Рішення № 13238883, 28.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/47528.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 3908,50 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Амєліна О.О. (довіреність від 12.03.2010р.);

від відповідача: Солодовнік О.С. (довіреність від 04.01.2010р.).

В судовому засіданні 28 грудня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»(відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 3908,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, участь свого представника в судове засідання забезпечив частково.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 02.12.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 14.12.2010р. За наслідками розгляду справи 14.12.2010р. по справі було оголошено перерву до 21.12.2010р. Ухвалою суду від 21.12.2010р. розгляд справи, у звязку з неявкою представника відповідача було відкладено до 28.12.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2009 року між позивачем (далі по тексту - Страховик) та ОСОБА_1 (надалі - Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 010042/4002/0000353 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір страхування або Договір).

Обєктом Договору страхування є автомобіль «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1

Транспортний засіб «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (належним чином засвідчена копія свідоцтва міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 19.02.2010р. по вул. Софіївській в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням Страхувальника, а також автомобіля «ЛАЗ», НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_2.

В результаті ДТП автомобіль «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на імя Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 3908,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 009094 від 19.05.2010р. (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 00039097 (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13.04.2010р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останню визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб «ЛАЗ», НОМЕР_2 належить відповідачу, що підтверджується довідкою УДАІ в місті Києві, а гр. ОСОБА_2 на час ДТП перебувала з КП «Київпастранс»у трудових відносинах, про що відповідачем не заперечується та вбачається з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 13.04.2010р. (копії документів в справі).

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що власнику автомобіля «Джилі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що трапилося 19.02.2010р., була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно з ремонтною калькуляцією, складає 3908,50 грн. (належним чином засвідчена копія ремонтної калькуляції міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», а також встановлену Шевченківським районним судом м. Києва винність гр. ОСОБА_2 в спричиненні ДТП, що мало місце 19.02.2010р., відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану гр. ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу «ЛАЗ», НОМЕР_2 в розмірі 3908,50 грн. (відшкодованої шкоди).

В порядку досудового врегулювання спору позивач 23.09.2010р. направив відповідачу претензію на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Факт надання позивачем вимоги та отримання її 29.09.2010р. відповідачем підтверджується відміткою про вручення вхідної кореспонденції на відповідній претензії (копія претензії в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач на претензію ніяким чином не відреагував, зокрема, суму страхового відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування позивачу відповідачем не перерахована, а відтак у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 3908,50 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відповідача) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(ідентифікаційний код: 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2) на користь на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(ідентифікаційний код: 20033533, адреса: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р № 26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 300335) грошові кошти: основного боргу 3908,50 грн. (три тисячі девятсот вісім гривень 50 копійок) та судові витрати: державного мита 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення - 29.12.2010р.