Рішення № 13238994, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/10922.12.10 За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю “Дистрибуторська компанія “Славутич”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенар”

Простягнення заборгованості за договором поставки продукції №1591 від 11.04.2008р. у сумі 17869, 61 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаСіленко А.О.

Від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дистрибуторська компанія “Славутич” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенар” про стягнення за договором поставки продукції № 1591 від 11 квітня 2008 року суми боргу в розмірі 17869, 61 грн.

Ухвалою від 23.06.2010 року було порушено провадження у справі № 54/109.

Ухвалою від 21.07.2010 року був відкладений розгляд справи до 15.09.2010 року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача.

Судове засідання 15.09.2010 р. не відбулося у зв’язку з хворобою судді Демченко Т.С.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва № 32 від 11.10.2010 р. у зв’язку з хворобою судді Демченко Т.С., справу № 54/109 передано на подальший розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. розгляд справи призначено на 12.11.2010р.

          У судовому засіданні 12.11.2010р. розгляд справи відкладався.

01.12.10 року судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою суду від 09.12.2010 р. розгляд справи було призначено на 22.12.2010 р.

У судове засідання призначене на 22.12.2010 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 54/109 не виконав, позовні вимоги не спростував, докази відсутності заявленої до стягнення суми боргу не подав. У зв’язку з чим та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.12.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

11.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дистрибуторська компанія “Славутич” у якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сенар” у якості покупця було укладено договір поставки продукції № 1591 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався продати та поставити, а покупець купити та оплатити на умовах та в порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки товару здійснюються окремими партіями відповідально до заявок покупця виходячи з наявного товару на складі постачальника.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16952,08 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: ТТН № ВДК-114601 від 07.12.2009 р., ТТН № ВДК-115159 від 12.12.2009 р., ТТН № ВДК-115675 від 19.12.2009 р.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 21 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач у передбачені строки розрахунок за отриманий товар не здійснив.

Отже борг відповідача перед позивачем склав 16952,08 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 16952,08 грн. за договором поставки продукції № 1591 від 11 квітня 2008 року документально підтверджується, відповідачем спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 917,00 грн. пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з вищезазначеного, за розрахунком позивача, який визнається судом як належний, стягненню підлягають 917,00 грн. пені.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сенар” (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, код ЄДРПОУ 22939108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистрибуторська компанія “Славутич” (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ 33403739), а у випадку відсутності коштів – з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 16952,08 грн. (шістнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві гривні 08 коп.) боргу, 917,00 грн. (дев’ятсот сімнадцять гривень 00 коп.) пені, 178,70 грн. (сто сімдесят вісім гривень 70 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Дата підписання рішення: 27.12.2010р.