Рішення № 132478527, 25.11.2025, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1036/25

Номер провадження №2/351/773/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСнятині цивільнусправу запозовом адвокатаЗленка ВіталіяАнатолійовича вінтересах ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Зленко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Заболотівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтуванняпозовних вимогвказав,що згідно довідки Заболотівської селищної ради, Коломийського району, Івано-Франківської області, № 406 від 16.06.2025 року, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав до суспільної групи домогосподарств- робітничий двір, станом на 15.04.1991 р. в якому були зареєстрвоані: ОСОБА_2 1934 р.н., - батько позивачки; ОСОБА_3 1942 р. н., - матір позивачки; ОСОБА_4 -позивачка.

Відповідно до довідки Заболотівської селищної ради б/н від 16.06.2025 року, згідно записів у погосподарській книзі, даний житловий будинок числився за батьком - ОСОБА_2 та був збудований до одруження батьків позивачки, тобто в 1904 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2024 року, ОСОБА_1 та її матір успадкували по частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285401:02:002:0044, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0,25 га, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю та по частки земельної ділянки кадастровий номер 2625285401:02:002:0045, цільове призначення - для ведення селянського господарства, загальною площею 0,0961 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_3 . Заповіт від її імені не посвідчувався. Спадкова справа після її смерті заведена.

Таким чином позивачка прийняла спадщину після смерті батька і матері, та набула права власності на весь житловий будинок.

Звернувшись до нотаріуса із заявою, вона отримала відмову у видачі свідоцтва про праву на спадщину за законом, у зв`язку із відсутністю в неї правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності спадкодавця на житловий будинок.

Представник позивача вказує, що ніхто крім позивача не претендує на вказане господарство. Отже, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріальній конторі, у зв`язку зі відмовою нотаріуса, вона змушена звернутись до суду із цим позовом.

Представник позивача, адвокат Зленко В.А. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Заболотівської селищної ради подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника селищної ради, рішення винести на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що відповідно до довідки Заболотівської селищної ради, Коломийського району, Івано-Франківської області, № 406 від 16.06.2025 року, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав до суспільної групи домогосподарств - робітничий двір.

Станом на 15.04.1991 р. в даному будинку були зареєстровані: ОСОБА_2 1934 р.н., - батько позивачки; ОСОБА_3 , 1942 р.н., - матір позивачки; ОСОБА_4 -позивачка.

Батьки позивачки одружились в 1963 році відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 14.08.1994 року зареєстрували шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини: ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки Заболотівської селищної ради б/н від 16.06.2025 року, згідно записів у погосоподарській книзі, даний житловий будинок числився за батьком - ОСОБА_2 та був збудований до одруження батьків позивачки, згідно технічного паспорту в 1904 році.

Відповідно до довідки № Б/Н виданої Заболотівською селищною радою від 16.06.2025р. вбачається, що згідно погосподарської книги за ОСОБА_2 , 1934 р.нар., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 числився житловий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 . Крім померлого у будинку були зареєстровані: дружина- ОСОБА_3 , дочка- ОСОБА_1 , онука- ОСОБА_9 , онука- ОСОБА_10 .

Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовлений ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" на замовлення ОСОБА_1 станом на 14.03.2024р.

Згідно Виписки з Інвентаризаційних матеріалів, виданих ОКП "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" вбачається, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012р. в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого 25.10.2010 року, виконавчим комітетом Троїцької сільської ради Снятинського району, Івано-Франківської області.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданого 05.04.2023 року Снятинським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до довідки виданої Заболотівською селищною радою № 303 від 21.04.2023 вбачається, що згідно з записом в погосподарській книзі за ОСОБА_3 1942 р.н, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 числилось спадкове майно, земельні ділянки. На день смерті ОСОБА_3 , в АДРЕСА_1 крім померлої були зареєстровані: дочка- ОСОБА_1 1969 р.н.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2024р., спадщина на яку видано свідоцтво складається з 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 2625285401:02:002:0044 по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2024р., спадщина на яку видано свідоцтво складається з 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0961га, кадастровий номер 2625285401:02:002:0045 по АДРЕСА_1 .

З довідки виданої приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, слідує що, після смерті матері ОСОБА_3 , 1942 р.н. померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнє місце проживання якої було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 заведена спадкова справа № 47/2023 на підставі заяви про прийняття спадщини за законом № 121 від 25.04.2023р. доньки померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 . Інших заяв від спадкоємців не надходило.

Постановою приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області від 10.06.2025р. ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю у спадкоємця правовстановлюючого документу.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації втрачена.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦКта Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачкою надано суду копію листа нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене у позові майно і надано роз`яснення щодо підстав відмови, чим позивачка підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 23, 76, 81,200, 258, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , виданий 20.06.2018 р. органом 2624, РНОКПП - НОМЕР_7 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