Рішення № 132618485, 16.12.2025, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/6759/25

провадження № 2/0274/2664/25

Рішення

Іменем України

16.12.2025 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Сенс банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Лойфер А.Е. звернувся до суду з позовною заявою згідно якої просить стягнути з відповідача на користь АТ "Сенс банк" заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.07.2017 року в розмірі 107019,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.07.2017 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа Банк" затверджено зміну назви на АТ "Сенс Банк".

За умовами угоди: ліміт кредитної лінії становить 200000,00 грн, процентна ставка - 34%. Порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість яка становить 107019,12 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.68).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Цимбал А.А. про поновлення процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву (а.с. 103 - 104).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.12.2025 клопотання представника відповідача адвоката Цимбал А.А. про поновлення відповідачу строку на подання клопотання про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке міститься у відзиві на позовну заяву - залишено без розгляду (а.с.105).

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.07.2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету - Заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.12 - 13).

12.07.2017 ОСОБА_1 акцептував пропозицію ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №626257004882679, згідно якої позичальник запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; мета кредиту - споживчі цілі; ліміт кредитної лінії - 200 000 грн; процентна ставка фіксована 24 % річних (а.с.14 - 15).

12.07.2017 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, який містить, серед іншого, інформацію щодо строку кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; максимальної суми кредиту 200 000 грн.; мету отримання кредиту споживчі цілі; способу та строку надання кредиту безготівковим шляхом; процентної ставки 24% річних; типу картки MasterCard DEBIT WORLD (а.с.16).

Відповідно до умов договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Також умовами договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів, з дня отримання від банку інформації.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Як слідує з виписки по особовому рахунку відповідача за період з 12.07.2017 по 02.07.2025 року банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі: перерахував кошти за договором та збільшив кредитний ліміт. Відповідач користувався кредитом та карткою: здійснював переказ грошових коштів з картки на картку, знімав надані кредитні кошти через банкомати, здійснював оплату за придбання товарів (а.с. 29-45).

Відповідачу було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та сплати заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, як це передбачено умовами договору, яка залишена без відповідного реагування (а.с. 23).

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На переконання суду, позивачем доведений факт укладання між сторонами договору, з метою перекредитування, шляхом електронного документообігу надсилання пропозиції, з ідентифікатором доступу.

Судом досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за договором № 630672658 від 12.07.2017 року, яка утворилась станом на 02.07.2025 року складає 107019,12 грн, з яких 75248,02 грн - тіло кредиту, 31771,10 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 21 - 22).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 605/196/16-ц, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування вимог позивача щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» в загальному розмірі 107019,12 грн, з яких 75248,02 грн - тіло кредиту, 31771,10 грн - відсотки за користування кредитом.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу в розмірі 9001,00 грн., суд зазначає наступне.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

28.01.2025 року між АТ "Сенс Бнк" та АО "Смарт Лекс" в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича укладено договір про надання послуг №1006 ( а.с. 54-60).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).

Оскільки представником позивача не надано вищевказаних доказів та документу, що свідчить про фактичну оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Акціонерного товариства "Сенс банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Сенс банк" (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №630672658 від 12.07.2017 у розмірі 107 019,12 грн, з яких 75248,02 грн - тіло кредиту, 31 771,10 грн - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Сенс банк" (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2025 року

Суддя : Т.М. Вдовиченко