Рішення № 132596533, 10.12.2025, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/1403/25

н/п : 2/397/883/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.12.2025 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого - судді Гайдар Н.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Українські Фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

22.10.2025 року до Олександрівського районного суду Кіровоградської області звернулося ТОВ «Українські Фінансові операції» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4824392. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п.1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6000,00 грн. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 20.07.2024 року по 15.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з невиконанням зобов`язання відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 37464,91 грн. з яких: тіло кредиту 5994,20 грн., заборгованість за процентами нарахованих первісним кредитором 19152,63 грн. та нарахованих процентів ТОВ «Українські Фінансові Операції» в розмірі 12318,08 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати судовий збір та витрати з правничої допомоги.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою також витребувано документи, що перебувають у володінні АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідачка в судове засідання з`явилася, позовні вимоги визнала частково, заперечувала проти стягнення з неї відсотків в такому розмірі, оскільки вважає суму відсотків, встановлену позивачем, занадто обтяжливою для себе, просила суд зменшити нараховані позивачем відсотки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідачку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьоїстатті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію»визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банка бо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 20.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4824392.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредитукредит, сума кредиту складає 5994,20 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 20.07.2024 року по 15.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів, процентна ставка 1,5 відсоток в день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Перерахування кредитних коштів підтверджується також повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 15.11.2025 про зарахування 20.07.024 року на картку відповідачки кредитних коштів в сумі 6000,00 грн.

27.02.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, згідно якого останнє товариство набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4824392 від 20.07.2024 року, що був укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем.

У відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за кредитом (тіло) в 5994,20 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Водночас щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, які нараховані первісним кредитором в розмірі 19152,63 грн. та позивачем в розмірі 12318,08 грн., то суд виходить з такого.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 4824392 від 20.07.2024 року, проценти нараховано позивачем до 14.07.2025 року (включно), тобто, в межах строку кредитування. Проценти нараховувались за відсотковою ставкою 1,50% (стандартна).

Відповідно до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана норма була введена в діюЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IXта набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих іперехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, укладаючи 20.07.2024 року договір споживчого кредиту первісний кредитор не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі 1,50%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Суд здійснив перерахунок відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1% в день за період з 20.07.2024 по 15.07.2025 року. Так, за вказаний період відсотки складають: 6000,00 х 1% х 360 днів = 21600,00 гривень.

Відтак: станом на 15.07.2025 року заборгованість за тілом кредиту становить 5994,20 гривень; заборгованість за відсотками 21600,00 гривень. Разом 27594,20 гривень.

А тому враховуючи вищевикладене, нормиЗУ «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №4824392 від 20.07.2024 в розмірі 27594,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5994,20 грн., 21600,00 сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦК).

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.

Частиною 2ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надані наступні докази: копія договору про надання юридичних послуг та акт прийому-передачі наданих послуг.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.

З урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.

Відповідно до положеньст.141 ЦПК Українита приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені частково, суд присуджує позивачу з урахуванням частково задоволених позовних вимог, з відповідача судовий збір у розмірі 1784,09 грн.

Керуючись ст. ст.526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст.12,13,76,81,141,211,247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму заборгованості за кредитним договором №4824392 від 20.07.2024 року в розмірі 27594,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5994,20 грн., 21600,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму судового збору в розмірі 1784,09 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., а всього: 5784,09 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення суду, протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 15.12.2025 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896)

Представник позивача: адвокат Дідух Євген Олександрович (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , довіреність від 01.08.2024)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Н.І.Гайдар