Рішення № 13238965, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/9322.12.10 За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Сако”

Простягнення 14 442,32 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаВасильченко І.В.

Від відповідача не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сако” про стягнення заборгованості у розмірі 14 442,32 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010р. порушено провадження, справі присвоєно № 58/93 розгляд справи призначено на 20.10.2010р.

          20.10.2010р. через канцелярію Господарського суду міста Києва Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

          20.10.2010р. розгляд справи не відбувся, у зв‘язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010 р. розгляд справи призначено на 12.11.2010 року.

          11.11.2010 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 10044,28 грн. боргу, 1089,49 грн. пені, 605,74 грн. інфляційних витрат.

          12.11.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва.

          01.12.10 року судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою суду від 10.12.2010 р. розгляд справи було призначено на 22.12.2010 р.

У судове засідання призначене на 22.12.2010 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов відповідно до заяви про зменшення позовних вимог. Відповідач в судове засідання не з’явився, подавши заяву про відкладення розгляду справи.

          Вивчивши наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд критично ставиться до нього, оскільки чинним законодавством Товариство з обмеженою відповідальністю “Сако” не обмежене кількістю осіб, які можуть виступати його представниками у судових, державних та інших органах, підприємствах та установах. Слід зазначити, що провадження у справі № 58/93 було порушене 27 вересня 2010 року і розгляд справи неодноразово відкладався, тобто відповідач не був обмежений у можливості реалізувати свої права: своєчасно подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, якщо такі наявні або ж заяву про визнання позову у разі відсутності заперечень з приводу заявлених вимог, ознайомитися з матеріалами справи у період між датами її відкладення тощо. Крім того, суд зважає на обмеженість процесуального строку вирішення спору, клопотання про продовження якого від сторін не надходило. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.          

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.12.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

          01 січня 2002 року між Українським науково-дослідним нафтопереробної промисловості «МАСМА»та Товариством з відповідальністю «Сако»був укладений договір № 2/2002 (далі - Договір) на оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, предметом цього договору є строкове платне користування державним майном загальною площею 152,0 квадратних метра, що розміщене за адресою: вул. Малинська, 4, ( корпус № 01 - 1 осі 3/2-5/4).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.01.2002 р. зазначене нежитлове приміщення було передано в користування відповідачу.

Пунктом 10.1 Договору було встановлено строк його дії терміном на два роки, з 02 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року включно.

30.12.2003 року Сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору оренди № 2/2002 від 01.01.2002р., якою були внесені зміни до зазначеного договору, в частині продовження його строку дії ще на три роки до 31.12.2006 року включно. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 2/2002 від 01.01.2002 р.

Додатковою угодою № 2 від 01 вересня 2005 року були внесені зміни до Договору оренди № 2/2002 від 01.01.2002, а саме, п. 5.7 Договору викладено в новій редакції, що визначає відповідальність орендаря по збереженню майна.

23 липня 2007 року між Державним підприємством «Український науково - дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА» (Балансоутримувач), регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сако»(Орендар) був укладений Додатковий договір № 3864 (далі - Додатковий договір) до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2002 від 01.01.2002 року, в якому Договір оренди від 01.01.2002 № 2/2002 викладався в новій редакції.

Пунктом 10.1. Додаткового договору встановлено строк його дії - два роки, що діє з 02 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року включно.

На підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.5. Додаткового договору, строк його дії був в подальшому продовжений до 31.12.2005, 31.12.2007, 31.12.2009 року.

У строк передбачений законодавством та п.п. 10.3., 10.5. Додаткового договору, регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву 05.11.2009 року направило Відповідачу заяву № 30-04/16573 від 02.11.2009р. про можливість продовження дії додаткового договору оренди № 3864 від 23.07.2007р. на наступний термін на нових умовах після закінчення строку його дії. В заяві також зазначалось, що у разі незгоди щодо нових умов або ненадання у термін до 27.11.2009р. підписаного орендарем додаткового договору з урахуванням проведеної незалежної оцінки об'єкта оренди на нову дату, договір оренди № 3864 від 23.07.2007р. вважається припиненим, і об'єкт оренди повертається орендарем на підставі Акту приймання - передачі.

TOB «Сако»в установлений термін документів на продовження Додаткового договору надано не було, таким чином Додатковий договір оренди № 3864 від 23.07.2007 припинив свою чинність 31.12.2009р. у зв'язку з закінченням - строку дії.

Згідно п. 5.14. Додаткового договору в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідно до п. 2.5. Додаткового договору Орендар зобов'язаний повернути майно у 10-ти денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Перерахування здійснювати самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до держаного бюджету; 30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача (п. 3.3. Додаткового договору).

Відповідно до п. 5.2. Додаткового договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.6. Додаткового договору Орендар зобов'язаний подавати регіональному відділенню ФДМ України по м. Києву копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та, на вимогу Орендодавця, на розрахунковий рахунок Балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на директора та головного бухгалтера Орендаря.

Проте, в порушення умов Додаткового договору відповідач майно по акту передачі не повернув і станом на 06.09.2010 р. його борг по орендній платі складає 12905,19 грн.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до уточненого розрахунку позовних вимог, відповідач частково погасив заборгованість і його борг становить 10044,28 грн.

Виходячи з вищезазначеного, на користь позивача стягненню підлягають 10044,28 грн. заборгованості по орендній платі.

Крім основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 1089,49 грн. пені, 605,74 грн. інфляційних витрат.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації в стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5. Додаткового договору).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за розрахунком позивача перевіреним судом, стягненню підлягають 1089,49 грн. пені, 605,74 грн. інфляційних витрат.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сако” (04180, м. Київ, пр-т. Маршала Рокосовського, 4, кв. 50, код ЄДРПОУ 19121410) на користь Державного бюджету України (одержувач – ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 2208300), а у випадку відсутності коштів – з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 10044,28 грн. (десять тисяч сорок чотири гривні 28 коп.) боргу, 1089,49 грн. (одну тисячу вісімдесят дев’ять гривень 49 коп.) пені, 605,74 грн. (шістсот п’ять гривень 74 коп.) інфляційних витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сако” (04180, м. Київ, пр-т. Маршала Рокосовського, 4, кв. 50, код ЄДРПОУ 19121410) на користь Державного бюджету України, 117,39 грн. (сто сімнадцять гривень 39 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Дата підписання рішення: 27.12.2010р.