Рішення № 132486219, 10.12.2025, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/4230/25

2/154/1660/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

10 грудня 2025 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

в складі головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судових засідань Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), 16.10.2025 року звернувся до Володимирського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору. Ціна позову становить 25 278,06 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 02.09.2022 року Відповідач, ОСОБА_1 , звернулася до Банку через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Цього ж дня, 02.09.2022 року, Відповідач підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500711538 запропонувала Банку укласти відповідну Угоду. Банк, у свою чергу, 02.09.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції прийняв цю пропозицію. Таким чином, між сторонами було укладено Угоду про надання споживчого кредиту № 500711538 від 02.09.2022 року.

У Додатку № 1 до Угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, а також підписали Паспорт споживчого кредиту, де викладено основні умови кредитування.

Правомірність укладення такого договору в електронній формі Позивач обґрунтовує положеннями Цивільного кодексу України (ЦК України) та Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у кількох документах (у тому числі електронних) або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку та підписаний його стороною.

Крім того, Позивач посилається на статті 626, 628 ЦК України, які визначають договір як домовленість сторін, а також на статті 6 та 627 ЦК України, що закріплюють свободу договору. Підкреслюється, що Публічна пропозиція Банку є публічним договором (ч. 1 ст. 633 ЦК України) та договором приєднання (ст. 634 ЦК України).

Договір був укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, що, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію», прирівнює його до договору, укладеного у письмовій формі.

Ключовим моментом є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Позивач стверджує, що документи були підписані Відповідачем аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «4056», надісланого 02.09.2022 року на її номер телефону НОМЕР_1 .

Позивач наводить правові позиції Верховного Суду, які підтверджують, що кредитний договір, укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору у письмовій формі (наприклад, постанова ВС від 31.01.2024 року у справі № 671/1832/20).

Таким чином, 02.09.2022 року між Банком та Відповідачем було укладено кредитний договір із такими основними умовами: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту: 16 427, 94 грн.; процентна ставка: 27,00 % річних (фіксована); строк кредиту: 24 місяці; дата повернення кредиту: 02.09.2024 року; порядок повернення: графік платежів - до 2 числа кожного місяця по 893,36 грн.

Позичальник підтвердив підписанням, що ознайомлений з умовами кредитування, його вартістю та наслідками невиконання зобов`язань. Сторони також узгодили, що всі неврегульовані Угодою відносини регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб.

Посилаючись на частини 1, 2 статті 1054 ЦК України, Позивач зазначає, що Банк виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти Відповідачу. Днем надання кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку Банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, визначені Угодою (п. 2.12. Договору про банківське обслуговування).

Факт отримання кредиту Відповідачем підтверджується меморіальним ордером № 1298470003 від 02.09.2022 року та банківськими виписками по рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . Позивач наголошує, що банківські виписки є належними та допустимими доказами, що підтверджується позицією Верховного Суду.

Однак, Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Неналежне виконання зобов`язань є підставою для застосування правових наслідків, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Позивач посилається на статті 526, 530 та 629 ЦК України, які вимагають належного та обов`язкового виконання зобов`язань у встановлений строк.

Загальна заборгованість за Угодою № 500711538 від 02.09.2022 року становить 25 278,06 грн, яка складається з: 16 427,94 грн - заборгованість за кредитом (основний борг); 8 850,12 грн - заборгованість по відсотках.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, у разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Право Банку вимагати дострокового виконання зобов`язань також передбачено розділом 5 Додатку № 5 до Договору про банківське обслуговування, зокрема, у випадку прострочення сплати обов`язкового платежу більше ніж на один місяць.

Позивач вказує, що право на звернення до суду з вимогою про дострокове повернення може бути реалізоване як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Банк направив Відповідачу вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості, проте відповіді не отримав, і порушення не були усунуті.

Зважаючи на порушення Відповідачем своїх зобов`язань, Позивач, керуючись статтями 15 та 16 ЦК України, вимушений звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача понесені судові витрати, які включають: судовий збір: розрахований як 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн на 01.01.2025 року), із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання в електронній формі: 2 422,40 грн (3028,00 грн х 0,8); витрати на професійну правничу допомогу: на підставі Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», які становлять: 375,00 грн (за підготовку і подання позовної заяви); 225,00 грн (за отримання рішення суду), 7,85 % комісійної винагороди від стягнутих коштів (25 278,06 грн х 7,85% = 1984,32 грн). Загальна сума витрат на правову допомогу: 2 584,32 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, окремою заявою не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час, день та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до норм ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неявкою без поважних причин належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання відповідача та неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенню п. 3 ч. 1 ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики. Так, згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 02.09.2022 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб а АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті Банку: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).

Банк прийняв пропозицію Відповідача.

Таким чином 02.09.2022 між Банком та Відповідачем було укладено угоду про надання споживчого кредиту № 500711538 із наступними основними умовами: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту: 16 427, 94 грн.; процентна ставка: 27,00 % річних (фіксована); строк кредиту: 24 місяці; дата повернення кредиту: 02.09.2024 року; порядок повернення: графік платежів - до 2 числа кожного місяця по 893,36 грн.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, що підтверджено у справі меморіальним ордером № 1298470003 від 02.09.2022 року та банківськими виписками по рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .

Відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується тими ж виписками по рахунках.

Відповідач, в свою чергу, не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості, станом день звернення до суду загальна заборгованість за Угодою № 500711538 від 02.09.2022 року становить 25 278,06 грн, яка складається з: 16 427,94 грн - заборгованість за кредитом (основний борг); 8 850,12 грн - заборгованість по відсотках, що підтверджується відповідними розрахунком заборгованості.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, підстав сумніватись в їх достовірності у суду не виникло.

Відповідачем не надано будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження вказаних витрат позивачем до суду надано:

- копію договору про надання послуг (юридичних) №1006 від 28.01.2025

- копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001351 на ім`я Михайлової Ю.В.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2584,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625-630,1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714):

- суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 278 (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 06 копійок, яка складається з: - заборгованості по тілу кредиту - 16 427, 94 грн., - заборгованості по відсотках - 8850, 12 грн.;

- понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривень 32 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.12.2025 року.

Суддя Володимирського міського суду Ігор ВІТЕР