Рішення № 132600641, 16.12.2025, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3923/25

№ 2-др/688/13/25

Додаткове Рішення

Іменем України

16 грудня 2025 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Березюк Н.П.,

секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівці заяву представника відповідача Хворост Д.М. про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Обставини справи та відомості про рух справи.

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №631858618 від 14.10.2021в розмірі 344482,15 грн, а також просило стягнути судові витрати.

03.12.2025 суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 122745,75 грн, судовий збір в розмірі 1472,86 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

03.12.2025 представник відповідача Хворост Д.М. через систему «Електронний суд» звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн. До заяви долучила копію договору про надання правничої допомоги №138 від 11.09.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.12.2025 та акт приймання передачі наданої правової допомоги №1 від 02.12.2025, докази надсилання позивачу.

03.12.2025 суд постановив ухвалу, якою призначив заяву про ухвалення додаткового рішення до судового розгляду на 11.12.2025.

08.12.2025 до суду надійшли заперечення представника позивача на заяву про ухвалення судового рішення.

В судове засідання 11.12.2025 представники сторін не з`явилися, що не є перешкодою для розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.

Суд перейшов до стадії ухвалення додаткового судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення додаткового судового рішення.

Заперечення сторони позивача щодо ухвалення додатковогорішення про стягнення судових витрат.

У письмових запереченнях щодо стягнення витрат на правову допомогу відповідача, представник позивача Лойфер А.Е. просив суд зменшити розмір вказаних витрат до 0 грн. Заперечення мотивовані тим, що представник відповідача Хворост Д.М., зазначивши в тексті заяви про надання доказів, що підтверджують факт оплати послуг адвоката, самих доказів проведення такої оплати не надала. Крім того, справи про стягнення заборгованості за кредитним договором є справами незначної складності, враховуючи сталу судову практику Верховного суду по цій категорії справ, об`єм доказів у таких справах є незначним, а саме: кредитний договір, виписки по рахунках, розрахунок заборгованості та вимога позичальника. Відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування статей 123, 126 ГПК України про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн не є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат, з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Враховуючи неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, об`ємом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а також результат розгляду справи часткове задоволення позову, вважає, що заявлена сума компенсації є надмірною та підлягає зменшенню до 0 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд.

Вимоги до змісту судового рішення визначені ст. 265 ЦПК України. Пунктом 2 частини 5 вказаної статті передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат. Відповідно до змісту ст.246ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270цього Кодексу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами передбачений статтею 141 ЦПК України. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК).

Суд встановив, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 приймав участь з використанням права на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатами Хворост Д.М. та Іжиком А.В. 17.09.2025 представник відповідача Хворост Д.М. подала відзив на позовну заяву, 23.10.2025 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник відповідача Іжик А.В., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги, приймав участь у судових засіданнях під час розгляду справи.

03.12.2025 суд постановив рішення, яким позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №631858618 від 14.10.2021 в розмірі 122745,75 грн, що складається з суми заборгованості по кредиту в розмірі 119700 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 3045,75 грн. Повний текст рішення складений 03.12.2025.

Представник відповідача Хворост Д.М. у відзиві на позов зазначила розмір суми судових витрат відповідача та про подання доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України,подала заявупро ухваленнядодаткового рішенняпро стягненнявитрат направничу допомогута докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, із дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, копію заяви з додатками надіслала позивачу.

Згідно договорупро надання правовоїдопомоги №138від 11.09.2025, договір укладений адвокатом Хворост Д.М. та клієнтом ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору сторони домовилися про захист, представництво клієнта та надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Сторони домовилися, що юридичний супровід справи клієнта №688/3923/25 в суді першої інстанції включає в себе надання правничої допомоги клієнту в його справі, зокрема консультування клієнта, підготовка та написання відзиву на позовну заяву, представлення інтересів клієнта в суді, підготовка та подача до суду заяв/клопотань, які адвокат вважає за необхідне подати по справі з метою отримання очікуваного результату. За надання вказаної допомоги сторони визначили фіксовану оплату в сумі 15000 грн. Іншу правничу допомогу та правничу допомогу під час розгляду справи клієнта в суді апеляційної чи касаційної інстанції узгоджуватимуть додатково шляхом укладення додаткової угоди, що передбачено п.3.3 договору. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката або в готівковій формі. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами.

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 02.12.2025 сторони договору склали акт про те, що адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги за договором: юридичний супровід справи клієнта №688/3923/25: консультація клієнта про порядок розгляду спорів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку, роз`яснено право на відзив, проаналізовано позов та запропоновано стратегію захисту прав відповідача; підготовка та написання відзиву на позовну заяву в інтересах клієнта по справі №688/3923/25. Сума гонорару, на яку станом на 02.12.2025 надана правова допомога складає 15000грн. Клієнт вніс суму гонорару платіжною інструкцією №808910263 від 12.09.2025.

Вищевказані правові послуги, які були надані адвокатом Хворост Д.М. відповідачу ОСОБА_1 зазначені також в детальному описі робіт (наданих послуг), складеного представником відповідача Хворост Д.М. 02.12.2025.

Суд зауважує, що цивільний процес передбачає необхідність подачі до суду попереднього розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору. У разі подачі стороною такого розрахунку на більш пізніх стадіях, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З цього приводу Верховний Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у ряді постанов Верховного Суду усправах № 922/676/21 від 14.12.2021,№ 905/716/20 від 08.04.2021,№ 916/2087/18 від 31.03.2021,№ 922/3812/19 від 10.12.2020зазначається, щоу разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, усправі №922/676/21окремо звертається увага, щоподання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Суд зазначає, що представник відповідача Хворост Д.М. у першій заяві по суті спору (відзиві на позовну заяву) зазначила орієнтовний розрахунок судових витрат, подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат із дотриманням встановленої процедури та строку, копії відповідних доказів надані стороні позивача, що забезпечило можливість позивачу підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, та заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, отже змагальність сторін при вирішенні даного питання була дотримана.

Суд враховує, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Відповідач, у зв`язку із подачею позову до суду, не маючи юридичної освіти, був змушений звертатись до адвоката для отримання професійної правничої допомоги для представництва його прав та інтересів у суді у цій справі та поніс витрати. Тобто, отримавши звернений до себе позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений був звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Суд зазначає, що подання позовної заяви є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, постановлення судом рішення про часткове задоволення позову не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18.

Сторони договору про надання правничої допомоги підписали відповідний акт приймання наданих послуг за договором 11.09.2025, відповідно до договору та акту сторони підтвердили, що клієнт ОСОБА_1 повинен сплатити на користь адвоката Хворост Д.М. суму 15000 грн.

Отже, відсутність у суду відомостей про оплату відповідачем наданих послуг адвоката не є підставою для відмови у розподілі витрат на правову допомогу, такі витрати відповідача на правничу допомогу підлягають розподілу.

Зі змісту акту приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги слідує, що відповідачу адвокатом надані послуги на загальну суму 15000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої відбулося рішення всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Представник позивача Лойфер А.Е. подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій заявив про зменшення судових витрат, з огляду на їх неспіврозмірність. Суд враховує, що з огляду на погодження адвокатом та клієнтом розміру гонорару у фіксованому розмірі, втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відтак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що ця справа не є складною, є типовою у спорах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, адвокат Хворост Д.М. не приймала участь в судовому засіданні.

Отже,зважаючи наскладність справи,а самепредмет доказування,ціну позову,обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, кількість процесуальних документів,що булиподані адвокатомХворост Д.М.у справі,клопотання представникапозивача прозменшення витратна правовудопомогу,суд вважає,що розмірправничої допомогизаявленої представникомвідповідача довідшкодування урозмірі 15000грн єзавищеним та маєстановити 5000грн,що відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 123, 124, 133, 137, 141, 142, 270, 258, 260, 261, 352-354, 355 ЦПК України, суд

постановив

Заяву представника відповідача Хворост Д.М.про ухваленнядодаткового рішенняв справіза позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк»» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в сумі5000 (п`ять тисяч) гривень.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження:м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст додаткового рішення виготовлений 16.12.2025.

Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК