Рішення № 132539143, 11.12.2025, Чернівецький районний суд Вінницької області

"11" грудня 2025 р.

Справа №150/804/25

Провадження по справі №2-о/150/69/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року Чернівецький районний суд

Вінницької області

у складі головуючої: судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі: Савковій С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа виконавчий комітет Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із заявою в порядку окремого провадження, просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з ним в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 20.02.2021 він зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , який було розірвано 26.04.2017 згідно рішення Чернівецького районного суду Вінницької област. У них у шлюбі народилисяся син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через особисті неприязні відносини та постійні конфлікти мати неповнолітніх дітей фактично проживає окремо від дочки та сина, створила іншу сім`ю. Їхні неповнолітні діти - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають разом з батьком ОСОБА_1 , який самостійно виховує та утримує своїх неповнолітніх дітей. Окрім цього, матір не виявляє жодного бажання покращити матеріальне утримання дітей, незважаючи навіть на законодавче закріплення такого обов`язку. Заявник одноособово займається утриманням дочки та сина, їх здоров`ям, розвитком та вихованням. Матір життям дітей не цікавиться. Вона не телефонує, не виявляє жодного бажання спілкуватися з ними, бачитися та приймати участь у їх вихованні. Сину ОСОБА_2 та донці ОСОБА_3 заявником забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Між заявником та дітьми склалися уставлені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дітей, їх повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей що підтверджується психологічним дослідженням дітей від 31.032025 року. З даного обстеження також вбачається, що неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до матері проявляють емоційну відтороненість, мати за колами спілкування.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представником адвокатом Поліщуком О.В., який діє на підставі договору про надлання правничої допомоги від 19.03.2025 (який укладено на невизначений строк дії), через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя, вимоги якого підтримує на умовах, викладених в заяві та просить їх задоволити.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч.1 ст.64 ЦПК України).

Заінтересована особа, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію суду подала заяву про розгляд цивільної справи у відсутність повноваженого представника Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області, не заперечує проти задоволення вимог, заявлених ОСОБА_1 . Підтверджує факт самостійного виховання та утримання дітей ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд, враховуючи визнання заінтересованою особою вимог, заявлених ОСОБА_1 , що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 293 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окрема провадження - це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).

У відповідності до ч.2ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судувого розгляду.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Встановлено, що згідно рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.04.2017 по справі №150/83/17 (провадження по справі №2/150/60/17) ухвалено стягувати із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі по 600 (шістсот) гривень на кожну дитину з індексацією відповідно до закону, починаючи з 03.02.2017 року і до досягнення дітьми повноліття. Вище зазначене рішення суду набуло чинності 25.04.2017.

Зідно рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.04.2017 по справі Єдиний унікальний номер судової справи: 150/33/24 (провадження: 2/150/43/24 від 03.04.2024) змінено розмір аліментів, визначений рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2017 року по справі № 150/83/17 у розмірі по 600,00 грн., визначивши розмір аліментів, що підлягає до стягнення з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Припинено з часу набрання рішенням законної сили стягнення аліментів з ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 600,00 гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття, що проводиться на підставі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 квітня 2017 року по справі № 150/83/17 . Вище зазначене рішення суду набуло чинності 07.05.2024.

Згідно рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 30.08.2017 по справі №150/148/17 (провадження по справі №2/150/86/17) визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Вище зазначене рішення суду набуло чинності 12.09.2017.

Як вбачається із психологічних досліджень неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведених психологом комунальної установи «ЦНСП», діти виявляють емоцій прихильність до батька ОСОБА_1 (тобто, заявника по справі), сестри/брата та бабусі (тобто, матері заявника по справі), до мами діти проявляють емоційну відстороненість (не бажають з нею зустрічатися (а.с. 11, 12).

Акт обстеження умов проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного начальником Чернівецькоїх ССД ОСОБА_7 та головним спеціалістом ССД Цапок Т., длч вихованн та розвитку дітей створено необхідні умови є телевізор, телефони,шкільне приладдя. Стосунки у сім`ї дружні, теплі,безконфліктні. Мати дітей участі у їх вихованні не приймає (а.с. 13).

