Рішення № 13238676, 17.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/52117.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Альба Україна»

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 7012,39 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Антонова Л.В.дов. № 1706 від 22.11.2010 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6572,16 грн. основної заборгованості, 63,72 грн. 3% річних та 376,51 грн. - пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач а порушення умов Договору купівлі продажу № 89-10 від 04 січня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 6572,16 грн.

Ухвалою від 12.11.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.11.2010 року.

В судовому засіданні 29.11.2010 року представник позивача подав документи на вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2010 року вдруге не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.12.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (далі продавець, позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі покупець, відповідач) був укладений договір купівлі продажу № 89-10 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобовязується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі товар) у власність покупця, а покупець зобовязався приймати товари та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (далі видаткові накладні).

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до пункту 5.2 Договору оплата кожної партії товару проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв лікарські засоби, що засвідчується видатковими накладними № 10201488 від 22 квітня 2010 року на суму 3428,23 грн., № 10165016 від 16 квітня 2010 року на суму 3030,50 грн., № 10165017 від 16 квітня 2010 року на суму 214,83 грн.

В свою чергу, в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався у звязку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 6572,16 грн.

Як вбачається з наданих позивачем накладних, відповідач зобовязаний по першій накладній розрахуватися до 25.04.2010 року, а по другій та третій до 16.05.2010 року.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 6572,16 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6572,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 376,51 грн.

Як вбачається з наданих позивачем накладних, відповідач зобовязаний по першій накладній розрахуватися до 25.04.2010 року, а по другій та третій до 16.05.2010 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 7.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання та дати виникнення прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені платежу підлягають задоволенню повністю в сумі 376,51 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 63,72 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання та дати виникнення прострочення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»(місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд.100, код ЄДРПОУ 22946976) 6 572 (шість тисяч пятсот сімдесят дві) грн. 16 коп. - основного боргу, 376 (триста сімдесят шість) грн. 51 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 72 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

27.12.2010 року