Ухвала суду № 132560351, 12.12.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/13139/25

2/296/4692/25

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю до іншого суду

"12" грудня 2025 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Адамович О.Й., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з вказаним позовом та за змістом позовних вимог просить звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 для утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 165795,00 грн за весь період нарахування заборгованості.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє належність справи до юрисдикції та підсудності цього суду.

Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, засадах цивільного судочинства, а також принципах побудови системи судів загальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя. По кожній справі, незалежно від її категорії, перше питання, яке вирішує суддя, це підсудність.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати цивільне провадження. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна цивільна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст.7 Загальної декларації прав людини та ч.1 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

В позовній заяві позивач обґрунтовуючи підсудність справи Корольовському районному суду м. Житомира зазначає, що він має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 11.11.2024 №1827-5003522398, фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_1 . У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування.

Тому позивач робить висновок, що у разі реєстрації особи-переселенця на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. У зв`язку з чим, правомірним є звернення позивача з позовною заявою до Корольовського районного суду міста Житомира, оскільки його адреса проживання: АДРЕСА_1 відноситься до Корольовського району міста Житомира.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Слід зазначити, що позивач, подаючи позов, зобов`язаний керуватися вимогами Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), оскільки це основний процесуальний закон, що регулює порядок звернення до суду та розгляд справи, а спеціальні закони, як-от Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", визначають зміст права, але не процесуальний порядок, який встановлюється ЦПК.

Суд, розглядаючи позов, керується нормами ЦПК, яка надає кожній особі право на судовий захист, але визначає, як саме це право реалізувати (ст. 4 ЦПК).

Так, згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Вийняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно із статтею 28 ЦПК України встановлено перелік (категорію) справ підсудність яких може бути визначена за вибором позивача (в т.ч. за своїм місцем проживання).

Відповідно до частини 16 статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту статті 28 ЦПК України позов про звільнення від сплати заборгованості за аліментами не входить до переліку справ, підсудність яких, може бути визначена за вибором позивача.

Таким чином, оскільки положення статті 28 ЦПК України не можуть бути застосовані при визначені підсудності позову предметом якого є звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, відповідно не можуть бути застосовані положення частини 16 статті 28 ЦПК України.

Отже враховуючи, що можливість вибору позивача до якого суду звернутися з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами не передбачена процесуальним законодавством, при вирішенні питання підсудності такої справи слід виходити з положень ЦПК України, які визначають територіальну юрисдикцію суду за місцем проживання відповідача.

Згідно отриманих на запит суду відомостей, інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 відсутня, а тому положення ст. 27 ЦПК України не застосовуються.

Разом з тим, з позовної заяви та доданих документів з відомостями щодо примусового виконання рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя про стягнення аліментів вбачається, що останнім відомим зареєстрованим місце проживання відповідача є АДРЕСА_2 .

Згідно ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до п.1ч.1 ст.31ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції(підсудності) іншого суду.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача не відноситься до територіальної юрисдикції Корольовського районного суду м. Житомира, суд дійшов висновку, що зазначені матеріали цивільної справи відповідно до вимог п.1. ч.1ст. 31 ЦПК України, слід передати до Комунарського районного суду м.Запоріжжя за встановленою підсудністю.

Відповідно до норм ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст.31, 32, 260, 261,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали цивільної справи №296/13139/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами передати на розгляд за підсудністю до Комунарського районного суду м.Запоріжжя.

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу для відома.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Й. Адамович