Рішення № 13239463, 23.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10                                                                                           Справа№ 32/227 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМ-ЕКО-Львів”, м.Львів.

До відповідача: Львівського національного університету ім.І.Франка, м.Львів.

Про стягнення 3799,53 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шимчишин І.С. –представник (довіреність від 21.12.2010р.)

Від відповідача: Шега В.Ю. –юрисконсульт (довіреність від 20.12.2010р. № 4655-Р).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю „КОМ-ЕКО-Львів”, м.Львів до Львівського національного університету ім.І.Франка, м.Львів про стягнення 3799,53 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.12.2010р. В судовому засіданні 21.12.2010р. було оголошено перерву до 23.12.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві, вказав на те, що борг в сумі 860,90 грн. за грудень 2006р. сплачено, що підтверджується довідкою бухгалтерії. Щодо вимоги про стягнення заборгованості в сумі 2938,63 грн. відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності встановлений ст.257 ЦК України, оскільки про наявність заборгованості в сумі 2938,63 грн. довідався 30.11.2007р., про що свідчить складений ним акт приймання робіт згідно з договором № 183-С від 30.01.2007р. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2938,63 грн. у зв»язку із спливом позовної давності 30.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд, встановив:

СП ТзОВ «КОМ-Еко-Львів»надає послуги з вивезення твердих побутових відходів.

З 2006р. Львівський національний університет ім.І.Франка отримує такі послуги згідно укладених з позивачем договорів.

Так, 15.06.2006р. між СП ТзОВ «КОМ-Еко-Львів»(виконавець) та Львівським національним університетом ім.І.Франка (замовник) було укладено договір підряду на вивезення твердих побутових відходів № 107-С згідно якого виконавець зобов»язується надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (надалі –ТПВ), склад яких відповідає діючим державним санітарним нормам, а замовник зобов»язується своєчасно оплачувати надані послуги та виконувати інші зобов»язання зазначені у цьому договорі.

Після закінчення строку вищевказаного договору, 30.01.2007р. між сторонами було укладено договір № 183-С відповідно до якого виконавець зобов»язується вивозити ТПВ власним автотранспортом з об»єктів замовника, що вказані в «Паспорті контейнерних майданчиків та об»єктів по вивезенню ТПВ»(надалі –паспорт), який є невід»ємною частиною цього договору у вигляді додатку № 1. Час вивозу ТПВ (графік вивезення) визначається у паспорті.

Згідно п.2.2.1. договору № 183-С відповідач зобов»язувався своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані послуги по вивезенню ТПВ.

Відповідно до п.3.3. договору № 183-С замовник проводить оплату вартості по вивезенню ТПВ до кінця поточного місяця в якому надаються послуги –не менше 30% середньомісячного нарахування вартості вивозу ТПВ; остаточний розрахунок за звітний період (місяць) –не пізніше десятого числа наступного місяця за який було надано послуги.

За період дії договорів позивач надав послуги на загальну суму 42111,57 грн., відповідачем було сплачено лише 38312,04 грн., відтак заборгованість становить 3799,53 грн. Ця сума відображена сторонами в підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010р.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Як передбачено ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем зобов’язань підтверджується актами виконаних робіт підписаними сторонами. Будь-яких заперечень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг відповідач не висловлював, борг в сумі 3799,53 грн. визнав, відобразивши його в акті звірки (оригінал оглянуто судом).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості позивача відповідач за надані послуги в сумі 42111,57 грн. розрахувався частково, відповідно борг становить 3799,53 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення боргу суду не представив, відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення 3799,53 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхиляється, оскільки, як стверджує у відзиві сам відповідач строк позовної давності сплив 30.11.2010р., а як вбачається із печатки канцелярії суду на позовній заяві, вона зареєстрована 29.11.2010р., відтак строк позовної давності позивачем не пропущено.

Щодо тверджень відповідача про сплату ним 860,90 грн., слід зазначити, що як вбачається з оборотно-сальдової відомості позивача та пояснень його представника, ця сума проплати ним врахована, але такаж сума боргу існує за інший період, який не оплачений.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засазах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, таким, що підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, 612, 901 ЦК України, ст.ст.174, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути із Львівського національного університету ім.І.Франка (79000, м.Львів, вул.Університетська, 1, код ЄДРПОУ 02070987) на користь Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ-ЕКО-Львів»(79010, м.Львів, вул.Пекарська, 95 код ЄДРПОУ 31442100) 3799,53 грн. основного боргу, а також 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.