Рішення № 132560472, 12.12.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4525/25

провадження у справі № 2/0285/2073/25

12 грудня 2025 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС«(надалі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС«),

відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача Купець Б.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства зобмеженою відповідальністю«УКР КРЕДИТФІНАНС« до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

15.08.2025 представник ТОВ «УКРКРЕДИТ ФІНАНС»звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з останнього на користь ТОВ ТОВ«УКР КРЕДИТФІНАНС»загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1404-5809 від 04.06.2024 у загальному розмірі - 25 000,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 04.06.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1404-5809 у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, за яким було надано відповідачу кредит у сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування на рахунок відповідача безготівковим шляхом коштів. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору. Натомість відповідач порушив умови кредитування і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.

Кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 000,00 грн, а лише її частину, що становить 25 000,00 грн, з яких : 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 20 000,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, тому змушені звернутися до суду.

19.08.2025 прийнято до розгляду судом даний позов, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Зі змісту Договору про відкриття кредитної лінії № 1404-5809 продукту CreditKasa від 04.06.2024 ( надалі - кредитний договір) слідує, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено відповідний договір про надання кредиту ( відкриття кредитної лінії) у сумі 5 000,00 грн у вигляді електронного договору у розумінні Закону України « Про електронну комерцію».

На умовах, визначених цим Договором, Товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов Договору цей договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно до Закону України Про електронну комерцію.

Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів за реквізитами електронного платіжного засобу споживача, введеного ним самим.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів у сумі 5 000,0 грн 04.06.2025 відповідачу ОСОБА_1 стороною позивача надано лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідку виконану позивачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії № 1404-5809 від 04.06.2024 станом на 14.07.2025 у загальній сумі 31 462, 00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг, 26 462,50 грн залишок відсотків.

Сторона відповідача заперечує факт укладання відповідного кредитного договору з позивачем та факт надання у користування кредитних коштів відповідачу, в обгрунтування чого вказує, що у зв`язку із втратою мобільного телефону, на який була встановлена «ДІЯ» невідома особа скористалася його персональними даними, уклала від його імені кредитний договір та скористалася кредитними коштами. У зв`язку з такими неправомірними діями за заявою відповідача ведеться досудове розслідування кримінального провадження № 12024065530000312 від 02.10.2024 за ч. 1 ст. 190 КК України, у якому він є потерпілим.

За таких обставин між сторонами у справі існує спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмовавід зобов`язанняне звільняєвинну сторонувід відповідальностіза порушеннязобов`язання.

За вимогами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п`ятою, шостою статті81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зістаттею 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, щостаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Так, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Надані представником відповідача копія витягу з ЄРДР, копія довідки Звягельського РВП ГУ НП та копія повідомлення про розгляд звернення не спростовують факту наявності укладеного кредитного договору. Крім цього з витягу з ЄРДР вбачається, що відповідне кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК України закрито 29.10.2024 за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Разом з цим, вирішуючи даний спір, судом встановлено, що стороною позивача не надано та матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, а також достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача грошові кошти на виконання умов кредитного договору, про відкриття відповідачем банківського рахунку, вказаного у договорі, та перерахування коштів на такий рахунок відповідача. Стороною позивача також не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачем банківськими картками, рахунками та наявність у нього заборгованості.

Так, на підтвердження факту перерахування кредитних коштів у сумі 5 000,0 грн 04.06.2025 відповідачу ОСОБА_1 стороною позивача надано лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідку, виконану самим позивачем, які суд розцінює у їх сукупності як недостатніми для доведення даного факту.

За таких обставин, у представником позивача не доведено та судом не встановлено беззаперечного факту порушення відповідачем прав позивача. У зв`язку з відсутністю необхідних доказів, суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №916/2040/20).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«УКР КРЕДИТФІНАНС« до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС« ( ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ ),

відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) .

Суддя А.В.Михайловська