЕДО» здійснило виплату позивачу пені за прострочену виплату страхового відшкодування у розмірі 598,18 гривень, з яких ПДФО 107,67 грн. та військовий збір 8,97 гривень.

Сторона відповідача наголошує, що звіт, на підставі якого здійснено нарахування і виплату належного Позивачу страхового відшкодування, повністю відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також іншим нормативно-правовим актам України, є дійсними і такими, що підлягає використанню в питаннях визначення розміру спричиненої шкоди автомобілю VOLKSWAGEN POLO, р.н. НОМЕР_2 від ДТП

Окремо у відзиві наголошено, що за відсутності з боку Позивача інформації про наявність іншого звіту про оцінку, саме звіт, виготовлений на замовлення відповідача, №37-S/13/18 від 26.09.2023 був використаний ТДВ «СК «Кредо» для обчислення належних до виплати Позивачу сум страхового відшкодування. Натомість, жодної потреби в залученні експертних висновків інших оцінювачів для цієї мети, на переконання представника, не було. Позивачем не аргументовано пріоритетність наданого ним Звіту №12/73.09.23 від 30.09.2023 над Звітом №37-S/13/18 від 26.09.2023 та його переваги при розрахунку страхового відшкодування. У даному Звіті №12/73.09.23 від 30.09.2023 не розрахований ПДВ на запасні частини, на розмір якого зменшується страхове відшкодування, якщо його виплата відбувається на рахунок потерпілої особи, у відповідності до п.36.2 ст. 36 Закону України. У зв`язку з вищевикладеним, ТДВ «СК «КРЕДО» повністю заперечує проти задоволення позовної вимоги Позивача про стягнення страхового відшкодування та, відповідно штрафних санкцій та витрат на послуги експерта.

Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.02.2025 клопотання сторони позивача задоволено. Призначено у цивільній справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

- Яка вартість відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу «Volkswagen Рolo», д.н.з НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей станом на дату вчинення ДТП - 20.09.2023? Проведення експертизи доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, оф. 426. Зобов`язано позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) надати експерту експертної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» оригінал звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 30.09.2023 №12/73.09.23 для ознайомлення. Для проведення експертизи скеровано матеріали даної цивільної справи №755/10434/24. Витрати по сплаті за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 , як ініціатора клопотання. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у відповідності до ст. 384, 385 КК України. Ухвала суду виконана в повному обсязі 14.05.2025.

Ухвалою суду від 26.05.2025 відповідно до приписів ст.254 ЦПК України провадження у справі поновлено, визначено дату, час та місце проведення судового засідання.

03.06.2025 до справи за підписом представниці позивача адвоката Капля А.С. надійшла заява про збільшення позовних вимог, у зв?язку із проведеним експертним дослідженням за змістом якої позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги до ТДВ СК «КРЕДО» в частині стягнення матеріальної шкоди, з 51 510,08 гривень до 59 935,93 гривень, що становить залишок несплаченого страхового відшкодування).

Разом з цим, позивач, користуючись своїм процесуальним правом, збільшує позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій згідно зі ст. 625 ЦК України, оскільки період заборгованості збільшився та обраховується з 11.01.2024 (день часткової виплати страхового відшкодування) по 15.01.2025 (день подачі заяви про збільшення позовних вимог).

Таким чином, розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є, враховуючи основну суму заборгованості 59 935,93 гривень, таким:

Інфляційні витрати за період з 11/01/2024 по 03/06/2025: індекс інфляції: січень 2024: 100,40; лютий 2024:100,30; березень 2024: 100,50; квітень 2024:100,20 ; травень 2024:100,60; червень 2024:102,20; липень 2024: 100,00; серпень 2024:100,60; вересень 2024: 101,50; жовтень 2024:101,80; листопад 2024: 101,90; грудень 2024:101,40 ; січень 2025:101,20; лютий 2025: 100,80; березень 2025: 101,50; квітень 2025: 100,70. Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС=(ІІ1:100)x(ІІ2:100)x(ІІ3:100)x...(ІІZ:100); ІІ1 індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Так, IIc (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.16755622. Інфляційне збільшення: 59 935,93 x 1.16755622 - 59 935,93 = 10 042,64 гривень.

Подвійна облікова ставка за сукупний період з 11/01/2024 по 03/06/2025:

1) Період заборгованості: 11.01.2024 - 14.03.2024. Кількість днів прострочки: 64. Розмір облікової ставки НБУ: 15,00. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.082. Сума пені за весь період прострочення: 3 144,18 гривень.

