Ухвала суду № 132507894, 11.12.2025, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/4111/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2025 р. суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Чорний І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа: приватний виконавець Капустіна Дарія Анатоліївна про визнання права власності та припинення обтяження рухомого майна,

в с т а н о в и в :

08 грудня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем в порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначено ціну позову, та, як наслідок, не сплачено суму судового збору у відповідності до ціни позову.

Як слідує з позовної заяви, позивач ставить вимогу майнового характеру щодо визнання права власності на транспортний засіб та вимогу немайнового характеру про припинення обтяження рухомого майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з матеріалами справи, а саме п. 3.1. Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 15.03.2025, ціна транспортного засобу становить 978000 грн. грн.

Відповідно до вимог підпункту 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 3028 гривні.

З урахуванням заявлених вимог та ставок судового збору, позивачу слід сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру на суму 7824 грн. (978000*1%*0,8) та за позовну вимогу немайнового характеру на суму 968,96 грн.

Позивачем при зверненні до суду долучено квитанцію про сплату судового збір у розмірі 2422,40 грн.

Отже позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 6370,56 грн.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати оригінал квитанції.

При подачі позову до Здолбунівського районного суду Рівненської області судовий збір підлягає сплаті на рахунок UA808999980313101206000017517; отримувач: ГУК у Рівн.обл/Здолб.міст.тг/22030101; ЄДРПОУ 38012494; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету:22030101.

Крім цього, при вирішенні питання про відкриття провадження виникла необхідність уточнення підсудності даного позову.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просив ухвалити судове рішення, є визнання права власності на транспортний засіб та припинення його обтяження у вигляді податкової застави рухомого майна.

Проте позовна заява містить посилання на ч.2 ст. 30 ЦПК України та зазначено, що «спосіб захисту порушеного права про припинення обтяження рухомого майна є аналогічним при знятті арешту з майна».

Разом з тим суд звертає увагу на слідуюче.

Правила виключної підсудності є особливим видом територіальної підсудності, оскільки забороняють застосування при пред`явленні позову норм інших видів територіальної підсудності.

Так, відповідно до ч.2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до статей 3-5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Обтяження поділяються на публічні та приватні.

Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.

Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов`язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до приватних забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

За нормами статей 37-38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що до публічних обтяжень належать: 1) податкова застава; 2) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця; 3) звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов`язань боржника; 5) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом; 6) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються публічними.

З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що правила виключної підсудності, передбачені частиною 2 статті 30 ЦПК України, стосуються лише виключно позовів про скасування публічного обтяження рухомого майна у вигляді арешту та не можуть бути застосовані при вирішенні спору про скасування чи зняття приватного забезпечувального обтяження, яке встановлено для забезпечення виконання зобов`язання боржника перед обтяжувачем на підставі договору застави.

В даному випадку, вказавши в нормах ЦПК України, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна, законодавець чітко визначив, що застосування виключної підсудності може мати місце лише до публічного обтяження майна у вигляді арешту, а не до будь-якого обтяження, в тому числі приватного забезпечувального чи приватного договірного обтяження рухомого майна. В іншому випадку в даній нормі закону мало б зазначатись, що правила виключної підсудності стосується будь-якого виду обтяжень.

Згідно положень ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Виключна підсудність встановлена ст. 30 ЦПК України і означає імперативне правило, відповідно до якого справи, віднесені до цього виду підсудності, можуть розглядатися винятково за вказаним у законі місцем. До цього виду підсудності законом віднесено такі категорії справ:

1) позови, що виникають з приводу нерухомого майна - пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини;

2) позови про зняття арешту з майна - пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини;

3) позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями - пред`являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини;

4) позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти - пред`являються за місцезнаходженням перевізника;

5) справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги -розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.

В даному випадку предметом спору є рухоме майно та не ставиться питання скасування публічного обтяження рухомого майна у вигляді арешту, а тому при вирішенні питання про відкриття провадження у справі мають бути застосовані загальні правила підсудності, тобто за адресою місцезнаходження відповідача.

Відтак, для правильного визначення підсудності справи, зміст позовної заяви потребує уточнення, оскільки порушення вимог підсудності матиме наслідком безумовне скасування судового рішення.

У зв`язку з зазначеними недоліками позовної заяви вирішення питання про відкриття провадження в даній справі буде передчасним.

Згідно вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків. Якщо заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Бізнес Позика»,Головного управлінняДПС уРівненській області,третя особа:приватний виконавецьКапустіна ДаріяАнатоліївна провизнання прававласності таприпинення обтяженнярухомого майна залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання позовної заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.А. Чорний