Рішення № 132482276, 08.12.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 грудня 2025 р. Справа № 120/5441/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії №025750010326 від 29.01.2024 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу позивача наступних періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 11.04.1983 по 18.04.1983, оскільки в підставах внесення запису про прийняття та звільнення відсутні дати наказів на прийняття та звільнення; з 22.07.1986 по 03.05.1987, оскільки в підставах внесення запису про прийняття наявне виправлення дати наказу на прийняття; у фермерському господарстві з 13.09.1993 по 10.08.1994, оскільки відсутні підстави внесення записів про прийняття та звільнення. Крім того, відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу; протягом січня-травня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 11.04.1983 по 18.04.1983, оскільки в підставах внесення запису про прийняття та звільнення відсутні дати наказів про прийняття та звільнення, з 22.07.1986 по 03.05.1987, оскільки наявне виправлення дати наказу про прийняття. Крім того, відповідно до пунктів «а», «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі Закон № 973) члени фермерського господарства та особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Частиною 3 статті 34 Закону № 973 передбачено, що час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у фермерському господарстві з 13.09.1993 по 10.08.1994, оскільки відсутні підстави внесення записів про прийняття та звільнення. Крім того, документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування позивачем не надано. Відтак, на думку представника відповідача, рішення Головного управління від 29.01.2024 № 025750010326 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Представником відповідача 2 також подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову, наводячи в обгрунтування аналогічні підстави та доводи, що зазначені у відзиві ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 від 07.05.1963, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , позивач працював: з 07.05.1982 по 16.07.1982 - в СМУ учбових закладів; з 24.11.1982 по 07.01.1983 та з 11.04.1983 по 18.04.1983 позивача працював в Трест "Запоріжрудбуд"; з 08.04.1984 по 04.06.1985 проходив службу в рядах радянської армії; з 05.08.1985 по 02.07.1986 - на заводі будівельно-оздоблювальних машин м. Дніпрорудне Запоріжської області; з 22.07.1986 по 03.05.1987 - монтажником залізобетонних будівельних і сталевих конструкцій 3 розряду Будівельного управління "Сургутпромстрой"; з 22.05.1987 по 28.04.1989 - монтажником залізобетонних будівельних і сталевих конструкцій 3 розряду в Будівельному управлінні "Мартенбуд треста "Запоріжбуд"; з 11.05.1989 по 28.02.1990 - підземним гірськоробочим Шахто-будівельного кооперативу "Таврія" при Таврійському ОП ГОКя; 01.03.1990 по 20.09.1993 - підземним гірськоробочим 2 розряду по переводу з Шахто-будівельного кооперативу "Таврія"; 13.09.1993 по 10.08.1994 - робітником по монтажу і налаштуванню обладнання маслоцеха Фермерського господарства "Ітог"; з 11.12.1998 по 08.06.1999 - призначено виплату допомоги по безробіттю; 21.10.1999 по 30.07.2001 - ПП "ІКЦ "Сприяння"; з 01.11.2002 по 31.05.2004 - ПП ОСОБА_2 - реалізатором побутової, аудіо-відео техніки згідно з трудовою угодою № 1447 від 04.11.2002, зареєстрованою в центрі зайнятості.

22.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додав наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, військовий квиток, диплом про навчання, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, трудову книжку НОМЕР_3 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 025750010326 від 29.01.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Зі змісту вказаного рішення видно, що позивачу не зараховано до страхового стажу наступні періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 11.04.1983 по 18.04.1983, оскільки в підставах внесення запису про прийняття та звільнення відсутні дати наказів на прийняття та звільнення; з 22.07.1986 по 03.05.1987, оскільки в підставах внесення запису про прийняття наявне виправлення дати наказу на прийняття; у фермерському господарстві з 13.09.1993 по 10.08.1994, оскільки відсутні підстави внесення записів про прийняття та звільнення. Крім того, відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу; протягом січня-травня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

При цьому зазначено, що вік заявника становить 60 років 01 місяць, страховий стаж позивача становить 18 років 03 місяці 26 днів, а необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 30 років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в справі, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії (22.01.2024) позивач досяг 60-річного віку ( дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), необхідного для призначення пенсії, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з відповідною заявою, додавши до неї ряд документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 025750010326 від 29.01.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Зі змісту вказаного рішення видно, що позивачу не зараховано до страхового стажу наступні періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 : з 11.04.1983 по 18.04.1983, оскільки в підставах внесення запису про прийняття та звільнення відсутні дати наказів на прийняття та звільнення; з 22.07.1986 по 03.05.1987, оскільки в підставах внесення запису про прийняття наявне виправлення дати наказу на прийняття; у фермерському господарстві з 13.09.1993 по 10.08.1994, оскільки відсутні підстави внесення записів про прийняття та звільнення. Крім того, відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу; протягом січня-травня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

Надаючи оцінку підставам відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи позивача до його страхового стажу з посиланням на відсутність дат наказів на прийняття та звільнення з роботи, а також на те, що в підставах внесення запису про прийняття наявне виправлення дати наказу на прийняття, а також відсутні підстави внесення записів про прийняття та звільнення з фермерського господарства, суд зауважує таке.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.

