Ухвала суду № 132565380, 13.12.2025, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1074/22

Номер провадження 1-кп/404/59/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

13 грудня 2025 року м. Кропивницький, Україна

Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження № 12021121010000279 від 04.03.2021 року, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салахи Євлахського району, Азербайджана, азербайджанця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Ульяновка Ульяновського району Кіровоградської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Велика Северинка Кіровоградського району Кіровоградської області, українки, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії підготовчого провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_9 ,

з боку захисту:обвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_10 ,

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

Судом проводився розгляд клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

2.Встановлені судом обставини і докази.

В ході судового розгляду справи обвинуваченому ОСОБА_5 визначено граничний строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14.12.2025 року, однак розгляд кримінального провадження відносно останнього до відповідних дат є неможливим.

4.Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали, положення закону яким керувався суд.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположнихсвобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодонеобхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюне повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження,- має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства ізмагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

При цьому, акцентується увага на ряд рішень ЄСПЛ щодо надмірних строків тримання під вартою і висловлену позицію з приводу недопущеннятримання під вартоюза межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період.

Як наголошує ЄСПЛ, відповідальність за те, щоб у кожному конкретному випадку тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищувала розумний строк, лягає у першу чергу на національні судові органи.

Завданням органів влади є встановити, чи продовжують існувати підстави, які

обґрунтовують тривале тримання під вартою («Мерабішвілі проти Грузії»).

Суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак приймається до уваги наступне.

У провадженніКіровського районного суду м. Кіровограда перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України,/ЄУН 405/1074/22/.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, одне з яких є особливо тяжким, а інші відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, умисні, інкриміновані вчиненням у співучасті, в складі організованої групи (корисливе кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів).

Покарання за вчинення тяжких кримінальних правопорушень передбачає позбавлення волі на строк до семи та десяти років з конфіскацією майна, особливо тяжкого - позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У справі розпочато і триває судове слідство. Кримінальне провадження складне, ємке, багатоепізодне, налічує декілька обвинувачених, яким пред`явлене обвинувачення за декількома статтями закону України про кримінальну відповідальність.

Однак, при цьому слід враховувати, що обвинувачений ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні тримається під вартою з 18.01.2022, що становить майже чотири роки.

Вказаний строк наразі перебуває за межами розумного.

Станом на теперішній час не доведені фактичними даними ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У кримінальному провадженні проведено слідчі дії, виявлено і вилучено речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також і не доведені достатніми та об`єктивними доказами всі ризики, визначені ст. 177 КПК України.

Дійсно, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому, можливо допустити існування ризику з боку обвинуваченого переховуватись від суду, втім, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання («Панченко проти Росії»).

Ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув`язненні

(«Ноймайстер проти Австрії»).

Подальше тримання під вартоюобвинуваченого перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, та його продовження,- із-за цього є не співрозмірним меті заходу; подальше продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суперечитиме позиціям справедливості, положеннямКонвенції про захист прав людини та основоположнихсвобод й національного законодавства.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (цілодобово) та вважає, щоцей запобіжний захід на даній стадії кримінального провадження зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого на час подальшогосудового розгляду.

Покладення ж на обвинуваченого ряду обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, сприятиме зменшенню та стримуванню ще наявних ризиків.

Відтак, суд визнає доводи клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт слушними.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

З урахуванням наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, зважаючи на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою без вирішення справи по суті, приймаючи до уваги презумпцію невинуватості обвинуваченого та відсутність доведених перед судом підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яке має бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, а саме на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 331, 369-372, 392 КПК України, суд,-

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Висновки суду.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

- в період з 22 год. 00 хв. до 06. год. 00 хв. не залишати місце постійного проживання квартиру АДРЕСА_9 .

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування із свідками по справі;

- надавати можливість працівникам органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_5 з`являтися в житло (квартиру АДРЕСА_9 ) з вимогою надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Строк дії запобіжного заходу визначити до 13.02.2026 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та начальнику Кропивницького РУП ГУ Національної поліції України в Кіровоградській області, для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1