Рішення № 132583025, 11.06.2025, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 296/9234/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ "Фінансова компанія "Європейська компанія з повернення боргів" (на далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в загальній сумі 26293,34 грн та судових витрат по справі.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 40-41).

Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками була надіслана відповідачу (а.с. 44).

У судове засідання сторони не з`явились.

В прохальній частині позовної заяви представник позивача просить розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 5).

У визначений ухвалою суду строк для подання відзиву, відповідач відзив на позовну заяву на адресу суду не надав, ухвалу про відкриття провадження направлялась відповідачу поштовим відправленням, про що свідчать рекомендовані повідомлення із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 45-46, 47-48, 54-55, 56-57, 59-60).

Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Позивачем отримано копію ухвали суду від 28.04.2025, про що свідчить доставка електронного документу до його електронного кабінету (а.с. 69), в якій позивачу судом роз`яснено вимоги ст.ст. 12, 83, 175, 177 ЦПК України, проте позивачем не надано жодних документів.

У зв`язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

26.06.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 (далі - відповідач або позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 525868432 (а.с. 7-9), за яким відповідач отримав кредит у вигляді траншів, заборгованість по якому не погашена та складає 26293,34 грн.

31.12.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» була укладена додаткова угода №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ "Таліон Плюс" за плату належні йому права вимоги (а.с. 10-12).

20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу №20102022 (а.с. 13-14), у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відтак, заборгованість за вказаним договором складає 26293,34 грн (а.с. 16). Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 3028,00 грн.

IV.Мотиви, з яких виходить суд, застосовані норми права та висновок.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписом ст. 3 цього Законуелектронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти за спірним кредитним договором були отримані відповідачем ОСОБА_1 , більш того, умови договорів не містять реквізитів банківського карткового рахунку позичальника, на який кредитори повинні, згідно з умовами спірних договорів позики, перерахувати зі своїх поточних рахунків кредитні кошти.

У матеріалах справи відсутні копії первинних документів, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів ОСОБА_1 , докази користування кредитними коштами, належний розрахунок нарахування процентів по спірному кредитному договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

За правиламист.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2ст.77ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положеньст.77-80ЦПКУкраїни докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79ЦПКУкраїни передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост.80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зіст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивачем ненадано судуналежних,достовірних тадопустимих доказівна підтвердженняобставин того,що навиконання умовспірного кредитногодоговору пронадання коштіву позику№ 525868432від 26.06.2021року первиннийкредитор перерахувавна картковийрахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти.

Разом з тим, судом в ухвалі про відкриття провадження у справі позивачу було роз`яснено позицію ст. 12 ЦПК України щодо наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій стороною.

В тойже часпозивачем небуло наданосуду доказів(щодоотримання кредитнихкоштів відповідачем)як іне булозаявлено відповіднихклопотань провитребування такихдоказів уосіб,які нимиволодіють/знаходятьсяу розпорядженні(банківськихустанов щодоперерахування/зарахуваннякредитних коштівна рахуноквідповідача,оскільки такаінформація міститьбанківську таємницю).

Щодо переходу права вимоги

Із матеріалів справи вбачається, що 26.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №525868432, який позичальник підписав електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого отримав в кредит грошові кошти в розмірі 7500,00 грн (а.с. 7-9).

Між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31 грудня 2020 року укладені додаткова угода №19 від 28.11.2019 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020, в якій умови договору залишаються незмінними (а.с. 38 на звороті); додаткова угода №26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, в якій сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції (а.с. 10-12).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено 20.10.2022 договір факторингу №20102022 (а.с. 13-14), клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта заплату на умовах, визначених цим договором. Із витягу з реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу від 20.10.2022 року №20102022 відступлено право вимоги щодо ОСОБА_1 , кредитного договір №525868432, заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 7499,50 грн, заборгованість за процентами 18793,84 грн, загальна заборгованість складає 26293,34 грн (а.с. 15).

Факторинг -це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.

Тобто, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов`язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов`язанні.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Так, із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений 26.06.2021, а договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» укладений 28 листопада 2018 року, а додаткова угода до договору факторингу укладена 31 грудня 2020 року. Отже, на момент укладення договору факторингу та додаткової угоди до договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року та додаткової угоди до договору факторингу від 31 грудня 2020 року.

Так, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.06.2021 року №525868432, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходило двічі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Оскільки ні ТОВ ТОВ «Таліон Плюс», ні «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні не набуло, то таке право не могло бути передане цим товариствам на підставі договорів факторингу від 20.10.2022. Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за наведених вище обставин не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором №525868432, укладеним 26.06.20221 року між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Також суд звертає увагу позивача, що ним не долучено згідно до п.2.1 Додаткової угоди №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, реєстру права вимоги, що є обов`язковим під час розгляду вказаної справи.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи достовірних та достатніх переходу права вимоги до нового кредитора, суд відмовляє у задоволенні позову також із цих підстав.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення керувався в тому числі і висновками апеляційної інстанції у справах № 295/10439/24 та №282/1617/24.

З огляду на викладене, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат по справі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, адреса для листування Київська область, м. Бровари. вул. Лісова. 2, поверх 4. ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2025 року.

Суддя О. М. Дубовік