Рішення № 132619400, 16.12.2025, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/795/25

Провадження № 2/364/444/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді МакаренкоЛ.А.,

при секретарі судового засідання ГолубА.Л.,

за участю:

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 01.09.2025 надійшов зазначений позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 24.11.2020 №2001742620301 у загальному розмірі 36370,03грн та судові витрати (а.с.1-4).

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача СупрунЄ.В. (довіреність від 14.08.2024 та від 23.07.2024, а.с.5, 7-8) у позовній заяві зазначила, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 24.11.2020 укладено кредитний договір №2001742620301, за яким Відповідачу видано кредитну картку із встановленим первісно кредитним лімітом збільшеним надалі до 25466,00грн. За умовами цього кредитного договору Відповідач отримала кредитні кошти, проте не надала своєчасно та у повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за цим кредитом згідно з умовами і в строки, визначені договором. У зв`язку з цим Відповідач, як стверджено в позовній заяві, за станом на 07.05.2025 має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 36370,03грн, що включає в себе:

21583,81грн заборгованість за кредитом;

14786,22грн заборгованість за процентами;

0грн. заборгованість за комісією.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження (а.с.38-39, 40).

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) та усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2025 про залишення позовної заяви без руху (а.с.55-56), ухвалою суду від 15.10.2025 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, строки для подання сторонами інших заяв по суті справи, роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; копії ухвали суду направлено сторонам (а.с.63-65, 67).

Водночас, враховуючи, що Відповідач копії зазначеної ухвали суду від 15.10.2025 про відкриття провадження не отримала, повідомлення її про надходження до згаданого позову не вдалось і не вбачалось можливим, тому ухвалою суду від 13.11.2025 було змінено порядок розгляду справи та вирішено розглядати надалі цю справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою забезпечення рівності сторін, права особи на захист, забезпечення належного повідомлення всіх учасників справи, в тому числі Відповідача, із застосуванням, у разі необхідності, правових механізмів, передбачених статтею128 ЦПК України; встановлено Відповідачеві новий строк для подання відзиву; призначено розгляд справи на 09.12.2025 (а.с.70-72), надалі відкладено на 16.12.2025 через неявку Відповідача.

У судові засідання 09.12.2025 та 16.12.2025 представник Позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені, що підтверджено, зокрема, рекомендованими поштовими повідомленнями та довідками про доставку електронного листа; у позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судові засідання 09.12.2025 і 16.12.2025 також не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою місця її реєстрації, які поверталися без вручення з відміткою «адресат відсутній», а також шляхом розміщення оголошень про її виклик у судові засідання на офіційному вебсайті Володарського районного суду Київської області вебпорталу судової влади України.

За наведених обставин Відповідач, місце фактичного проживання (перебування) якої невідоме, вважається належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою її місця проживання з отриманням відмітки на повістках про відсутність особи за цієї адресою (пункт2 частини сьомої, пункт4 частини восьмої статті128 ЦПК України), а також шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (частина одинадцята статті128, частина десята статті130 ЦПК України).

Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов`язку особи зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до норм статей3, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Таке декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Згідно з вимогами пункту4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (зі змінами), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Строки виконання особою обов`язку щодо декларування/реєстрації свого місця проживання визначені в пункті5 названого Порядку.

З огляду на це обов`язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов`язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов`язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті55, 68 Конституції України).

За загальним правилом частини першої статті223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово в позовній заяві (а.с.3), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що АТ «ПУМБ» здійснює діяльність з надання банківських та інших фінансових послуг (крім послуг у сфері страхування), іншу діяльність, визначену статтею47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що підтверджено відповідно копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.32-33) та копією статуту АТ «ПУМБ» (а.с.33-37).

Між АТ «ПУМБ», з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, 24.11.2020 укладено кредитний договір №2001742620301 шляхом подання останньою відповідної заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія якої додана до позовної заяви (а.с.11).

На підтвердження особи Відповідача (клієнта Банку) до позовної заяви додано фотокопію паспорта громадянина України Відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 26.12.2004 Володарським РВГУ МВС України в Київській області, та копію її картки платника податків, завіреною, зокрема Відповідачем, датою видачі кредиту 24.11.2020 (а.с.12-13).

