Рішення № 13238585, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/46921.12.10

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»

про           визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 10.2., 10.3., 10.4., 10.5., 10.6. контракту № ГР-4 від 01.07.2009 року

За участю представників сторін:

від позивача: Юхимчук В.Є. –представник за довіреністю № б/н від 15.09.2010 року;

від відповідача: Філатов В.А. –представник за довіреністю № 7 від 10.03.2009 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 10.2., 10.3., 10.4., 10.5., 10.6. контракту № ГР-4 від 01.07.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»та товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»укладений контракт № ГР-4, предметом якого є купівля-продаж насіння гірчиці для технічної переробки врожаю 2009 року.

Відповідно п. 10.2 контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року у випадку якщо сторони не дійдуть згоди відносно спору, який виникає з контракту або у зв’язку із ним, такий спір підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно п. 10.3. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде використовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Пункт п. 10.4. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року встановлює, що третейський розгляд справи буде здійснювати Постійно діючий третейський суд при Торгово-промисловій палаті України в складі одного третейського судді.

Відповідно п. 10.5. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року згідно Регламенту Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України третейський розгляд здійснюється по місцезнаходженню Третейського суду: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33.

Згідно п. 10.6. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року мова третейського розгляду – російська.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»вважає, що третейське застереження, викладене в п.п. 10.2.-10.6. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року не відповідає чинному законодавству України, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 року порушено провадження у справі № 33/469 та призначено судове засідання на 14.12.2010 року.

У судовому засіданні 14.12.2010 року оголошена перерва до 21.12.2010 року для вирішення питання стосовно зустрічної позовної заяви.

Ухвалою про відмову у прийнятті позовної заяви від 16.12.2010 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.

У судовому засіданні 21.12.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»та товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»уклали контракт № ГР-4.

Відповідно п.1.1. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року продавець продає і постачає, а покупець на умовах даного контракту приймає та оплачує насіння гірчиці для технічної переробки врожаю 2009 року.

Згідно п. 10.2 контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року у випадку якщо сторони не дійдуть згоди відносно спору, який виникає з контракту або у зв’язку із ним, такий спір підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Укладаючи п. 10.2. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року сторони фактично відмовились від звернення за захистом до суду.

Згідно п. 10.3. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде використовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Пункт п. 10.4. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року встановлює, що третейський розгляд справи буде здійснювати Постійно діючий третейський суд при Торгово-промисловій палаті України в складі одного третейського судді.

Відповідно п. 10.5. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року згідно Регламенту Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України третейський розгляд здійснюється по місцезнаходженню Третейського суду: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33.

Згідно п. 10.6. контракту № ГР-4 від 01 липня 2009 року мова третейського розгляду – російська.

Відповідно ч. 1-3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Стаття 1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»передбачає, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно абз.1 ст. 2 Закону України «Про третейські суди»третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Таким чином, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя.

Відповідно ч. 1. ст. 11 ЗУ «Про третейські суди»третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Згідно ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Спеціальний закон встановлює можливість (право), а не обов’язковість передачі спору на розгляд Третейського суду у випадку наявності третейської угоди.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1. ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Вимога позивача про визнання недійсною третейської угоди ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 10.2., 10.3., 10.4., 10.5., 10.6. контракту № ГР-4 від 01.07.2009 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з статтею 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним третейське застереження, яке викладене в п. 10.2., 10.3., 10.4., 10.5., 10.6. контракту № ГР-4 від 01.07.2009 року.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»(01103, вул. Кіквідзе, 18, м. Київ, т/с 260010151601 ПАО КБ КБ «Євробанк», МФО 380355, код ЄДРПОУ 35535130) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 27.12.2010 року.