Ухвала суду № 1325058, 30.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30.10.2007№К-7952/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),  

БрайкаА.І.,  УсенкоЄ.А.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивача–КолосІ.Б. та відповідача: ЦиганковоїВ.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від10.02.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№25/524

за позовом   Дочірнього підприємства «Квазар-Мікро СДН»

до                               Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від29.06.2004 №0000582305/0 та стягнення судових витрат, включаючи послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду м.Києва від10.02.2005 посправі№25/524 – позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від29.06.2004 №0000582305/0. Стягнуто з відповідача на користь позивача 203грн. судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі м.Києва 26.06.2004 було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП«Квазар-Мікро СДН» за період з 01.07.2000 по 30.09.2003, за результатами якої складено Акт № 283/23-504-30403558 від29.06.2004 і на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000582305/0 від29.06.2004, яким визначено суму податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 22970грн., (в тому числі основний платіж на суму 16400грн., штрафні санкції – 6570грн.).

Нарахування податкових зобов'язань здійснено на підставі того, що за 9 місяців 2003року позивачем до складу валових витрат виробництва та обігу неправомірно, на думку відповідача, віднесено витрати на відрядження працівників, без належним чином оформлених первинних розрахункових, платіжних та інших документів, а саме: оформлення посвідчень про відрядження (відсутні відмітки про прибуття на підприємства до яких були відряджені працівники), що на думку відповідача є порушенням позивачем пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також судом першої інстанції судові витрати за послуги адвоката не були включені до складу судових витрат, оскільки з договору №9 від18.11.2004 вбачається, що адвокат позивача діяв як суб'єкт підприємницької діяльності, а порядок діяльності адвокатів регулюється Законом України "Про адвокатуру". Таким чином суд визначився, що реєстрація адвоката як суб’єкта підприємницької діяльності не перешкоджає його діяльності, однак виключає можливість визначення його статусу як адвоката в господарському процесі, і, відповідно виключає можливість включення витрат на оплату його послуг до складу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№25/524 – апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м.Києва від10.02.2005 змінено, скасувавши його в частині задоволення позову частково та відмови позивачу в іншій частині позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. В іншій частині рішення Господарського суду м.Києва залишено без змін.

Відповідно до встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і визначились, що позивачем правомірно було внесено до складу валових витрат суми добових.

Щодо послуг адвоката, які позивач просив стягнути як судові витрати, суди визначились, що 2500грн., сплачені на надання юридичних послуг, не відносяться до складу судових витрат, а тому не підлягають задоволенню. При цьому суд першої інстанції зазначені вимоги відніс до позовних, з чим не погодився суд апеляційної інстанції, а тому рішення змінив.

Не погодившись із рішенням Господарського суду м.Києва від10.02.2005 та постановою Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№25/524 відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити у зв’язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скарга обґрунтована тим, що судами неналежним чином застосовані норми пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від22.05.1997 №283 (зі змінами) - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А згідно п.5.4.8 Закону - до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що особи, які відряджалися позивачем за кордон знаходяться з останнім у трудових відносинах, ними були додані до авансового звіту первинні документі, які підтверджують, що визнається апеляційною інстанцією, понесені в зв'язку з відрядженням витрати, а саме проїзні квитки, рахунки за оплату вартості проживання у готелях, копії відміток в закордонних паспортах та ін. Таким чином, враховуючи наявність підтверджуючих документів, що засвідчують вартість витрат на відрядження працівників позивача, судами вірно було встановлено правомірність віднесення вказаних витрат до валових витрат виробництва та обігу.

Будь-які витрати на відрядження, як вірно зазначено в судових рішеннях, можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Судами досліджено та обґрунтовано наявними в матеріалах справи документами, що підтверджують зв'язок відряджень з основною діяльністю позивача, а саме: запрошення приймаючих сторін, та інші документи, що підтверджують ділові стосунки позивача з компаніями - приймаючими сторонами, що також, на думку апеляційної інстанції, підтверджує правомірність віднесення позивачем таких витрат до валових витрат.

Тобто додатково до витрат, визначених абз.1 пп.5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як вірно визначено судами, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Враховуючи абз.7 пп.5.4.8 зазначеного Закону, яким сума добових визначається: - у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; - у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює, та враховуючи, що за відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку, судами обґрунтовано встановлено, що працівники позивача відряджалися до країн, з якими встановлено повний митний контроль, що також зазначено і відповідачам в Акті перевірки і підтверджено належним чином засвідченими копіями сторінок закордонних паспортів працівників позивача з відмітками органів прикордонного контролю про прибуття та вибуття із країн призначення.

Таким чином, враховуючи те, що в даному випадку Закон пов'язує необхідність визначення суми добових та віднесення їх до складу валових витрат не з відмітками /відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, а саме із відмітками органів прикордонного контролю у паспорті, суди дійшли правомірного висновку про те, що позивачем цілком правомірно було внесено до складу валових витрат суми добових.

А щодо визначення судових витрат та надання юридичних послуг суб’єктом підприємницької діяльності, які не відносяться до складу судових витрат, суд апеляційної інстанції вірно змінив рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені вимоги не відносяться до позовних вимог.

Відповідно враховуючи зазначене, постанова Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№25/524 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від13.04.2005 посправі№25/524 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        А.І.Брайко

                                                                                  Є.А.Усенко

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров