Рішення № 132589468, 12.12.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/13072/25

(2/199/6091/25)

РІШЕННЯ

іменем України

12.12.2025

м. Дніпро

справа №199/13072/25

провадження № 2/199/6091/25

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. В обґрунтування позову посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_10 близько 18 год. 40 хв. в темну пору доби на мокрій дорозі вантажний автомобіль «КАМАЗ», військовий реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у лівій смузі у статичному положенні без ввімкнених світло фар та габаритних вогнів частково на роздільному газоні, частково на проїжджій частині автодороги М04 сполучення «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» в районі кілометрового знаку «1133км+500м» на території Покровського району Донецької області, на автодорозі, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку та розділені газоном. В цей час по вказаній проїжджій частині, по лівій смузі для руху рухався автомобіль марки «Volkswagen T5», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вході руху здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля «КАМАЗ», р.н. НОМЕР_1 , та в некерованому стані виїхав на праве узбіччя. Далі по вказаній проїжджій частині рухався автомобіль марки «Volkswagen T4», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки «КАМАЗ» та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон, також позаду їхав автомобіль «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки «КАМАЗ» та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Mitsubishi L200» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (військовослужбовець ЗСУ, головний сержант 10 роти, ВЧ НОМЕР_5 ), та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинули на місці події.

20.10.2024 Першим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, за фактом ДТП внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024050000000638.

Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024050000000638 триває.

Внаслідок вищевказаної ДТП близьким родичам загиблого ОСОБА_8 , а саме: його малолітньому синові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та неповнолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , було завдано матеріальної шкоди

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпечених транспортних засобів марки «КАМАЗ», р.н. НОМЕР_1 , «Volkswagen T5», р.н. НОМЕР_2 , «Volkswagen T4», p.н. НОМЕР_3 , «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_4 , застрахована не була.

13.11.2024 представник позивача надіслав на поштову адресу відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України повідомлення про настання страхового випадку та звернувся до нього із заявами на регламентну виплату в розмірі 288 000,00 грн в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника для неповнолітніх дітей загиблого, встановленої п 27.2. ст. 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004.

Утім, станом на дату звернення до суду, відповідач виплату страхового відшкодування у строки, встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону України №1961-IV від 01.07.2004, так і не здійснив, у зв`язку з чим, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 288 000,00 грн. регламентної виплати, пов`язаної з втратою годувальника для неповнолітніх осіб, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01.10.2025 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.10.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача МТСБУ надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, у зв`язку з тим, що станом на сьогодні, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024050000000638 триває та досі не встановлено хто є винуватцем ДТП, а тому позов є передчасним.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 близько 18 год. 40 хв. в темну пору доби на мокрій дорозі вантажний автомобіль «КАМАЗ», військовий реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у лівій смузі у статичному положенні без ввімкнених світло фар та габаритних вогнів частково на роздільному газоні, частково на проїжджій частині автодороги М04 сполучення «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» в районі кілометрового знаку «1133км+500м» на території Покровського району Донецької області, на автодорозі, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку та розділені газоном. В цей час по вказаній проїжджій частині, по лівій смузі для руху рухався автомобіль марки «Volkswagen T5», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вході руху здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля «КАМАЗ», р.н. НОМЕР_1 , та в некерованому стані виїхав на праве узбіччя. Далі по вказаній проїжджій частині рухався автомобіль марки «Volkswagen T4», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки «КАМАЗ» та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон, також позаду їхав автомобіль «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також здійснив наїзд на задню частину вантажного автомобіля марки «КАМАЗ» та внаслідок наїзду виїхав за межі проїжджої частини вліво на роздільний газон. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Mitsubishi L200» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (військовослужбовець ЗСУ, головний сержант 10 роти, ВЧ НОМЕР_5 ), та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинули на місці події, що підтверджується витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню №12024050000000638.

Згідно відповіді Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на адвокатський запит АО «АВТОПОМІЧ УКРАЇНА» від 19.09.2025 за вих. №13-01-25108/25-кр, останнє повідомлено про те, що слідчим відділом Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) проводиться досудове розслідування в рамках матеріалів кримінального провадження №12024050000000638 від 20.10.2024. Також повідомлено, що згідно висновку судово-медичного експерта №474 від 09.11.2024 у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: забито-рвана рана чола зліва з переходом на ліву брову та зовнішні кути повік лівого ока, садно в лівій виличній області з переходом на ліву щоку та область нижньої щелепи зліва, перелом лівої виличної кістки, кісток верхньої та нижньої щелеп зліва, відкритий багатоуламковий вдавлений перелом лобної, лівої скроневої кісток, лівих крил основної кістки з руйнуванням кісток лівої орбіти, лінійні переломи тіла основної кістки, множинні розриви твердої мозкової оболонки головного мозку, крововилив під тверду мозкову оболонку головного мозку (30 мл крові), дифузні крововиливи під м`які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, розтрощення лобної та скроневої долей лівої півкулі головного мозку, крововиливи в стовбуровий відділ головного мозку, садно долонній поверхні лівої кисті, синець тильної поверхні лівої кисті, садна передньої поверхні лівої гомілки. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів марки «КАМАЗ», р.н. НОМЕР_1 , «Volkswagen T5», р.н. НОМЕР_2 , «Volkswagen T4», p.н. НОМЕР_3 , «Mitsubishi L200», р.н. НОМЕР_4 , застрахована не була.

На момент смерті, ОСОБА_8 мав на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_6 , актовий запис №275, та неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_7 , актовий запис №327.

13.11.2024 представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , адвокат Коневалик А.В. звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявами на регламентні виплати, пов`язані з втратою годувальника в розмірі 192 000,00 грн. та 96 000,00 грн. відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За змістом вказаної норми (за загальним правилом) шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02.10.2019 у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11.12.2019 у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03.06.2020 у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18).

Утім, із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України..

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України №1961-IV).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 цього Закону України №1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пп. 9.1 та 9.4 ст. 9 Закону України №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35 Закону).

Відповідно до ст. 39 Закону України №1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Закону України №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його (абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону).

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України № 1961-ІV.

Згідно з п.п. 37.1.1-37.1.4 п. 37.1 статті 37 Закону України № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 23.1 ст. 23 Закону України № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п. 27.1 ст. 27 Закону України № 1961-ІV).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.2 ст. 27 Закону України № 1961-ІV).

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими.

Суд не може погодитися з твердженням відповідача МТСБУ про те, що позовна заява є передчасною, оскільки бере до уваги висновок, до якого прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.10.2022 по справі № 208/4598/21, а саме про те, що: «цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП».

Крім того, пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21).

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд врахувавши недоведеність умислу потерпілого чи дії непереборної сили, на підставі наведених норм права дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, заподіяної смертю потерпілого в розмірі 288 000,00 грн.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи було надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж418/__ від 03.11.2024, детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги, з яких вбачається, що послуги адвоката визначені у розмірі 10 000,00 грн.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Суд зазначає, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08 та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04)).

У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки сума в розмірі 10 000,00 грн. є завищеною та не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Утім, на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до висновку, що позивачем в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено понесення витрат на правничу допомогу, розмір яких суд вважає співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 2 304,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, а саме: регламентну виплату, пов`язану з втратою годувальника для неповнолітніх дітей в розмірі 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 304 (дві тисячі триста чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2025 року.

позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження - Русанівський бульвар, буд.8, м. Київ, 02002.

Суддя О.Б.Подорець