Рішення № 132560847, 09.12.2025, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/904/25

Провадження № 2/364/494/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді МакаренкоЛ.А.,

при секретарі судового засідання ГолубА.Л.,

за участю:

учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 14.10.2025 надійшов зазначений позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість кредитним договором від 12.07.2024 №13777-07/2024 у загальному розмірі 24000,00грн та судові витрати (а.с.4).

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача КудінаА.В. (довіреність від 05.12.2024, а.с.33) у позовній заяві зазначила, що Відповідач 12.07.2024 уклав кредитний договір №13777-07/2024 з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (далі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ»). За умовами цього договору Відповідач отримав кошти, проте не надав своєчасно та у повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості згідно з умовами Договору. У подальшому названий Кредитор відступив право вимоги за цим Договором Позивачеві. У зв`язку з цим Відповідач, як стверджено в позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 24000,00грн, що включає таку заборгованість:

5000,00грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

9000,00грн заборгованості за процентами;

10000,00грн заборгованості за штрафними санкціями.

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження в справі за останнім відомим місцем проживання Відповідача, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, строки для подання сторонами інших заяв по суті справи, призначено розгляд справи на 25.11.2025, відкладений на 09.12.2025 через першу неявку Відповідача у судове засідання.

У судові засідання представник Позивача не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені, що підтверджено, зокрема, поштовими повідомленнями (а.с.53, 54), а також довідкою про доставку електронного документа в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС) (а.с.62); у позовній заяві викладене письмове клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.4-5).

Відповідач у судові засідання 25.11.2025 та 09.12.2025 також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за останнім відомими місцем проживання (зазначеним у позовній заяві і доданих до неї докаментах), що поверталися без вручення з відмітками «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» та «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.55), та шляхом розміщення оголошень про його виклик у судові засідання на офіційному вебсайті Володарського районного суду Київської області вебпорталу Судової влади України (а.с.49-50, 60-61).

За наведених обставин Відповідач, місце фактичного проживання (перебування) якого невідоме, вважається належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (частина одинадцята статті128, частина десята статті130 ЦПК України).

Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов`язку особи зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до норм статей3, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Таке декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Згідно вимогами пункту4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (зі змінами), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Строки виконання особою обов`язку щодо декларування/реєстрації свого місця проживання визначені в пункті5 названого Порядку.

З огляду на це обов`язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу її зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов`язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов`язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті55, 68 Конституції України).

За загальним правилом частини першої статті223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово в позовній заяві (а.с.4-5), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» є фінансовою установою, основним видом діяльності якої є кредитування, що підтверджено копіями відповідно Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серіїФК номер В0000448 (а.с.26), Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.27) та Статуту товариства (а.с.28-30).

Між названою фінансовою установою ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» в особі директора Кожухара А.А., з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 12.07.2024 через вебсайту названого Товариства (https://avans.credit) було укладено Договір про надання фінансового кредиту за №13777-07/2024, копію якого долучено до позовної заяви (а.с.6-9) та який було підписано Відповідачем одноразовим ідентифікатором електронного підпису «W969». Ідентифікуючи Відповідача відомості (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, номери мобільних телефонів) наведено в розділі8 цього Договору із зазначенням також номеру платіжного засобу (номеру банківської картки).

Так, за умовами цього Договору Кредитодавець надає Позичальникові (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 5000,00грн; строк кредитування 120днів; дата погашення кредиту 08.11.2024; процентна ставка 1,5% в день.

Детальна інформація наведена у Графіку платежів (а.с.10) та Паспорті споживчого кредиту (а.с.11).

Виконання переказів кредитних коштів Відповідачеві у розмірі 5000,00грн підтверджено доданими до позовної заяви Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 23.04.2025 (а.с.12), з якого судом встановлено, що на платіжну карту, номер якої співпадає з номером карти, зазначеним Відповідачем у названому вище кредитному договорі, 12.07.2024 о 07:25:00 здійснено платіж у розмірі 5000,00грн (номер транзакції в системі «iPay.ua» 450516573, а.с.12), що відповідає розміру кредиту, наданому Відповідачеві первісним Кредитодавцем за згаданим договором.

Відповідачем не було здійснено платежів на погашення кредитної заборгованості за договором, тому виникла заборгованість за Кредитним договором, розрахунки якого додано до позовної заяви (а.с.13).

