Ухвала суду № 1325084, 27.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27.11.2007№К-8922/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивача–ЖуравляВ.Б. та

відповідача-БуракаА.Я., Дум’якВ.О., ПастернакаВ.І., СкорбачаР.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від08.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від25.05.2005 по справі№А-14/354

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро»

до                               Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області (далі–ДПІ) від22.12.2004 №0001052301/0, винесеного на підставі Акту перевірки від03.08.2004 №69/231/30425351 дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ«Росан-Агро» за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, а по нарахуванню податку на додану вартість з 01.03.2003 по 31.12.2003, і донараховано податкове зобов'язання на суму 217092грн. (в т.ч. 145092грн. - основний платіж та 72546грн. штрафні (фінансові) санкції) за платежем податок на додану вартість.

Підставою ж нарахування податкового зобов'язання було те, що ТОВ«Росан-Агро» на протязі вересня, грудня 2003року було придбано висівки в ПП«Бистриця», яке не являється платником податку на додану вартість і знято з державної реєстрації рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від11.04.2002 №11/84, а тому дане підприємство не мало права виписувати податкові накладні. Щодо господарських операцій з Дочірнім підприємством «М’ясопереробний комплекс «Росана» відповідач визначився, що останні носили бартерний характер, оскільки розрахунки за товар були проведене векселем, а тому, згідно із ст.12 Указу Президента України від07.08.1998 №857/97 податки нараховано за повною ставкою, не залежно від виду товару, роботи чи послуги.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від08.02.2005 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від25.05.2005 по справі№А-14/354 – позовні вимоги задоволено.

Враховуючи встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з того, що вексель, який видається для оформлення грошового боргу не може бути товаром, а тому господарська операція по продажу м'яса в живій вазі з розрахунком у формі векселя не є бартерною. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій прийняте з порушенням чинного податкового законодавства.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від08.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від25.05.2005 по справі№А-14/354 відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу (зі змінами), в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і не прийнято до уваги п.1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де надано визначення поняття бартеру, та ст.12 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні».

Тобто скаржник наголошує на тому, що судами неналежним чином застосовані зазначені норми, оскільки ТОВ «Росан-Агро» в порушення вищевказаного не оподаткувала операцію з продажу м’яса в живій вазі на переробне підприємство, за яку проведено розрахунки векселями за ставкою 20%.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи про фактичні обставини справи, посилаючись при цьому на норми п.1.6 та п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також позивач зазначив, що останнім подавались податкові декларації, в яких включені суми податку на додану вартість в податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ПП«Бистриця»" із належно оформленими реквізитами. Вищенаведене позивач вважає таким, що спростовує обґрунтування касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки ТОВ«Росан-Агро» придбано висівки в ПП«Бистриця», яке було платником податку на додану вартість, про що підтверджено в Довідці ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області від30.12.2003 про результати перевірки щодо правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування із бюджету ТОВ«Росан-Агро» за вересень2003року та жовтень 2003 року із зарахуванням на розрахунковий рахунок в установі банку і відповідно порушень при визначенні податкового кредиту не встановлено. За таких обставин, нарахування податкового зобов'язання судами визнано неправомірним.

Таким чином щодо включення податку на додану вартість по господарських операціях з ПП«Бистриця» до податкового кредиту, то суд касаційної інстанції прийшов до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно встановили наявність дійсних податкових накладних виписаних контрагентом позивача. А тому оскаржене податкове повідомлення-рішення в цій частині вірно обґрунтовано як таке, що прийнято з порушенням вимог податкового законодавства.

Щодо господарських операцій між позивачем та ДП«М’ясопереробний комплекс «Росана» суди першої та апеляційної інстанції на підставі пп.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» визнали позивача платником податку на додану вартість за нульовою ставкою, оскільки ТОВ«Росан-Агро» поставило ДП«М’ясопереробний комплекс «Росана» свиней живою вагою, а останній в свою чергу емітував на суму заборгованості векселі №7332536510890, №7332536510891, №7332536510887 та за актами прийому передачі від01.10.2003, від02.10.2003, від24.11.2003 передав вищевказані векселі векселедержателю-позивачу.

Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від26.02.1999 №271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками» - суди першої та апеляційної інстанції визначились, що за поставлене переробним підприємствам м'ясо в живій вазі податок на додану вартість не сплачується, оскільки ці кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників.

При цьому необхідно звернути увагу на помилковість міркувань відповідача, оскільки позивач як постачальник по господарській операції із ДП«М’ясопереробний комплекс «Росана» отримав грошові кошти на поточний рахунок, про що свідчать виписки першої Львівської філії АТ«Кредит Банк» (Україна). Судами встановлено, що ТОВ«Росан-Агро» пред'явило до оплати контрагенту ДП«М’ясопереробний комплекс «Росана» зазначені вище векселі №7332536510890 та №7332536510891, і 30.06.2004 отримало в погашення згаданих векселів 1000000грн. Також векселі №7332536510887 та №733253651877 продані ВАТ«Комерція» за 690000грн., кошти за які поступили 26.11.2003.

І таким шляхом місцевий господарський суд прийшов до висновку, який підтриманий судом апеляційної інстанції, що дана господарська операція по продажу м'яса в живій вазі з розрахунком у формі векселя не є бартерною.

Суд касаційної інстанції погоджується із даним міркуванням, оскільки для цілей оподаткування відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від22.05.1997 №283 зі змінами) - вексель як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення), є товаром. При цьому необхідно також врахувати, що згідно з п.1.19 зазначеного Закону бартер - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Тобто проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова, є бартером (товарним обміном), однак на спростування помилкових міркувань скаржника необхідно зазначити: суди обґрунтовано визначились, що кінцевим етапом господарської операції між позивачем-постачальником та контрагентом-отримувачем є отримання постачальником грошових коштів на поточний рахунок.

Відповідно посилання скаржника-відповідача на ст.12 Указу Президента України від07.08.1998 №857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні», (втратив чинність 25.03.2005), якою визначено, що під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на території України податок справляється за повною ставкою, у тому числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою – є неправомірним.

Враховуючи зазначене суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від08.02.2005 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від25.05.2005 по справі№А-14/354 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від08.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від25.05.2005 по справі№А-14/354 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров