Рішення № 13238857, 23.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/22223.12.10 За позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»

про стягнення 48701,75 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Лінніченко І.В. (довіреність № 361 від 21.06.2010р.);

від відповідача: не з’явилися.

В судовому засіданні 23 грудня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(відповідач) заборгованості на суму 48701,75 грн. з них: сума простроченого кредиту, що підлягає достроковому стягненню –40447,78 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі –7887,29 грн., пеня за прострочення повернення кредиту –27,03 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом –339,65 грн. та про звернення стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб марки «Хюндай Аццент»д.р.н. АА0326 ЕВ, який належить відповідачу на праві власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №131 від 13 липня 2007 року належним чином не виконував, зокрема, в передбачений договором строк не сплачував відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява та уточнена позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 31.05.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.06.2010р. Ухвалою від 22.06.2010р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 01.07.2010р.

Судове засідання 01.07.2010р. не відбулось у зв’язку з подачею представником відповідача заяви про призначення по справі колегіального розгляду. Листом Заступника Голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 02.07.2010р. заяву було залишено без задоволення. Ухвалою від 02.07.2010р. розгляд справи було відкладено до 15.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.2010р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/267 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова группа»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Укргазбанк»про визнання недійсним кредитного договору № 131 від 13.07.2007р.

Ухвалою від 13.12.2010р. поновлено провадження у справі № 25/222, розгляд справи призначений на 23.12.2010р.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом позивача (копія в справі) (далі по тексту –Кредитор або Банк) та відповідачем (надалі –Позичальник або Боржник) (разом - сторони), було укладено кредитний договір № 131 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Кредитний договір або Договір), згідно п.п. 1.1 –1.3, 1.4.1 якого Банк надає Позичальнику кредит для фінансування операції фінансового лізингу автомобіля «Хюндай Аццент»в сумі 72800,00 грн. на строк з 13 липня 2007 року по 13 липня 2010 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 18% річних.

Протягом дії Договору між сторонами було укладено додаткові угоди до Кредитного договору, зокрема, додатковою угодою № 3 від 30.03.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до умов якої Банк та Позичальник домовились викласти п. 1.3.1. в новій редакції, за якою, кредит надається з 13 липня 2007 року по 13 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 3.1.1. Кредитного договору Банк зобов’язувався відкрити Позичальнику позичковий рахунок № 206354918581/980 та перерахувати Позичальнику кредитні кошти на умовах, в сумі та терміни, передбачені Договором.

Пунктом 3.3.1. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені Договром.

У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п. 1.4.2 Договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (п. 3.3.3. Кредитного договору).

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що свої зобов’язання за Кредитним договором він виконав повністю, а саме, надав Позичальнику кредит в сумі 72800,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку (копія виписки в справі), натомість стверджує, а відповідачем не спростовано, що Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором, щодо сплати процентів належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього, станом на 30.12.2009р., утворилась заборгованість перед Банком і становить по сплаті процентів за користування кредитом - 7887,29 грн. (копія розрахунку міститься в матеріалах справи).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2.7 передбачено, що Банк має право відмовитися від надання Позичальникові передбаченого Договором кредиту частково або в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках, в тому числі, невиконання Позичальником умов Кредитного договору.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що позивач 25.06.2010р. надіслав на адресу відповідача лист-вимогу про погашення Позичальником існуючої у останнього заборгованості перед Кредитором за Кредитним договором (копія листа в справі). Факт надсилання вимоги на адресу відповідача підтверджується копією чека про відправку та реєстром відправлень (копії документів в справі). Позивач зазначає, що відповідач на відповідне повідомлення ніяким чином не відреагував, суму заборгованості за Кредитним договором на рахунок Банку не провів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи сума заборгованості Позичальника за Кредитним договором на рахунок Банку не надійшла.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення з Позичальника на користь Банку заборгованості за Кредитним договором з яких: за кредитом, що підлягає достроковому стягненню в сумі –40447,78 грн. та простроченої заборгованості по процентами за користування кредитом за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року включно в розмірі –7887,29 грн. –є обґрунтованими (копія розрахунку міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 5.3 Кредитного договору за порушення строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів з користування кредитом Позичальник зобов’язаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 27,03 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 339,65 грн. (за шість місяців прострочення, копія розрахунку пені міститься в матеріалах справи).

08.08.2007р. в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між позивачем (Заставодержатель) і відповідачем (Заставодавець) був укладений договір застави (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - Договір застави).

Предметом застави є автомобіль «Хюндай Аццент», 2007 року випуску, який належить Заставодавцю на праві власності (надалі –Предмет застави).

Відповідно до п. 2.2 Договору застави сторони оцінили Предмет застави в розмірі 91000,00 грн.

Згідно з ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 574, ч. 1 ст. 576, ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, виключно з аукціонів (публічних торгів).

Згідно з ст. 23 Закону України «Про заставу»при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється па підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, зокрема, зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача та спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення чинного законодавства України (ст. 572 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень) суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на Предмет застави в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Банком до суду не надано, а в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які підтверджують факт права власності Предмету застави Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група», який був переданий Заставодавцем в заставу Заставоодержувачу, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ААС 132182, виданого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 08 серпня 2007 року. Окрім того, Банком не визначено способу реалізації предмета забезпечувального обтяження.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 48701,75 грн.

Судові витрати позивача (487,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(ідентифікаційний код: 33602854, адреса: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Мельникова, будинок, 12, п/р № 2650618581/980 в АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»(ідентифікаційний код: 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) грошові кошти: заборгованості за кредитом, що підлягає достроковому стягненню –40447,78 грн. (сорок тисяч чотириста сорок сім гривень 78 копійок), простроченої заборгованості по процентами за користування кредитом –7887,29 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 29 копійок), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 27,03 грн. (двадцять сім гривень 03 копійки), пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом –339,65 грн. (триста тридцять дев’ять гривень 65 копійок) та судові витрати: державного мита –487,02 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 02 копійки) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.М. Морозов

                                         Дата підписання повного тексту рішення 27.12.2010р.