2) Період заборгованості: 15.03.2024 - 25.04.2024. Кількість днів прострочки: 42. Розмір облікової ставки НБУ: 14,50. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.079. Сума пені за весь період прострочення: 1 994,59 гривень.

3) Період заборгованості: 26.04.2024 - 13.06.2024. Кількість днів прострочки: 49. Розмір облікової ставки НБУ: 13,50. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.074. Сума пені за весь період прострочення: 2 166,54 гривень.

4) Період заборгованості: 14.06.2024 - 12.12.2024. Кількість днів прострочки: 182. Розмір облікової ставки НБУ: 13,00. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.071. Сума пені за весь період прострочення: 7 749,93 гривень.

5) Період заборгованості: 13.12.2024 - 31.12.2024. Кількість днів прострочки: 19. Розмір облікової ставки НБУ: 13,50. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.074. Сума пені за весь період прострочення: 840,09 гривень.

6) Період заборгованості: 01.01.2025 - 23.01.2025. Кількість днів прострочки: 23. Розмір облікової ставки НБУ: 13,50. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.074 Сума пені за весь період прострочення: 1 019,74 гривень.

7) Період заборгованості: 24.01.2025 - 06.03.2025. Кількість днів прострочки: 42. Розмір облікової ставки НБУ: 14,50. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.079. Сума пені за весь період прострочення: 2 000,05 гривень.

8) Період заборгованості: 07.03.2025 - 03.06.2025. Кількість днів прострочки: 89. Розмір облікової ставки НБУ: 15,50. Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день: 0.085. Сума пені за весь період прострочення: 4 530,50 гривень.

При цьому, розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня=Сx2УСДxД:100, де С-сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення. Тобто, всього штрафних санкцій: = 23 444,77 гривень.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

1) Період прострочення грошового зобов`язання: з 11/01/2024 до 31/12/2024: 59 935,93 x 3 % x 356 : 366 : 100; кількість днів у періоді: 356; Сума: 1 748,95 гривень.

2) Період прострочення грошового зобов`язання: з 01/01/2025 до 03/06/2025: 59 935,93 x 3 % x 154 : 365 : 100; Кількість днів у періоді: 154; Сума: 758,64 гривень.

Тобто, всього штрафних санкцій: 2 507,59 гривень.

Отже, позивач збільшує позовні вимоги, що підлягають стягненню з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової компанії «КРЕДО» з суми 62365,43 гривень до 99930,93 гривень.

Відповідно, представниця позивача, діючи в інтересах позивача, просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь позивача страхове відшкодування в сумі 59 935,93 гривень, 10 042,64 в рахунок інфляційного збільшення (з 11.01.2024 по 03.06.2025), 23 444,77 гривень в рахунок пені (з 11.01.2024 по 03.06.2025), 2 507,59 в рахунок 3 % річних (з 11.01.2024 по 03.06.2025); стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь позивача 4 000,00 гривень в рахунок сплати вартості послуг експерта.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференцзв?язку, - 09.10.2025, представниця позивача адвокат Капля А.С. збільшені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі. Наголосила, що відповідачем здійснено доплату страхового відшкодування у сумі 39000,00 гривень після набрання постановою Дніпровського районного суду м.Києва чинності. Розрахунок 3% та інфляційних здійснений за період з 11.01.2024 по 03.06.2025. Оскільки звіт, поданий стороною відповідача є неналежним доказом, навіть, з урахуванням проведення експертизи саме на підставі ухвали суду, дати здійснення висновку експерта, застосувати наслідки порушення виконання грошового зобов`язання (пеню, 3% річних та інфляційне збільшення) сторона позивача просить за весь вказаний період. Стороною позивача визнається, що протокол огляду транспортного засобу складений 26.09.2023, під час якого був присутній позивач, із переліком пошкоджень транспортного засобу погодився. Пеню у сумі 598,18 гривень під час здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат стороною позивача не враховано, доказів на спростування факту її сплати стороною позивача не подано.

Стороною відповідача неодноразово скеровано заяви про розгляд справи за відсутності представника, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно, судом ухвалено 09.10.2025 здійснювати розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

В судовому засіданні 09.10.2025 судом оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що у справі №755/16730/23 постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2023 знайшли підтвердження такі фактичні обставини події ДТП: 20 вересня 2023 року о 19 год 28 хв ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по бульв. Воскресенський, на регульованому перехресті з вул. Стальського, при повороті ліворуч не надав переваги в русі транспортного засобу марки «Volkswagen Polo» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 16.6 Правил дорожнього руху. Згідно висновку експерта № 211/23 від 06.10.2023 за результатами проведення автотехнічної експертизи по матеріалам справи про адміністративне правопорушення встановлено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Daewoo» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.6 ПДР України. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля марки «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 16.6 ПДР України та знаходились в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП.

Так, вказаною постановою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп., стягнуто судовий збір.

Постанова суду набрала законної сили 28.11.2023, веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115221694.

Крім того, у справі №755/14659/23, пр. 3/755/6733/23 від 26.02.2024, винесеною Дніпровським районним судом м. Києва, здійснено висновок про те, що будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху матеріали справи не містять. Суддя приходить до висновку, що факт порушення п.п.8.7.3.г, 8.10, 8.11 Правил Дорожнього руху України водієм транспортного засобу «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_2 та причинного зв`язку з ДТП, не знайшов підтвердження в судовому засіданні, що зумовлює закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Відповідно, даною постановою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набрала законної сили 08.03.2024, веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117372616.

Судом також встановлено, що 23.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Кредо» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, із заявою про виплату страхового відшкодування. Вказана заява не містить дати подання до страховика, проте звернення позивача із нею з метою отримання страхового відшкодування з боку відповідача не спростовується.

Згідно зі звітом №37-S/13/18 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 26.09.2023, замовник відповідач, виконавець ФОП ОСОБА_4 , об?єкт оцінки транспортний засіб «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , використані підходи витратний та порівняльний, ринкова вартість 780410,85 гривень, вартість відновлювального ремонту 133921,27 гривень, із врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (із врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали): 89420,50 гривень, без ПДВ 79288,34 гривень. Вартість визначена на дату оцінки 20.09.2023.

Право власності позивача на вказаний транспортний засіб стороною відповідача не спростовується. Повноваження оцінювача підтверджені в належний спосіб.

Згідно зі звітом №12/73.09.23 від 30.09.2023 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, замовник ОСОБА_1 , виконавець ФОП ОСОБА_5 , об?єкт оцінки транспортний засіб «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 , використані підходи витратний (метод калькуляції) та порівняльний, ринкова вартість КТЗ до пошкодження 561145,17 гривень, вартість відновлювального ремонту 202521,66 гривень, вартість матеріального збитку 127598,42 гривень. ПДВ під час оцінки не враховано, що видно як з розрахунків, так і розшифрування формул, застосованих для здійснення вартості збитків, з приводу чого суд погоджується із запереченнями сторони відповідача.

Згідно з договором про проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу від 26.09.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а також квитанції до прибуткового касового ордера №12/73.09.23 від 30.09.2023, вартість послуг експерта за складання даного звіту становить 4000,00 гривень.

Крім того, судом встановлено, що відповідальність власника / належного користувача автомобіля «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ СК «Кредо», поліс №214359458, франшиза -3200,00 гривень, ліміт за шкоду майну 160000,00 гривень.

25.04.2024 адвокатом Каплею А.С. в інтересах позивача надіслано адвокатський запит до відповідача. 02.05.2024 згідно з відповіддю на адвокатський запит ТДВ СК«Кредо») повідомило результати звіту від 26.09.2023, вартість франшизи згідно з полісом 3200,00 гривень.

За даними висновку судового експерта №2-07/05 від 07.05.2025 судового експерта Тараканова Ю.Ю. за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей станом на дату вчинення ДТП 20.09.2023, складає 136024,27 гривень. Ціни на запчастини та матеріали враховані з урахуванням ПДВ, як видно з висновком. Даний висновок є належним та допустим доказом.

Стороною позивача під час розрахунку суми страхового відшкодування, що не сплачена відповідачем, не враховано суми франшизи (3200,00 гривень), крім того за період з 11.01.2024 (дата виплати першої частки страхового відшкодування) по 03.06.2025 (дата подання заяви про збільшення позовних вимог) здійснено розрахунок інфляційних втрат у сумі 10 042,64 гривень, штрафних санкцій у сумі 23 444,77 гривень, 3% річних у сумі 2 507,59 гривень, заявлено до стягнення 4 000,00 в рахунок вартості послуг експерта (звіт від 30.09.2025).

Предметом позову є матеріально-правова вимога власника транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, що відбулась за вказаних вище обставин, до страховика забезпеченого транспортного засобу, водій якого визнаний винуватим у ДТП, щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування, а також застосування наслідків порушення строків виконання грошового зобов?язання, передбачених ст.625 ЦК України та ст.36-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Підставою для звернення до суду стала неможливість позасудового врегулювання спору між сторонами, що стверджується стороною позивача, обов`язковості якого чинним законодавством не встановлено.

При розгляді справи суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Загальні положення про відшкодування шкоди врегульовані ст.22, главою 82 ЦК України. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час ДТП регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування» від 18.11.2021, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», іншими законодавчими актами.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Згідно з п.1,3 ч.2, 3, 6 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) шкоди та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За нормою ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За нормою ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з цим, положення ч.2 ст.1187 ЦК України чітко передбачають, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені ст.1188 ЦК України. Так, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, пр.61-31395сво18 зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов?язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Як передбачено ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи приписи ч.6 ст.82 ЦПК України, фактичні обставини, встановлені постановою суду, винесеною у справі 755/16730/23 Дніпровським районним судом м. Києва від 17.11.2023, яка набрала законної сили, суд вважає доведеними як настання події ДТП, так і винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що є підставою для застосування положень п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України.

Так, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц.

Крім того, нормою ч.1 ст.1194 ЦК України врегульовано, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Інститут страхування є одним із засобів, покликаних мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди.

Як передбачено ст.979-981 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом). Його істотні умови закріплено у ст. 982 ЦК України.

Щодо застосованості спеціального законодавства в даній справі суд виходить з норм ст.5,6 ЦК України, а також часу виникнення спірних правовідносин між сторонами, із врахуванням дат ДТП та здійснення страховиком винної особи страхового відшкодування.

Суд при розгляді вимог про стягнення матеріальної шкоди виходить й з того, що за положеннями п.1.4 ст.1 Закону застрахованою є відповідальність страхувальника та інших осіб, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. В даному випадку правомірність володіння ОСОБА_1 транспортним засобом, яким він керував на момент події ДТП стороною відповідача не спростовується.

Відповідно до ст.3, п.9.1 ст.9, п.10.1 ст.10 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Відповідно до цього Закону передбачено, зокрема, укладання внутрішнього договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування).

Необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором) (п. 17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Згідно зі ст.6, п.22.1 ст.22 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до Постанови правління НБУ від 30.05.2022 №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», затверджено розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою (з 01.07.2022): за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000 гривень на одного потерпілого, тобто, заявлена до стягнення сума матеріальної шкоди не перевищує страхової суми, навіть з урахуванням вже здійсненої в рахунок страхового відшкодування виплати, яка дорівнює 76 088,34 гривень (11.01.2024 - 36 444,17 гривень та 05.04.2024 39644,17 гривень), що визнається сторонами у справі.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України судом враховано в цьому контексті й правові висновки, здійснені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, пр. 14-316цс18, в якій вказано, якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Тому, пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Вказані висновки здійснені у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 Верховного Суду.

Також, у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Отже, особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Як передбачено ст.34.2, 34.3 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

В даному випадку страховиком виконано обов?язок із своєчасної оцінки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , підстав для самостійного обрання позивачем експерта судом не встановлено.

Також стороною позивача не обґрунтовано пріоритетність наданого Звіту №12/73.09.23 від 30.09.2023 над Звітом №37-S/13/18 від 26.09.2023, не доведено вжиття належних та своєчасних заходів з боку ОСОБА_1 або його представника для повідомлення про звіт від 30.09.2023 страховика.

При цьому, стороною позивача визнається, що протокол огляду транспортного засобу складений 26.09.2023, під час якого був присутній позивач, із переліком пошкоджень транспортного засобу він погодився.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь відповідача 4000,00 гривень в рахунок вартості підготовки звіту від 30.09.2023, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог ОСОБА_1 про застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання суд виходить з такого.

У ч.3 ст.510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правовими висновками, здійсненими у Постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №761/6406/16-ц (пр.№61-34162св18), грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновкомВеликої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі№910/10156/17 (провадження №12-14гс18),вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Крім того, у п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того,у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд, розглядаючи вимоги позивача про стягнення пені та застосування наслідків, передбачених ст.625 ЦК України, погоджується із твердженнями сторони відповідача з приводу того, що факт невинуватості ОСОБА_1 може вважатись доведеним з 08.03.2024, коли постанова Дніпровського районного суду м.Києва про закриття провадження від 26.02.2024 набрала законної сили, тобто, виплата всієї суми страхового відшкодування була технічно неможливою.

Окремо слід звернути увагу на тому, що стороною позивача під час провадження справи в суді заявлено клопотання про призначення експертизи, і саме за результатами проведення експертного дослідження на виконання ухвали суду судом визнається доведеною вартість відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей станом на дату вчинення ДТП 20.09.2023, що складає 136024,27 гривень. Ціни на запчастини та матеріали враховані з урахуванням ПДВ, як видно з висновком.

