Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/11055/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській від 25.09.2025 року № 16856/ж10/25-01-07-00 форми «В4» яким встановлено порушення п п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 161 602,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивачем включено до податкового кредиту, в тому числі господарські операції по придбанню дизельного палива, бензину А-92, бензину А-95 у ТОВ «ТЕНЕГІЯ» код 44604267 на загальну суму 734355,00 грн, в т.ч. ПДВ 122392,50 грн, які підтверджені первинними документами.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що в ході перевірки встановлено, що база оподаткування операцій з постачання необоротних активів (транспортного засобу RENAULT KADJAR), з урахуванням норм ст. 188.1 Податкового кодексу України, нижча балансової (залишкової) вартості. Вказує, що оскільки, ТОВ «Наташа-Агро» при придбанні транспортного засобу RENAULT KADJAR суму ПДВ було включено до податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року, внаслідок чого було сформовано суму від`ємного значення за період квітень 2020 року, підприємством занижено базу оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року на суму 37587,59 грн, чим порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.
Також вказує, що перевіркою не можливо встановити підстави правомірності складення податкових накладних та віднесення їх до суми податкового кредиту за період серпень 2024 року - жовтень 2024 року по контрагенту - постачальнику ТОВ "ТЕНЕГІЯ" на загальну суму ПДВ 122392,50 грн.
Крім того, відповідач вказує, що при заповненні додатку 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (від 21.07.2025 №9214785539) до декларації за червень 2025 року, ТОВ «Наташа-Агро» не було враховано самостійно поданий уточнюючий розрахунок від 31.10.2024 № 9325458341 до податкової декларації за вересень 2024 року, внаслідок якого було зменшено суму від`ємного значення сформоване за вересень 2024 року на суму ПДВ 1 352 грн. Отже, встановлено порушення відображення залишку від`ємного значення за період вересень 2024 року на загальну суму ПДВ 1 352 грн.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що ні в акті перевірки, ні в наданій відповіді за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, відповідач не вказує, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи складені з порушення норм законодавства, мають дефект форми, не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійснюваній господарській операції чи в них відсутні обов`язкові реквізити.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 23.10.2025 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено; ухвалою суду від 04.12.2025 було витребувано у Головного управління ДПС у Чернігівській області пояснення щодо розбіжності зазначення в акті перевірки від 22.08.2025 № 15220/ж5/25-01-07-03-01 суми заниження позивачем бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року щодо реалізації транспортного засобу RENAULT KADJAR нижче балансової (залишкової) вартості об`єкта основних засобів (37587,59 грн та 37857,59 грн); докази на підтвердження встановлення під час перевірки балансової вартості автомобіля 547696,21 грн, нарахованої суми зносу 255591,56 грн, суми реалізації транспортного засобу 125000,00 грн; ухвалою суду від 09.12.2025 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 22.08.2025 №15220/ж5/25-01-07-03-01.
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення, зокрема:
- п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.4 ст.200, п. 200.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 4. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за червень 2025 року па суму 161 602,09 гри, в тому числі за червень 2025 року на суму ПДВ 161602,09 грн.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 22.08.2025, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 22.09.2025 № 2094/Ж12/25-01-07-03-06, згідно якої доводи платника податків не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.09.2025 № 16856/ж10/25-01-07-00 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 161602,09 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справлянняподатківізборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхправатаобов`язки, компетенціюконтролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податківта зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідностатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) зобов`язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Кредиторською заборгованістю підприємства визнається сума його боргу перед іншими особами, якістосовно цього підприємства є кредиторами. Кредитори - це особи, яким підприємство заборгувало кошти, їхні еквіваленти, активи, а також роботи чи послуги. Кредиторська заборгованість - це один з видів зобов`язань підприємства.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посадиі прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України)осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване намитній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовахтоварного кредиту, а також з передачі об`єктафінансового лізингуу володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно допідпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчезвичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності облікунеоборотних активів- виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, не підтверджених відповідними первинними документами.
З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.
У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до податкового кредиту господарські операції по придбанню дизельного палива, бензину А-92, бензину А-95 у ТОВ «ТЕНЕГІЯ» на загальну суму 734355,00 грн, в т.ч. ПДВ 122392,50 грн.
Позивачем на підтвердження постачання було надано зареєстровані податкові накладні:
№ 1000050//1 від 31.08.2024 на загальну суму 229455,00 грн, в т.ч. ПДВ 38242,50 грн з постачання бензину А-95 у кількості 1500 л, дизпалива у кількості 3000 л;
№ 1000074//1 від 30.09.2024 на загальну суму 305940,00 грн, в т.ч. ПДВ 50990,00 грн з постачання бензину А-95 у кількості 2 000 л, дизпалива у кількості 4 000 л;
№ 1000061//1 від 31.10.2024 на загальну суму 198960,00 грн, в т.ч. ПДВ 33160,00 грн з постачання бензину А-95 у кількості 2 000 л, дизпаливо у кількості 2 000 л.
ТОВ «ТЕНЕГІЯ» було виставлено позивачу рахунки-фактури:
№ 0001/1778734 від 15.08.2024 на загальну суму 229455,00 грн, в т.ч. ПДВ 38242,50грн;
№ 0001/1297525 від 23.09.2024 на загальну суму 305940,00 грн, в т.ч. ПДВ 50990,00грн;
№ 0001/1018228 від 28.10.2024 на загальну суму 198960,00 грн, в т.ч. ПДВ 33160,00грн.
Загальна сума постачання згідно вказаних рахунків-фактур разом з ПДВ складає 734355,00 грн, в тому числі ПДВ 122392,50 грн.
Позивачем було здійснено оплату згідно платіжних інструкцій:
№ 2338 від 21.08.2024 на загальну суму 229455,00 грн, в т.ч. ПДВ 38242,50 грн;
№ 6670 від 25.09.2024 на загальну суму 305940,00 грн, в т.ч. ПДВ 50990,00 грн;
№ 7434 від 30.10.2024 на загальну суму 198960,00 грн, в т.ч. ПДВ 33160,00 грн.
Загальна сума згідно вказаних платіжних інструкцій разом з ПДВ складає 734355,00 грн, в тому числі ПДВ 122392,50 грн.
Також суду було надано видаткові накладні № 0001/1002534 від 31.08.2024; №0001/1002899 від 30.09.2024; № 0001/1003209 від 31.10.2024.
Однак, загальна сума постачання згідно вказаних видаткових накладних разом з ПДВ складає 629657,74 грн (223773,22 + 254300,63 + 151583,89), в тому числі ПДВ 104942,94 грн.
З викладеного слідує, що наданими суду документами підтверджується постачання позивачу по господарських правовідносинах з ТОВ«ТЕНЕГІЯ» фактично палива на загальну суму разом з ПДВ 629657,74 грн, в тому числі ПДВ 104942,94 грн.
Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст вказаних господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ«ТЕНЕГІЯ» лише на загальну суму постачання разом з ПДВ 629657,74 грн, в тому числі ПДВ 104942,94 грн.
Так, в обґрунтування встановлення податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ«ТЕНЕГІЯ» відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій на вищевказану суму постачання.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а тому суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відповідність ТОВ«ТЕНЕГІЯ» критеріям ризикованості платника податку.
При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б давало підстави для висновку щодо завищення витрат позивача на загальну суму постачання разом з ПДВ 629657,74 грн, в тому числі ПДВ 104942,94 грн.
Натомість доказів постачання позивачу палива на суму разом з ПДВ 104697,26 грн (734355,00 - 629657,74), в тому числі ПДВ 17449,56 грн (122392,50 - 104942,94) суду не було надано, жодних пояснень щодо різниці між поставленим та оплаченим товаром, в тому числі щодо існування заборгованості постачальника перед позивачем, не наведено.
У постанові від 30.06.2022 у справі № 1.380.2019.004460 Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановленізаконом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.
У постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Слiд зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ«ТЕНЕГІЯ» на загальну суму разом з ПДВ 104697,26 грн, в тому числі ПДВ 17449,56 грн, не можуть вважатися належними і достатніми, такими, які засвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.
Крім того, під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що підприємством було занижено базу оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року на суму 37587,59 грн, чим порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Позивачем при продажу транспортного засобу не враховано п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, чим порушило визначення бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів. Тобто, підприємство реалізувало транспортний засіб RENAULT KADJAR нижче балансової (залишкової) вартості об`єкта основних засобів, що призвело до заниження об`єкта оподаткування з ПДВ, в результаті чого завищено значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за лютий 2025 року на суму ПДВ 37 857,59 грн.
Так, при перевірці вказаного порушення судом встановлено, що контролюючим органом в акті перевірки проведено відповідні розрахунки, що станом на лютий 2025 року даний основний засіб обліковується у підприємства на рахунку 105 «Транспортні засоби» та був введений в експлуатацію з квітня 2020 року балансовою вартістю 547696,21 грн.
28.02.2025 року ТОВ «Наташа-Агро» здійснює реалізацію автомобіля RENAULT KADJAR «Неплатнику» на загальну суму 125000 грн, в тому числі ПДВ 20833,33 грн.
При цьому згідно рахунку 131 «Знос основних засобів» нарахована сума зносу протягом терміну експлуатації складає 255591,56 грн.
Залишкова вартість транспортного засобу станом на лютий 2025 року становить 292 104,65 грн (первісна вартість (547696,21 грн) - нарахована сума зносу протягом терміну експлуатації (255591,56 грн) = залишкова вартість (292104,65 грн).
