Рішення № 132597324, 16.12.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8537/25

Провадження № 2/639/2857/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючогосудді Борисенка О.О.,

секретаря судового засіданняПивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/8537/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 557659832 від 03.02.2025 у розмірі 71165,20 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача Томилко Оксаною Борисівною, яка діє на підставі довіреності (а.с.125).

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03.02.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 557659832 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 23000,00 грн. та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти відповідно до зазначених у договорі умов. Кредитор виконав свої зобов`язання за договором, перерахував грошові кошти на зазначену відповідачем банківську карту № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 71165,20 грн, з яких: заборгованість по кредиту 23000,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 47015,20 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту 1150,00 грн. 08.04.2025 Товариство відступило право вимоги за договором на користь ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/30.

18.11.2025 ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання. Клопотання позивача про витребування доказівзадоволено. Витребувано від від АТ КБ «Приватбанк» виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 03.02.2025 по 04.02.2025 щодо перерахування на рахунок коштів на загальну суму 23000,00 грн (а.с.126-127).

Представник позивача Томилко О.Б. у позовній заяві та у поданій до суду 15.12.2025 заяві просила розглянути справу без участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Згідно з п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3ст. 131 ЦПК Українипро причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ч. 2ст. 43 ЦПК Україниособи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3ст. 131 ЦПК Українипередбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

16.12.2025 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

16.12.2025 суд на місці долучив до матеріалів справи витребувану від АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що надійшла до суду 15.12.2025.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістомст.12ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожнасторона несеризик настаннянаслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій. Суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість: 1)керує ходомсудового процесу; 2)сприяє врегулюваннюспору шляхомдосягнення угодиміж сторонами; 3)роз`яснює увипадку необхідностіучасникам судовогопроцесу їхніпроцесуальні правата обов`язки,наслідки вчиненняабо невчиненняпроцесуальних дій; 4)сприяє учасникамсудового процесув реалізаціїними прав,передбачених цимКодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силуст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 03.02.2025 о 13:54:54 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3647» підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 557659832 від 03.02.2025 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», що містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо (а.с.25-26).

03.02.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії № 557659832, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (п.2.1). Загальний розмір кредиту за цим договором становить 15000,00 грн. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів (п.2.2). Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 03.02.2025 (дата надання кредиту) (п.2.3). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу (п.2.4). Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінету, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п.3.2 договору (п.3.1). Сторони погодили, що встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (п.3.2). Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 990,00 грн та нараховану комісію за надання кредиту у розмірі 750,00 грн (п.3.3). Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49ХХ-ХХХХ-1406 (п.5.1). Наданння позичальнику кожного нового траншу за цим договором відбувається на підставі укладеного із кредитодавцем договору про внесення змін до цього договору (додаткова угода) (п.6.2). Додатковою угодою може бути передбачений обов`язок позичальника сплатити на користь кредитодавця комісію за надання додаткових траншів (п.6.5). Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами 05.03.2025 (п.7.1). Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 05.03.2030 (п.7.3). Протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, а у разі продовження чи поновлення дисконтного періоду позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування (п.7.4.1). Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.7.4.2). Комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення договору, - 05.03.2025 (п.7.5). За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту (п.8.1). Базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних (п.8.3). Розмір комісії за надання першого траншу становить 750,00 грн (п.8.5). За період з 03.02.2025 по 05.03.2025 включно кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 77,55% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,22% від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 80,30% річних (п.8.7.1). Пунктом 12.3 визначено право кредитодавця нараховувати неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту (а.с.27-38).

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «AUXN», який відправлено йому 03.02.2025 об 13:54:26 та відповідач ввів його 03.02.2025 о 13:54:54.

Договір містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, серію, номер паспорту, дату його видачі та орган, який видав, податковий номер, номер телефону, електронну пошту.

04.02.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором укладено додаткову угоду до договору № 557659832 від 03.02.2025, за умовами якої сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу у сумі 8000,00 грн, після чого сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та не повернута на момент укладення цієї додаткової угоди, разом із сумою траншу, що видається до цієї додаткової угоди, буде складати 23000,00 грн (п.1.1, 1.2). Безготівковий переказ цього траншу може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника 4149-49ХХ-ХХХХ-1406 (п.1.3). З моменту отримання траншу базова процентна ставка буде складати 0,98% в день від суми залишку кредиту, що становить 357,70% річних (п.1.4). На момент укладення цієї додаткової угоди сума нарахованих та несплачених процентів становить 33,00 грн (п.1.5). Під час надання траншу, вказаного в п.1.1 цієї додаткової угоди, кредитодавцем нараховується комісія за надання кредиту у розмірі 400,00 грн, яка має бути сплачена позичальником не пізніше 05.03.2025 (п.1.6). На момент укладення цієї додаткової угоди сума нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту становить 750,00 грн (п.1.7) (а.с.39-40).

Додаткова угода підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3870», який відправлено йому 04.02.2025 о 23:43:23 та відповідач ввів його 04.02.2025 о 23:43:53.

Додаткова угода містить інформацію про анкетні дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, номер телефону, електронну пошту.

ТОВ «ПрофітГід» підтвердило, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» грошових коштів на рахунок отримувача ОСОБА_1 , договір 557659832 від 03.02.2025 на картку НОМЕР_3 Приватбанк 03.02.2025 на суму 15000,00 грн; та 04.06.2025 на суму 8000,00 грн (а.с.54,55).

Згідно з довідками ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», на виконання кредитного договору № 557659832 від 03.02.2025, укладеним між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитодавцем ініційовано операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції на перерахування коштів отримувачу на рахунок НОМЕР_4 , платіжна картка отримувача 4149-49ХХ-ХХХХ-1406 03.02.2025 о 13:54:57 у розмірі 15000,00 грн, та 04.02.2025 о 23:43:56 у розмірі 8000,00 грн (а.с.56,57).

Згідно з наданою АТ КБ «Приватбанк» інформацією, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ).

З наданої Банком виписки про рух коштів по картці від 01.12.2025 за період з 03.02.2025 по 04.02.2025 клієнта ОСОБА_1 суд вбачає, що 03.02.2025 на картку зараховані кошти у розмірі 15000,00 грн, а 04.02.2025 на карту зараховані кошти у розмірі 8000,00 грн.

08.04.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/30, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги (а.с.15-17).

Відповідно до копії платіжної інструкції від 17.04.2025, ТОВ «Таліон Плюс» перерахувало на користь ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» плату за відступлення права вимоги, згідно з договором факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025 (а.с.20).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/30 від 08.04.2025, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 557659832 від 03.02.2025 на загальну суму 49982,20 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 23000,00 грн, заборгованість по процентам 14332,20 грн, заборгованість по комісії 1150,00 грн, неустойка 11500,00 грн (а.с.18-19).

Згідно зі складеним ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» детальним розрахунком заборгованості за період з 03.02.2025 по 08.04.2025 включно, за кредитним договором 557659832 від 03.02.2025 наявна заборгованість: по тілу кредиту 23000,00 грн, по процентам 14332,20 грн, по комісії 1150,00 грн, неустойка 11500,00 грн (а.с.21).

Згідно зі складеним ТОВ «Таліон Плюс» детальним розрахунком заборгованості за період з 09.04.2025 по 30.08.2025 включно за кредитним договором 557659832 від 03.02.2025 наявна заборгованість: по тілу кредиту 23000,00 грн, по процентам 47015,20 грн, по комісії 1150,00 грн, неустойка 11500,00 грн (а.с.22-23).

Зобов`язання виникають з підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивстановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно достатті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1статті 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зістаттею 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З договору № 557659832 від 03.02.2025 та додаткової угоди до нього від 04.02.2025 суд вбачає, що відповідно до вимог частини 1статті 638 ЦК Україниміж сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір та додаткова угода до нього укладені за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такі договори не були би укладені.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір № 557659832 від 03.02.2025 та додаткову угоду до нього від 04.02.2025 та підписав такі у порядку, визначеномустаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію»(електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 557659832 від 03.02.2025 та додаткова угода до нього від 04.02.2025 укладені у формі електронного документу з електронними підписами сторін між первісним кредиторам ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та позичальником ОСОБА_1 , є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленимст.3 ЦК України, а такожст. 1054 ЦК України,ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договорів було вільним.

Статтею 512 ЦК Українивизначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зістаттею 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1статті 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК Українивизначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, комісії, порушивши умови кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму діїЗакону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

ОтжеЗаконом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії позичальника щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі№496/3134/19.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст.1050ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з викладеним, враховуючи принцип диспозитивності, суд погоджується зі складеними первісним кредитором та позивачем розрахунками заборгованості, та доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн позивач надав копії таких документів: ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Таліон Плюс» адвокатом Колінько А.В., виданого АО «Ліга юридичних технологій та інновацій»; договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладеного між АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» в особі керуючого партнера Колінько А.В. та додаткової угоди № 1935 від 09.10.2025 до цього договору, де сторони погодили, що вартість послуг Адвокатського об`єднання по супроводженню справи клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 557659832 від 03.02.2025 становить 5000,00 грн, де: аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку 1000,00 грн, підготовка та направлення відповідачу досудової вимоги 500,00 грн, збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів, підготовка позовної заяви та направлення копій доданих до неї документів до суду 3500,00 грн; акту приймання-передачі наданих послуг від 09.10.2025 відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 у справі клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 557659832 від 03.02.2025, де: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій 4 години вартістю 1000,00 грн, підготовка та направлення відповідачу досудової вимоги 2 години вартістю 500,00 грн, збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів, підготовка позовної заяви та направлення копій доданих до неї документів до суду 10 годин вартістю 3500,00 грн; платіжної інструкції від 09.10.2025 про переказ ТОВ «Таліон Плюс» на користь АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» 5000,00 грн оплати за надання правової допомоги згідно з договором № 5 від 02.12.2024 та додаткової угоди № 1935 від 09.10.2025 (а.с.62,65-72).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн не є цілком співмірним із ціною позову, складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 16 годин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій 4 години вартістю 1000,00 грн, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також суд зауважує, що матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача ОСОБА_2 , а не адвокатом Колінько А.В., а тому суд ставить під сумнів витрати на правничу допомогу щодо друку, належного засвідчення копій письмових та електронних доказів, направлення документів до суду.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням ціни позову, складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Керуючись ст.6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 557659832 від 03.02.2025 у розмірі 71165 (сімдесят одну тисячу сто шістдесят п`ять) грн 20 коп., з яких: 23000,00 грн заборгованість по кредиту, 47015,20 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1150,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ 39700642, адреса місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 16.12.2025.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО