Ухвала суду № 132613341, 15.12.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1543/25

провадження 1-кп/302/204/25

227

У Х В А Л А

(в повному обсязі)

15.12.2025 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений - ОСОБА_4 ,

захисник адвокат ОСОБА_5 ,

потерпілі ОСОБА_6 , неповнолітній ОСОБА_7 ,

законна представниця неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № в ЄРДР 12025070000000338 від 27.07.2025 за клопотанням начальника Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр.України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке обґрунтовує так.

26 липня 2025 року близько 22 години 30 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «BMW», моделі «530D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги Т-0720 сполученням «Синевирська Поляна - Синевир», із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, а саме в селі Синевир, Хустського району Закарпатської області, зі сторони селища Міжгір`я у напрямку с.Негровець Хустського району, зі швидкістю 136 км/год, яка перевищує максимальну швидкість, дозволену у межах населеного пункту, а саме 50 км/год, у нічний час доби, без опадів та будь-яких інших атмосферних явищ, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.2, п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, будучи самовпевненим, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, де навпроти будинку №712, проїжджаючи ділянку автодороги, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із незареєстрованим у встановленому порядку мотоциклом марки «КАYО» моделі «К-2» без реєстраційного номерного знаку, об`ємом двигуна 250 куб.см., під керуванням неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у той час рухався у зустрічному напрямку зустрічною смугою руху, без увімкненої передньої фари ближнього чи дального світла, який за допомогою ліхтарика мобільного разом з неповнолітнім пасажиром ОСОБА_7 , який за допомогою ліхтарика телефону підсвічував дорогу по напрямку руху мотоциклу. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди: неповнолітній водій мотоциклу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у виді забою головного мозку, субдурального та субархноїдального крововиливів забою легенів, розривів селезінки, відкритих переломів обох кісток передпліччя зі зміщенням, відкритого багатоуламкового перелому лівої стегнової кістки з повним розтрощенням нижньої третини стегнової кістки, закритого перелому лівої плечової кістки зі зміщенням, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням, травматичного шоку мають ознаки тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення і за ступенем тяжкості такі слід кваліфікувати, як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, згідно п. 2.1.3. в, л, м, о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.

Причиною смерті ОСОБА_6 стала тупа, поєднана травма голови грудей, черева, кінцівок: забій головного мозку з підоболонковими крововиливами, забій легенів з масивними інфільтративно-деструктивними крововиливами, розриви селезінки з перифокальними крововиливами, відкриті переломи лівих променевої та ліктьової кісток, відкритий перелом лівої стегнової кістки, закритий перелом лівої плечової кістки, закритий перелом правої стегнової кістки з розвитком травматичного шоку (нерівномірне повнокрів`я судин перехідної зони та ішемія кори нефротелію, набряк легенів, набряк головного мозку).

Виявлені при експертизі трупа ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, субдурального та субарахноїдального крововиливів, розривів селезінки, забою легенів, відкритих переломів обох кісток передпліччя, відкритого багатоуламкового перелому лівої стегнової кістки, закритих переломів лівої плечової кістки та лівої стегнової кістки, травматичного шоку знаходяться у прямому-причинному зв`язку з настанням його смерті.

Неповнолітній пасажир мотоциклу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у виді перелому нижньої третини стегнової кістки закритий зліва, перелому нижньої третини плечової кістки зліва, відкрита рана колінного суглобу зліва, струс головного мозку, сукупний перелом нижньої третини обох кісток передпліччя зліва, перелом ліктьового відростка ліктьової кістки зліва, за ступенем тяжкості слід кваліфікувати, як середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, що призвели до тривалого розладу здоров`я більше, як ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №№6 MO3 України від 17.01.1995 року, які спричиненні пасажиру заднього сидіння зіткненні з легковим автомобілем, що рухався мотоциклу при нецентральному прямому (дотичному передньокрайовому) та обставин вказаної вище ДТП.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 12.2, п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, та якщо вони спричинили смерть потерпілого.

13 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_4 у вчиненні кримінального свою вину визнав повністю та щиросердечно розкаявся у вчиненому ДТПП

Повідомлення про підозру ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами оглядом місця події та схеми до нього, проведеними слідчими експериментами, допитами свідків та потерпілого, висновками судових експертиз та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами.

27.10.2025 року обвинувальний акт у відповідності до вимог ст.291 КПК України про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, спрямовано на розгляд суду.

Стосовно ОСОБА_4 17.10.2025 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту на два місяці. Строк дії ухвали до 17.12.2025 включно.

Прокурор у клопотанні зазначає, що необхідність у продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 викликана метою забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки та покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка, суду.

Прокурор наголошує, що ризик ухилення від органу досудового слідства та суду обґрунтовується тим, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у інкримінованому йому злочині, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а тому ураховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідності як на території України, так і за її межами. Вік підозрюваного дозволяє йому безперешкодно покинути територію України.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідка прокурором обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , особисто, чи шляхом використання інших осіб може незаконно впливати на них, оскільки він поживає з ними в одному населеному пункті, а з потерпілим знайомий тривалий час.

На думку прокурора саме запобіжний захід у виді домашнього арешту позбавить можливості обвинуваченому перешкодити кримінальному провадженню, а також ухилитися від органів досудового розслідування та суду, мати можливість незаконно впливати на учасників провадження.

Зважаючи на вище викладене, прокурор вказує, що є підстави вважати, що особисте зобов`язання, особиста порука обвинуваченого не будуть достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із домашнім арештом, а не застосування такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства. Враховуючи та беручи до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на даний час своєчасно з`являється на виклики до слідчого, сторона обвинувачення вважає, що до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Одночасно, у встановленому ч. 5 ст. 194 КПК України підозрюваного ОСОБА_4 необхідно зобов`язати прибувати до суду за кожною вимогою.

Таким чином, з урахуванням характеру, суспільної небезпечності та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, наявності декількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з якою він застосовується та виправдовує тримання особи під домашнім арештом.

Прокурор внесене до суду клопотання в судовому засіданні підтримав та просив таке задовольнити.

Захисник адвокат ОСОБА_5 просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме у виді особистого зобов`язання з огляду на те, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідка відпав у зв`язку з застосуванням положень статті 349 ч.3 КПК України, а потерпілі вже були допитані в залі судового засідання.

Інші учасники судового процесу не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.

Оцінивши зміст клопотання та обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 , заслухавши позицію учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Частинами 1-3 ст.331 КПК України передбачено:

- під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого;

- вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу;

- за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Частиною 1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання щодо продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.2 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж домашній арешт, не дозволить досягти мети застосування запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту без використання електронних засобів контролю із забороною покидати житлове приміщення за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на період часу з 22.00 год вечора по 06.00 год ранку з покладенням іншим процесуальних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Згідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Строк дії ухвали суддя визначає з урахуванням положень ст.181 ч.6 КПК України, та з урахуванням того, що слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ухвалою від 17.10.2025 встановив запобіжний захід у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого до 17.12.2025 року. Тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту без використання електронних засобів контролю строком на 2 місяці.

Керуючись ст. 371, 372, 376, 331, 193, 194, 196, 177, 178, 181 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту без використання електронних засобів контролю строком на два місяці з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_4 таких обов`язків:

- заборонити покидати житлове приміщення за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у такий період доби: з 22 год 00 хв вечора до 06 год 00 хв ранку наступної доби;

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатись за межі населеного пункту с.Синевир Хустського району Закарпатської області без дозволу суду.

Строк дії ухвали - до 15 лютого 2026 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне рішення у справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надіслати для виконання керівнику ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, відповідно до вимог ст.181 КПК України.

Повний текст ухвали складено 15.12.2025.

Суддя:ОСОБА_1