Підсумовуючи суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку чи інвалідності на загальних підставах.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Відтак суд не погоджується з діями відповідача щодо неврахування спірних періодів роботи (з 11.04.1983 по 18.04.1983, з 22.07.1986 по 03.05.1987, з 13.09.1993 по 10.08.1994) в страховий стаж позивача, з підстав вказаних в рішенні № 025750010326 від 29.01.2024.

Крім того, зі змісту спірного рішення встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача у фермерському господарстві з 13.09.1993 по 10.08.1994 також оскільки відсутні документи, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за конкретну особу, а за період протягом січня-травня 2004 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.

Щодо таких тверджень відповідача, суд зауважує наступне.

Відповідно до пунктів «а», «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі Закон № 973) члени фермерського господарства та особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 3 статті 34 Закону № 973 передбачено, що час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗакону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Суд зазначає, що фактично внаслідок можливого невиконання роботодавцем позивача ( страхувальником ) обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на відповідному підприємстві ( у фермерському господарстві, у приватного підприємця згідно з трудовою угодою), що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а відтак наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача при призначенні пенсії відповідного періоду його роботи.

Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування відповідних періодів роботи позивача через несплату страхових внесків страхувальником до Пенсійного фонду України.

В розрізі даної справи та за умови підтвердження cтажу роботи позивача відповідними документами, зокрема відомостями з трудової книжки, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року в справі № 423/757/17.

Вирішуючи даний спір суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При вирішенні справи "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

При цьому суд наголошує, що відповідні періоди роботи належним чином відображені в трудовій книжці позивача, а оскаржуване рішення не містить обґрунтування чому наявний трудовий стаж позивача не може бути підтверджений саме на підставі відповідних записів у трудовій книжці.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що записи про періоди роботи позивача з 11.04.1983 по 18.04.1983; з 22.07.1986 по 03.05.1987; з 13.09.1993 по 10.08.1994 та з 01.01.2004 по 31.05.2004 містяться в його трудовій книжці НОМЕР_1 від 07.05.1982 року.

Крім того, слід зауважити, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Отже, відсутні підстави для неврахування вказаних періодів при визначенні страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджується трудовий стаж позивача з 11.04.1983 по 18.04.1983, з 22.07.1986 по 03.05.1987, з 13.09.1993 по 10.08.1994 та з 01.01.2004 по 31.05.2004, а записи у трудовій книжці НОМЕР_1 від 07.05.1982 є достатніми для зарахування до страхового стажу позивача відповідних вищезазначених періодів роботи.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 025750010326 від 29.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, у зв`язку з визнанням судом протиправним та скасуванням рішення відповідача про відмову в призначені пенсії, з мотивів відсутності необхідного страхового стажу в зв"язку з неврахуванням відповідних періодів роботи позивача, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах, виходячи з заявлених позовних вимог, буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 07.05.1982, а саме з 11.04.1983 по 18.04.1983, з 22.07.1986 по 03.05.1987, з 13.09.1993 по 10.08.1994 та з 01.01.2004 по 31.05.2004.

При цьому визначаючись щодо належного способу захисту прав позивача в спірних правовідносинах та надаючи оцінку позовній вимозі про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Як свідчать матеріали справи, страховий стаж позивача, визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні, складає 18 років 03 місяці 26 днів. В свою чергу, не враховані відповідачем в страховий стаж періоди роботи позивача з 11.04.1983 по 18.04.1983, з 22.07.1986 по 03.05.1987, з 13.09.1993 по 10.08.1994 та з 01.01.2004 по 31.05.2004 в сукупності складають 2 роки 1 місяць 19 днів.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що позивач не вказує про наявність будь - яких інших періодів роботи, які б не були враховані відповідачем в його страховий стаж.

Таким чином, в суду відсутні підстави для безумовного висновку про достатність страхового стажу позивача для призначення пенсії.

При цьому суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений страховий стаж особи.

Суд зауважує, що обчислення загального страхового стажу є повноваженнями пенсійного органу і суд не вправі вдаватись до обчислення страхового стажу, замінюючи такими діями пенсійний орган. У той же час, при обчисленні загального страхового стажу відповідач зобов`язаний врахувати висновки суду щодо необхідності зарахування чи не зарахування певного стажу до страхового.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що за наявних в матеріалах справи доказів суд не може встановити чи відповідає позивач усім вимогам для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відтак належним способом захисту прав позивача буде зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.01.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду в цій справі, зокрема з урахуванням періодів роботи, які слід зарахувати до страхового стажу позивача.

При цьому суд враховує, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Миколаївській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відтак дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу позивача відповідних періодів роботи та повторного розгляду заяви про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Миколаївській області.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року в справі № 500/1216/23.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №025750010326 від 29.01.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 07.05.1982, а саме: з 11.04.1983 по 18.04.1983, з 22.07.1986 по 03.05.1987, з 13.09.1993 по 10.08.1994 та з 01.01.2004 по 31.05.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в цій справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21055, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна