Рішення № 13239105, 20.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/12320.12.10 За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Добре»

Про стягнення 9687,52 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Бабіцький Я.В. за дов. № 17/12-2010 від 17.12.2010р.

ОСОБА_1. - паспорт НОМЕР_1 від 17.12.1998р.

Від відповідача не зявилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 9687,52 грн. заборгованості, що виникла у звязку з порушенням умов Договору поставки товару № 311208 від 31.12.2008р., з яких 7285,64 грн. основного боргу, 215,07 грн. 3% річних, 683,50 грн. інфляційних витрат, 1503,31 грн. - пені крім того 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у порушення умов договору відповідач свої зобовязання щодо оплати товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 було порушено провадження у справі № 49/123 та призначено розгляд справи на 17.11.2010.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 17.11.2010, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 розгляд справи було призначено на 01.12.2010.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 01.12.2010, не відбулося

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 розгляд справи було призначено на 20.12.2010.

Представник позивача у судове засідання 20.12.2010 зявився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві

Відповідач в судове засідання 20.12.2010 не зявився, своїх представників не направив, про поважність причин незявлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/123 від 25.10.2010 року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2008 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Добре»(далі Покупець) було укладено Договір поставки товару № 311208 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Постачальник зобовязується поставити продукцію, а Покупець прийняти її і оплатити в строки та на умовах, зазначених в даному договорі.

Асортимент товару зазначається у накладних, які додаються до договору і є його невідємною частиною (п. 3.1 Договору).

Згідно до п. 5.1 Договору Товар повинен бути поставлений покупцю по його замовленню. Постачальник має право на дострокову поставку партії товару з обовязковим повідомленням Покупця про це, в строк не менше 2 днів до моменту її відвантаження (п. 5.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу партій товару на загальну суму 7 826,04 грн.

Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується печаткою, та підписом одержувача на видаткових накладних: № РН-0000139 від 09.04.2009 на загальну суму 376,38 грн., № РН-0000143 від 10.04.2009 на загальну суму 276,82 грн., № РН-0000158 від 13.04.2009 на загальну суму 893,21 грн., № РН-0000161 від 14.04.2009 на загальну суму 1036,13 грн., № РН-0000177 від 16.04.2009 на загальну суму 235,13 грн., № РН-0000183 від 23.04.2009 на загальну суму 632,51 грн., № РН-0000186 від 24.04.2009 на загальну суму 1451,21 грн., № РН-0000203 від 01.05.2009 на загальну суму 584,29 грн., № РН-0000226 від 15.05.2009 на загальну суму 490,08 грн., № РН-0000227 від 15.05.2009 на загальну суму 1850,29 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною, вказаною у накладних, які додаються до Договору. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобовязання оплатити отриманий товар не виконав, крім того Позивачу було повернуто партію Товару на загальну суму 540,40 грн., що підтверджується накладними: № 3802 від 14.07.2009 на загальну суму 64,57 грн., № 29564 від 03.07.2009 на загальну суму 407,93 грн., № 1659 від 01.05.2009 на загальну суму 67,90 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 7285,64 грн. що знайшла своє відображення у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2010.

Факт невиконання відповідачем зобовязання по сплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 7285,64 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 215,07 грн. -3% річних, 683,50 грн. інфляційних витрат, 1503,31 грн. пені.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу з порушенням терміну оплати є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 683,50 грн. та 3% річних у сумі 215,07 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.2 Договору, Покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату отриманих товарів у вигляді сплати пені за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день поставки товару.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1503,31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 786,89 грн., за розрахунком суду.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобовязання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, повязані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю №ТД «Добре»(03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 25, п/р 26001027900951 в Шевченківському від. КМФ АКБ Укрсоцбанку, МФО 322012, код ЄДРПОУ 35977487) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 у філії «Ватутінське від ПАТ ПІБ в м. Київ, МФО 322283, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 8 971,10 грн. заборгованості за договором поставки товару №311208 від 31.12.2008р., з яких 7285,64 грн. основного боргу, 215,07 грн. -3% річних, 683,50 грн. інфляційних витрат, 786,89 грн. пені, крім того 91,80 грн. державного мита та 212,40 грн. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з відповідача пені у сумі 716,42 грн. відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. В. Митрохіна

Дата підписаня рішеня 21.12.2010