Ухвала суду № 132490755, 05.12.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25674/25

1-кс/569/9140/25

УХВАЛА

05 грудня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваної ОСОБА_4

захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання слідчого Рівненського РУП ГУ Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Рівненського РУП ГУ Національної поліції в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 , будучи раніше засудженою за злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, зокрема вироком Рівненського міського суду від 05.09.2025 за ч. 1 ст. 309 до покарання у виді 1 року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування вказаного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю - 1 рік, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків не зробила, на шлях виправлення та перевиховання не стала, повторно вчинивши нове, умисне кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу психотропних речовин за наступних фактичних обставин.

Так, ОСОБА_4 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно придбала та зберігала при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», яку 13.11.2025, близько 12 год. 40 хв., перебуваючи поблизу Рівненського ліцею №12, що за адресою: м. Рівне, вул. Грушевського, буд. 81 в ході проведення оперативної закупки, незаконно збула ОСОБА_8 за 400 гривень, в паперовому згортку кристалічну речовину білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-25/17226-НЗПРАП від 24.11.2025 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», масою 0,050 г., обіг якої заборонено відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно придбала та зберігала при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», яку 04.12.2025, близько 12 год. 50 хв., перебуваючи в під`їзді №1 будинку №23 по вул. Замковій в м. Рівне, в ході проведення оперативної закупки, незаконно збула ОСОБА_8 за 400 гривень, в одному прозорому полімерному зіп-пакеті кристалічну речовину, білого кольору, яка ззовні схожа на особливо небезпечну психотропну речовину «PVP».

Правова кваліфікація кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинений повторно).

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

04.12.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України,.

05.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам останньої переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків метою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконанням останньою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також перешкоджання ризикам:

- переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а саме: вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а тому, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваним вини у вчиненні інкримінованих злочинів, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Вказані обставини на думку сторони обвинувачення є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваним від суду та не з`являтися ним на виклики.

може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: на даному етапі досудового розслідування не встановлено ряд обставин, зокрема походження особливо небезпечної психотропної речовини, можливих співучасників вчинення злочинів та не відшукано ряд речових доказів, які мають суттєве значення у кримінальному провадженні, які фактично можуть бути відомі лише ОСОБА_4 .

Зважаючи на це, існують вагомі підстави вважати, що підозрювана, в разі обрання до неї більш м`якого запобіжного засобу, може знищити речові докази та інші сліди вчинення злочинів, що підтверджують її вину.

незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 може шляхом умовляння, залякування та здійснення інших активних дій впливати на свідків із метою надання ними показань для покращення свого становища. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме перешкоджати шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки, наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це.

- може вчинити інше кримінальне правопорушення: встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше засудженою за злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, зокрема вироком Рівненського міського суду від 05.09.2025 за ч. 1 ст. 309 до покарання у виді 1 року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування вказаного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю - 1 рік, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків не зробила, на шлях виправлення та перевиховання не стала, повторно вчинивши нове, умисне кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу психотропних речовин за наступних фактичних обставин.

Крім цього, вказаний ризик підтверджується тим, що під час досудового розслідування зафіксовано непоодинокі випадки причетності ОСОБА_4 до протиправних дій, пов`язаних з незаконним обігом особливо небезпечної психотропної речовини, про що їй на даний час повідомлено про підозру у вчиненні 2-ох епізодів кримінальних правопорушень та зважаючи на вказане існує ризик продовження зайняття ОСОБА_4 відповідною протиправною діяльністю з метою особистого збагачення у такий незаконний спосіб, оскільки наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це, а саме те, що слідством встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована та отримує прибутки від зайняття злочинною діяльністю.

У зв`язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння, тяжкість злочинів, застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повністю відповідає тяжкості вчинених нею злочинів та є необхідним для того, щоб запобігти спробам переховуватися від суду.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків, а також з метою запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, вчиняти інші кримінальні правопорушення, так, як жоден інший із запобіжних заходів не здатен запобігти переліченим вище ризикам.

Разом з тим, обрання стосовно ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та є необхідним для того, щоб забезпечити виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що в провадженні слідчого Рівненського РУП ГУ Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181010002179 від 04.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

04.12.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України,.

05.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_4 на даний час встановлено, що вона будучи раніше засудженою за злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, зокрема вироком Рівненського міського суду від 05.09.2025 за ч. 1 ст. 309 до покарання у виді 1 року обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування вказаного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю - 1 рік, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків не зробила, на шлях виправлення та перевиховання не стала, повторно вчинивши нове, умисне кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу психотропних речовин за наступних фактичних обставин, не одружена, має неповнолітню дитину відносно якої позбавлена батьківських прав, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, існують достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

А тому, враховуючи, що підозрювана ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрювана ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на неї обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні чи/або суду, за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні, про зміну місця проживання чи фактичного перебування та роботи; повідомляти слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні, про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я; утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Рівне,українки,громадянки України,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,та фактичнопроживаючої заадресою: АДРЕСА_2 ,раніше судиму,підозрюваної увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого за ч.2ст.307КК України- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, а саме до 13 год. 21 хв. 02 лютого 2026 року.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк триманняпід вартоюрахувати змоменту затримання підозрюваної,а самез 13год.21хв.04 грудня 2025 року.

Встановити строк дії ухвали до 13 год. 21 хв. 02 лютого 2026 року..

Одночасно визначити розмір застави 60 розмірів прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб, що становить 181 680 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні чи/або суду, за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні, про зміну місця проживання чи фактичного перебування та роботи;

- повідомляти слідчого, прокурора у даному кримінального провадженні, про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров`я;

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваної вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 13 год. 21 хв. 02 лютого 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_9