Як вбачається із листа Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області від 10.11.2025 за №1351 неповнолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з часу ухвалення Чернівецьким районним судом Вінницької області рішення від 30.08.2017 про визначення місця проживання дітей із батьком ОСОБА_1 , і на даний час продовжують перебувати на його утриманні та забезпеченні. Складних життєвих обставин сім`ї, що можуть негативно вплинути на загальний розвиток дітей, не виявлено. Стан задоволеня потреб дітей задовільний, вплив факторів сім`ї та середовища позитивно впливають на дітей. Діти спокійні,легко контактують з дорослими, батько намагається виховувати в дітей порядність, враховує їх інтереси та цікавиться їхніми успіхами у школі. Врахоуючи наведені обставини орган опіки і піклування Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області підтверджує факт самостійного виховання та утримання дітей батьком (тобто, заявником по справі) ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Судом встановлено, що питання про самостійне утримання заявнико по справі своїх неповнолітніх дітей, не пов`язане вирішенням спору про право. Беззаперечно встановлено, що заявник самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з ним в АДРЕСА_1 , а тому заявлена вимога є обгрунтованою в повній мірі та така, що підтверджуються належними доказами.

Згідно зст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно дост.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, згідно зіст.160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно дост. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину по досягненню нею повноліття.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціальною забезпечення судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність виховання дитини.

Відповідно дост. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язані; брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Велика Палата Верховного суду у своїй ухвалі від 19.03.2025, відступивши від правового висновку, викладеного Великою палатою Верховного Іуду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, зробила правовий висновок про те, що справи про встановлення факту самостійно виховання дитини слід розглядати за правилами окремого провадження.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»підпункт «г» пункту 3 частини п`ятоїстатті 26 Закону №2232-ХІІвикладено в такій редакції: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Зміненою частиною дванадцятоюстатті 26 Закону № 2232-ХІІ, зокрема, передбачено, що під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першоїстатті 135 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів посилалась на те, що диспозиція частини дванадцятоїстатті 26 Закону № 2232-ХІІзі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду. Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 провадження № 14-132цс23), факт самостійного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право між батьками дитини, який за загальним правилом може вирішуватися у позовному провадженні.

Колегія суддів вважала, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. За відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством установлення такого факту в судовому порядку висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно можливості розгляду заяви про встановлення факту самостійного виховання дитини лише в межах справи за наявності спору між батьками щодо зміни обсягу їх батьківських прав та обов`язків суперечить правовій метіЗакону № 2232-ХІІу частині звільнення з військової служби осіб, які самостійно виховують та утримують дітей, у якому в статті 26 зазначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення, зокрема рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини».

На переконання колегії суддів, конкретно в цьому випадку законодавством передбачена така підстава для звільнення військовослужбовця з військової служби, як рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини, а отже є необхідність уточнити висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23). за змістом якого факт самостійного виховання дитини матір`ю (батьком) не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим такі заяви слід залишати без розгляду».

Відповідно до ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Враховуючи те, що встановлення факту породить для заявника юридичні наслідки, зокрема оформлення документів щодо соціальної допомоги на дітей, які виховуються тільки одним з батьків, а отже має юридичне значення для заявника, напряму впливає на його права й обов`язки та інтереси неповнолітніх дітей, які перебувають виключно на його вихованні та утриманні, а іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, суд вважає доведеним той факт, що заявник самостійно виховує та утримує своїх неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вважає за необхідне заяву задовольнити.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявником відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо встановлення факту родинних відносин.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту самостійного вихованн я та утримання заявником ОСОБА_1 своїх неповнолітніх дітей.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення вище зазначеного факту, який просить встановити заявник, підтверджується письмовими матеріалами справи, породжує юридичні наслідки, іншої можливості одержати або відновити документи, які посвідчують факт, що має юридичне значення, немає, тому суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Спору про право суд не вбачає.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Вище викладене відповідно до ст.315 ч.1 п.1, ст.319 ЦПК України дає підстави суду для задоволення заяви.

Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст., ст.263 - 265, 293, 294, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканець АДРЕСА_1 ,самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з ним в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Реквізити сторін:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешканець АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 04.06.2019 органом 0538; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Заінтересована особа: Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, смт. Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код в ЄДРПОУ 04326856).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК