Ухвала суду № 132499657, 09.12.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7953/25

Провадження № 2-с/487/155/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 04.11.2025 у цивільній справі № 487/7953/25 за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію

ВСТАНОВИВ :

01.12.2025 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати судовий, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва від 04.11.2025 у справі № 487/7953/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 28048,69 грн. та судового збору у розмірі 302,80 грн.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»заборгованостіза спожитутеплову енергіюу розмірі28048,69грн.та судовогозбору урозмірі 302,80грн. Проте зазначений судовий наказ заявник вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки сума заборгованості, яка заявлена стягувачем, необґрунтована, має сумнівний характер та не відповідає обсягу поставленої теплової енергії.

Суд, дослідивши подану заяву та додані до неї документи, дійшов до такого висновку.

Як встановлено у судовому засіданні за заявою ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» 04.11.2025 Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості заспожиту тепловуенергію урозмірі 28048,69грн.та судовогозбору урозмірі 302,80грн.

Відповідно до заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначає, що із сумою заборгованості він не згоден, оскільки у розрахунку стягувача необґрунтовано збільшується сума заборгованості за обсяг поставленої теплової енергії.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно він зобов`язаний здійснювати витрати на управління, утримання та збереження такого майна.

Згідно з ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки. Обов`язок сплатити вартість послуг за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій випливає з самого факту користування цими послугами.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за наданіжитлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першоїстатті 96 ЦПК) ( 1618-15 ), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьоїстатті 100 ЦПК) (1618-15), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третястатті 267 Цивільного кодексу України(435-15) (далі -ЦК)). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Частиною 3 статті 171 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, враховуючи, що боржник не згоден із нарахованою сумою заборгованості за спожиту теплову енергію, неможливість надання належної оцінки судом даним обставинам в межах наказного провадження, суд доходить до висновку про наявність між сторонами спору про право, який має вирішуватися в межах позовного провадження, а тому заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 170, 171 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 04.11.2025 у цивільній справі № 487/7953/25 за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості заспожиту тепловуенергію задовольнити.

Судовий наказ від 04.11.2025 у цивільній справі № 487/7953/25 (провадження 2-н/487/2451/25) за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію скасувати.

Роз`яснити, що заявник (стягувач) має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Боброва