Тобто, розмір грошового зобов?язання відповідача та правомірність його стягнення (у сумі, яка не сплачена страховиком до звернення позивача до суду) визначається лише за результатами розгляду даної справи. Відповідно, судом не встановлено ані підстав для застосування положень п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ст.625 ЦК України, тому суд ухвалює в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд також наголошує, що первісно для розрахунку вказаних пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем враховано саме суму збитків відповідно до звіту від 30.09.2025, зміст якого, як це вже встановлено судом, до відома страховика не доводився.

Здійснюючи виплату страхового відшкодування, страховик керувався Звітом N37-S/13/18 від 26.09.2023, виготовленим на замовлення ТДВ СК Кредо, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу складає 79 288,34 гривень, тобто підстав для виплати страхового відшкодування в іншому розмірі у страховика не було за відсутності відповідних звернень ОСОБА_1 . Так, суд погоджується із твердженнями сторони відповідача з приводу того, що стороною позивача не доведено подання до страховика винної особи інформації про наявність іншого звіту про оцінку, незгоду із висновками первісного звіту, відповідно, єдино можливим звітом, який міг бути врахований для розрахунку страхового відшкодування, є звіт, виготовлений на замовлення відповідача, від 26.09.2023.

Окрім того, сторона відповідача наголошує, що 25.04.2024 у відповідності до ч.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ «СК «КРЕДО» здійснило позивачу й виплату пені за прострочену виплату страхового відшкодування у розмірі 598,18 гривень, з яких ПДФО 107,67 грн. та військовий збір 8,97 гривень.

Представниця позивача в судовому засіданні зазначила, що ця сума в розрахунку пені, інфляційних та 3% річних не врахована, не спростовуючи власне факту здійснення цієї виплати, що також враховується судом.

Крім того, відповідно до п.36.1, 36.2 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, тоді розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п.36.1).

Так, в даному випадку, стороною позивача не доведено порушення з боку страховика порядку та строків проведення огляду, експертного дослідження (замовлення й виготовлення звіту), визначення розміру страхової виплати.

Наявність під час огляду транспортного засобу заперечень з боку позивача в даній справі не підтверджено.

Із врахуванням наведеного, оскільки у висновку судового експерта (на виконання ухвали суду) визначено вартість ремонту транспортного засобу саме із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, судом встановлено, що страховиком винної у настанні ДТП особи здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в сумі 76 088,34 гривень (11.01.2024 - 36 444,17 гривень та 05.04.2024 39644,17 гривень), тобто, в межах ліміту відповідальності страховика та за вирахуванням франшизи згідно з полісом 3200,00 гривень, залишок невідшкодованого страхового відшкодування становить 56735,93 гривень. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визнається судом обґрунтованою, відповідно, позов в цій частині підлягає задоволенню у спосіб, визначений стороною позивача.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Поряд із цим, змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно він не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, адже доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст.81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

За приписами ч.4,5 ст.83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Проте, стороною позивача не повідомлялось про неможливість подання певних доказів або необхідність додаткового часу для цього.

За нормою ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним єрішення,ухваленесудомвідповідно донормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову, що зумовлює ухвалення рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 56735,93 гривень в рахунок страхового відшкодування завданих позивачеві внаслідок ДТП збитків, а саме його транспортному засобу.

За приписами п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.1,2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи

Позивачем понесено судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 1211,20 гривень (як мінімально допустима сума, що мала бути сплачена позивачем при зверненні до суду відповідно до положень Закону України «Про судовий збір»).

За нормою ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Як видно з матеріалів справи, представником позивача у справі є адвокатка Капля А.С., що надавала позивачеві професійну правничу допомогу на підставі ордеру від 22.09.2023, а також договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 22.09.2023. Обсяг правової допомоги визначений п.1.1 договору, а також розділом 3 договору. Крім того, згідно з п.4.1, 4.2 договору розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.1.-2.1.4, 2.1.7-2.1.9 цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди. Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги.

Докази понесення стороною позивача витрат за надання правничої допомоги у сумі 20000,00 гривень на час розгляду справи не надані, відповідно, підстав для їх розподілу судом не встановлено.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 245, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товаристваз додатковоювідповідальністю «Страховакомпанія «Кредо»про відшкодуванняшкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,застосування наслідківпорушення виконаннягрошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 56735,93гривень (п?ятдесят шість тисяч сімсот тридцять п?ять гривень 93 копійки).

У задоволенні позову в частині застосування наслідків порушення виконання грошового зобов`язання відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.34.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 17.12.2025.

Суддя Л.А.Вайнраух