Рішення № 13239393, 20.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р.

Справа № 5/95

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Фартекс плюс", м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Ронікон", м. Кіровоград

про стягнення 338 834,24 грн.,

в засіданні взяв участь представник позивача Наговський С.М. за довіреністю № 1 від 01.12.2009р., відповідач участі не брав.

Приватне підприємство "Фартекс плюс" (далі - ПП "Фартекс плюс") у листопаді 2010 року звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "Ронікон" (далі - ПП "Ронікон") основного боргу у розмірі 337890,00 грн. та пені в розмірі 944,24 грн. за прострочення оплати товару, поставленого за договором № 7 від 26 вересня 2010 року.

Відповідач надіслав до господарського суду заяву в якій зазначено про визнання ним позову в розмірі 338 834,24 грн., з яких основний борг у розмірі 337 890,00 грн. та пеня в розмірі 944,24 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Між ПП "Фартекс плюс" - постачальник та ПП "Ронікон" - покупець 26.09.2010 року укладено договір № 7 (далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця товар, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Покупець зобов'язався прийняти товари від постачальника та здійснити його оплату в строки, встановлені цим Договором.

Постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар протягом 10 календарних днів з моменту підписання (п. 2.1. Договору).

Покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату протягом 5 банківських днів, з моменту отримання (п. 2.3. Договору).

У відповідності до п.п. 3.1., 3.2. Договору поставка товару здійснюється шляхом вивезення самим покупцем придбаного товару зі складу постачальника. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною

За пунктами 4.1., 4.2. Договору загальна вартість товару за даним договором становить - 337890,00 грн. в тому числі ПДВ 56315,00 грн., оплата якого здійснюється згідно отриманого рахунку - фактури.

Сторонами Договору 30.09.2010 року підписано накладну № 152 у відповідності до якої ПП "Фартекс плюс" передало, а ПП "Ронікон" отримало сою на загальну суму 337890,00 грн.

Згідно довіреності № 23 від 30.09.2010 року, що видана ПП "Ронікон" на отримання від ПП "Фартекс плюс" сої, зазначений товар отримав директор відповідача Кружинський С.В.

Із викладеного слідує, що позивач належним чином виконав своє зобов’язання за договором № 7 від 26.09.2010 року.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № 152 від 30.09.2010 року на суму 337890,00 грн., який відповідач повинен був оплатити протягом 5 банківський днів. Але відповідач у порушення умов Договору вартість поставленого товару, а саме сої на загальну суму 337890,00 грн., не оплатив.

У акті звірки взаєморозрахунків від 10.11.2010 року позивач та відповідач підтвердили наявність заборгованості за договором № 7 від 26.09.2010 року у розмірі 337 890,00 грн.

Відповідач надіслав господарському суду письмову заяву в якій зазначено про визнання ним позову повністю в розмірі 338 834,24 грн., але не надав доказів сплати позивачу спірної суми заборгованості.

Згідно частини 5 статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У даній справі господарський суд виходить з того, що дії відповідача щодо визнання ним позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінивши подані позивачем докази та докази, які були витребувані судом від сторін, господарський суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 337 890,00 грн. є обґрунтованою та правомірною, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно частин 1-2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Національним банком України встановлено з 10.08.2010 року облікову ставку в розмірі 7,75% річних.

Пунктом 6.2. Договору сторонами встановлено пеню в розмірі 3% річних за кожен день прострочення оплати товару до моменту повного виконання свого зобов'язання по сплаті.

Позивач правомірно обчислив пеню за період з 08.10.2010 року по 10.11.2010 року у розмірі 944,24 грн., застосувавши розмір пені - 3% річних, що є нижчою за одинарну облікову ставку, встановлену Національним банком України.

З огляду на досліджені обставини справи та викладені положення законодавства господарський суд дійшов до висновку про те, що вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 944,24 грн. також слід задовольнити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Державне мито по справі в сумі 3388,34 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Ронікон" (25014, м. Кіровоград, проспект Інженерів, будинок 15, ідентифікаційний код 37097163) на користь приватного підприємства "Фартекс плюс" (25014, м. Кіровоград, вул. Кільцева, будинок 65, ідентифікаційний код 37096971) заборгованість у розмірі 337890,00 грн., пеню у розмірі 944,24 грн., а також судові витрати на державне мито в сумі 3388,34 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його оголошення господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул

Повне рішення складено 21.12.2010