Згідно із зазначеною вище Заявою Відповідача (а.с.11) та копією паспорту споживчого кредиту (а.с.12) Відповідач просила встановити на її поточний рахунок у гривнях, кредитний ліміт у сумі 3000,00грн, який було задоволено Позивачем. Такий кредит був наданий Відповідачеві у названому розмірі на строк 12місяців з подальшою пролонгацією кожного разу на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої зі сторін; розмір стандартної процентної ставки складає 47,88% річних.

Згідно з доданою до позову Довідкою про збільшення кредитного ліміту Відповідачу встановлено кредитний ліміт первісно за станом на 24.11.2020 у розмірі 3000,00грн, який надалі неодноразово збільшувався та/або зменшувався, максимально до 29900,00грн 24.11.2021, востаннє зменшено до 25466,00грн 03.03.2022 (а.с.23).

Як вбачається з долученої до позовної заяви Виписки по рахунку Відповідача (а.с.26-30) вона активно користувалася кредитними коштами Позивача з відповідного карткового рахунку для оплати придбання різних видів товарів і послуг. Періодичне, але не в повному обсязі, поповнення кредитного рахунку Відповідача підтверджується також і доданим до позовної заяви Розрахунком заборгованості (а.с. 26-30), остання частково вносила гроші на погашення кредитної заборгованості лише до червня 2023року.

При цьому суд бере до уваги як належний і допустимий доказ кредитної заборгованості згадану виписку за картковим рахунком Відповідача, враховуючи висновки Верховного Суду (викладені, зокрема, у постановах 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15, від 30.11.2022 у справі №214/6975/15).

Такі висновки Верховного Суду і судова практика в цілому щодо врахування виписок по особових рахунках як належних і допустимих доказів є стабільною, ґрунтується на відповідних нормах фінансового законодавства України.

Так, у постанові від 15.05.2025 у справі №488/3972/23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Разом з тим, відповідно до пункту5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75. На підставі аналізу зазначених норм Верховний Суд у названій постанові виснував, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, судом встановлено, що Позивач на виконання умов укладеного з Відповідачем договору свої зобов`язання виконав, надавши Відповідачеві можливість користуватися коштами на картковому рахунку, проте останньою не виконано у повному обсязі взятих на себе зобов`язань щодо повернення таких коштів і сплати складових кредитного договору. Тому за станом на 07.05.2025 Відповідач має перед Позивачем заборгованість за «тілом» кредиту в розмірі 21583,81грн, що відповідає встановленому їй і максимальному розміру кредитного ліміту (29900,00грн), і останньому зменшеному розміру кредитного ліміту (25466,00грн), а загальна заборгованість за кредитом становить 36370,03грн, що складається з наведеної вище суми заборгованості за простроченим «тілом» кредиту, а також з прострочених відсотків у заявленому до стягнення розмірі 14786,22грн, правильність нарахування яких, зокрема й з огляду на пропорційність співвідношення із заборгованістю з «тілом» кредиту, не викликає у суду сумніву та не заперечувалось Відповідачем, якою відзиву із запереченнями проти позову (зокрема, й розміру заборгованості) до суду не подавалось.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, п`ята статті81 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої статті43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В ухвалі суду від 15.10.2025 про відкриття провадження у цій справі та в ухвалі суду від 13.11.2025 про зміну порядку розгляду справи сторонам було роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с.65,72).

Згідно з частиною першою статті509, частиною першою статті525 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті626, частини першої статті634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; при цьому договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частинами першою, другою статті1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті526, частини першої статті527, частини першої статті530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття536 ЦК України).

Статтею610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зважаючи на усе викладене, суд вважає, що Відповідач порушила умови кредитного договору, не виконала взяті на себе грошові зобов`язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості відповідає умовам, визначеним у кредитному договорі, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту1 частини другої статті141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір.

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті247 ЦПК України).

Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829; адреса місцезнаходження: вул.Андріївська, 4, м.Київ, 04070) заборгованість за кредитним договором від 24.11.2020 №2001742620301 у загальному розмірі 36370 (тридцять шість тисяч триста сімдесят)грн 03 (три) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829; адреса місцезнаходження: вул.Андріївська, 4, м.Київ, 04070) судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн 40 (сорок)коп.

Копії цього заочного рішення суду направити учасникам справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

,

Суддя Л. А. Макаренко