Надалі між Позивачем ТОВ «ЄАПБ» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 19.11.2024 був укладений Договір факторингу №191124/2 (а.с.15-19), за умовами якого Позивачеві відступлено право грошових вимог, зокрема, до Відповідача за згаданим вище кредитним договором, що підтверджено копією Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (а.с.20) та Витягу з цього Реєстру (а.с.22).

Таким чином, Відповідач не надав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення його заборгованості за згаданим кредитним договором згідно з умовами цього договору. У зв`язку з цим Відповідач має перед Позивачем, до якого перейшли права вимоги за цим договором, таку підтверджену належними і допустимими доказами заборгованість:

5000,00грн за основною сумою боргу;

9000,00грн. за процентами.

При цьому правильність нарахування зазначених сум заборгованості за кредитом і нарахованими відсотками за кредитним договором перевірено судом і не викликає сумніву з огляду на наведені Позивачем розрахунки, що відповідають умовам цього Договору, зокрема, заявлений розмір заборгованості за процентами 9000,00грн = 75,00грн (1,5% від 5000,00грн в день х 120днів кредитування).

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за штрафними санкціями, правомірність та можливість стягнення яких судом буде наведено нижче.

Згідно з частиною першою статті509, частиною першою статті525 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому за положеннями частин першої, другої статті639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо ж сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем регламентовано Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею11 цього Закону.

За визначенням пунктів5, 7 частини першої статті3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до норм частин третьої, шостої статті11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Така відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: а)надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; б)заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; в)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт6 частини першої статті3 цього Закону).

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт12 частини першої статті3 названого Закону).

Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20, від 03.02.2023 у справі №757/22453/20, від 29.05.2024 у справі №545/1750/21).

Крім того, Верховний Судом неодноразово зазначалося на правильності ідентифікації (верифікації) відповідного суб`єкта електронної комерції (Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (зокрема, постанова від 31.01.2024 у справі №671/1832/20).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття536 ЦК України).

Частинами першою, другою статті1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зроблено висновок про те, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. При цьому Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті526, частини першої статті527, частини першої статті530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт3 частини першої статті611 ЦК України).

Відповідно до положень статті49 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення пункту18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.

З огляду на це та враховуючи, що Відповідачу було нараховано Позивачем (первісним Кредитором) штрафні санкції за Договором від 12.07.2024 №13777-07/2024, що, відповідно, підлягали виконанню у період дії воєнного стану, тому такі штрафні санкції (кошти) підлягають списанню кредитодавцем/позикодавцем на підставі імперативного припису пункту18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги у частині стягнення з Відповідача заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 10000,00грн. не підлягають задоволенню.

За загальним визначенням правонаступництво це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого; правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні; його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути, зокрема, відповідний договір, на підставі якого воно виникло (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1972/17).

Відповідно до статті512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, зокрема, згідно зі статтею1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття514 ЦК України); заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття516 ЦК України).

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ухвалі суду від 05.11.2025 про відкриття провадження у цій справі сторонам було роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с.45).

Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що Відповідач не виконав умови кредитного договору від 12.07.2024 №13777-07/2024, укладеного з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», право вимоги за якими згідно з відповідним договором факторингу перейшло до Позивача; не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, а заявлені Позивачем до стягнення розмір заборгованості за основними зобов`язаннями та процентами відповідає визначеним зазначеним договором умовам, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у стягненні заявленої суми штрафних санкцій слід відмовити.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково і стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту від 12.07.2024 №13777-07/2024 у загальному розмірі 14000,00грн. (5000,00грн. основний борг + 9000,00грн. відсотки); у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту3 частини другої статті141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (58,33%).

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті247 ЦПК України).

Відповідно до статей15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, статей3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями2-4, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зазначена у позові та кредитному договорі: АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації: відсутня; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014; адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ, 01032; адреса для листування: вул.Лісова, 2, пов.4, м.Бровари, Київськаобл., 07400) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту від 12.07.2024 №13777-07/2024 у загальному розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч)грн 00коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зазначена у позові та кредитному договорі: АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації: відсутня; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014; адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ, 01032; адреса для листування: вул.Лісова, 2, пов.4, м.Бровари, Київськаобл., 07400) судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість)грн 23(двадцять три)коп.

Копії повного заочного рішення суду направити учасникам справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду складено 12.12.2025.

Суддя Л. А. Макаренко