Таким чином, в ході перевірки встановлено, що база оподаткування операцій з постачання необоротних активів, з урахуванням норм ст. 188.1 Податковою кодексу України, нижча балансової (залишкової) вартості (292104,65 грн (сума зносу протягом терміну експлуатації) 104166,67 грн (база оподаткування реалізованого транспортного засобу за даними платника) = 187937,98 грн (ПДВ 37 587,59 грн).
Контролюючий орган прийшов до висновку, що підприємством було занижено базу оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року на суму 37587,59 грн.
Однак в подальшому відповідач робить висновок про завищення значення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» за лютий 2025 року вже на іншу суму ПДВ 37857,59 грн.
Судом було проведено перевірку правильності розрахунків заниження бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів та встановлено, що на підставі сум, наведених в акті перевірки, підприємством було занижено базу оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року саме на суму 37587,59 грн.
Так, контролюючим органом було надано пояснення, що первісна вартість транспортного засобу станом на лютий 2025 року становить 547696,21 грн та згідно оригіналів рахунку 131 «Знос основних засобів» нарахована сума зносу протягом терміну експлуатації складала 254241,56 грн (в акті перевірки зазначено суму 255591,56 грн).
При підготовці до оформлення матеріалів перевірки, вищезазначені показники були перенесені з оригіналів наданих документів до чорнових варіантів, з подальшим проведенням розрахунків визначення заниження бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року та встановлено заниження на суму ПДВ 37 857,59 грн. ((547 696,21 грн. (первісна вартість) - 254241,56 грн. (знос) - 104166,67 грн. (ціна реалізації без ПДВ)/5=37857,59 грн.).
Згідно частин другої, п`ятої 77 Кодексу адміністративного судочинства України вадміністративних справахпро протиправність рішень, дій чи бездіяльностісуб`єкта владних повноваженьобов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається навідповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Суд не може витребовувати докази упозивачав адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку, суд позбавлений процесуальної можливості витребовувати докази упозивачана підтвердження порушень, що викладені акті перевірки.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, рахунку 131 «Знос основних засобів», на підтвердження того, що помилка в розрахунку заниження бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів за лютий 2025 року виникла саме у зв`язку з невірним зазначенням суми зносу протягом терміну експлуатації 255591,56 грн (в акті перевірки) замість 254241,56 грн. (зазначено в поясненнях), а не будь-якого іншого показника.
Суд звертає увагу, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженогонаказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772).
Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, суд приходить до висновку про помилковість встановлення контролюючим органом заниження бази оподаткування на суму 270,00 грн (37 857,59 - 37587,59).
Також під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Наташа-Агро» було самостійно зменшено залишок від`ємного значення сформованого за період вересень 2024 року на суму ПДВ 1352 грн та складає 15 370 357,33 грн (15371709,33 грн - 1352 грн).
При заповненні додатку 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (від 21.07.2025 року № 9214785539) до декларації за червень 2025 року, ТОВ «Наташа-Агро» не було враховано самостійно поданий уточнюючий розрахунок від 31.10.2024 № 9325458341 до податкової декларації за вересень 2024 року, внаслідок якого було зменшено суму від`ємного значення сформоване за вересень 2024 року на суму ПДВ 1352 грн. Підприємством в додатку 2 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (від 21.07.2025 року № 9214785539) до декларації за червень 2025 року було відображено не відповідність суми податку на додану вартість звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» (Д2), а саме завищення суми від`ємного значення за вересень 2024 року на суму ПДВ 1352 грн.
Отже, встановлено порушення відображення залишку від`ємного значення за період вересень 2024 року на загальну суму ПДВ 1352 грн.
В свою чергу, позивач не заперечує проти виявлених під час перевірки порушень щодо заниження бази оподаткування операцій з постачання необоротних активів та порушення відображення залишку від`ємного значення, жодних пояснень та доказів на спростування вказаних порушень суду не надає.
Суд, в свою чергу, також не знаходить підстав для протиправності вказаних висновків Головного управління ДПС у Чернігівській області, окрім вже згаданої помилки в розрахунку завищення значення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2025 року на суму ПДВ 270,00 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській від 25.09.2025 року № 16856/ж10/25-01-07-00 безпідставно винесено на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 105212,94 грн. (161602,09 - 17449,56 37587,59 1352,00), у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню у вказаній частині.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 1971,41 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» (вул. Циганівка, 27, с. Нова Басань, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 17520, РНОКПП 35052335) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 44094124) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 25.09.2025 року № 16856/ж10/25-01-07-00 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 105212,94 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наташа-Агро» судовий збір в розмірі 1971,41 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.12.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА
Судове рішення № 132446430, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 09.12.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 620/11055/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: