Ухвала суду № 132383316, 05.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/9869/24

Провадження № 1-кп/638/1003/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2025 року м.Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12024221200000965 від 27 квітня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.09.2016 за ч. 1 ст.185 КК України до 100 годин громадських робіт; 2) вироком Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2017 за ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 309, ст.ст. 70, 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; 3) вироком Київського районного суду м. Харкова від 05.04.2018 за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 4) вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.10.2019 за ч. 2, ч. 3 ст.185, ч.2 ст.190, ч. 1 ст.395 КК України до 4 років до позбавлення волі; 5) вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 09 лютого 2023 року за ч.1 ст.309, ст.ст.71, 72 КК України до 9 місяців позбавлення волі, 6) вироком Індустріального районного суду м.Харкова від 19.09.2025 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024221200000965 від 27 квітня 2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.

05 грудня 2025 року в судовому засіданні обвинуваченим було заявлено клопотання, в якому останній просив на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, закрити вказане кримінальне провадження за епізодом обвинувачення, по якому вартість викраденого ним майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування клопотання обвинувачений посилався на те, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, у випадку, якщо вартість відповідного майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, віднесено до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Потерпілі в судове засідання не з?явились, подавши заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи у відповідній частині, перевіривши доводи клопотання, суд дійшов таких висновків.

Згідно обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12024221200000965 від 27 квітня 2024 року, окрім іншого, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що: 27 квітня 2024 року приблизно о 10 годині 42 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Харків, пр-т. Л. Свободи 50-В побачив біля під?їзду № 2 будівельну тачку належну КП «Харківблагоустрій», якою користувався двірник, та в нього раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Далі, ОСОБА_5 визначивши зазначену вище будівельну тачку предметом свого злочинного посягання, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, будучи обізнаним про Указ Президента України 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України N? 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» до якого було внесено зміни Указом Президента України N?734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України N?3429-IX від 08.11.2023, «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України N?3564-IХ від 06.02.2024, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не слідкує, взяв будівельну тачку у руки та покотив її.

Після чого, ОСОБА_5 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану до кінця, разом з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись вказаним майном на свій розсуд, спричинивши КП «Харківблагоустрій» вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи N? 3782 від 09.05.2024 року - 1 467 грн. 00 коп.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ (далі за текстом Закон № 3886-ІХ), який набув чинності 09 серпня 2024 року.

У відповідності до вказаного закону ст. 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п`яти діб.

Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб».

Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідними частинами ст. 185, ст. 190 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) та заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) у тому разі, якщо таке викрадення майна не є дрібним.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 та ст. 190 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно висновків, викладених в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 по справі № 278/1566/21 про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX:

«Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ тапп. 169.1.1п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.»

При цьому суд відзначає, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IVПК для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1514.00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX, з урахуванням положень ст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караним є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2024 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення становить більше 3028 (1514.00?2=3028.00).

Водночас, по вищенаведеному епізоду обвинувачення по кримінальному провадженню № 12024221200000965 від 27 квітня 2024 року, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні крадіжки майна, вартість якої становить 1467.00 грн., тобто менше двох розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які встановлені на моменти вчинення відповідних діянь.

Таким чином вказані діяння не можуть вважатись кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість відповідного майна не перевищує граничної вартості майна, за викрадення та заволодіння якого наразі передбачено адміністративну відповідальність, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої підпунктом 4-1 пункту 4 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Як зазначалось вище, обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив закрити провадження по справі у вищезазначеній частині на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння, які йому інкриміновані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа вартості викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. ст. 185, 190, 191 КК України, то, з урахуванням позиції обвинуваченого, вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

При цьому ст. 162 КК України встановлено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.

За змістом обвинувачення ОСОБА_5 не було інкриміновано вчинення відповідної крадіжки майна, у поєднанні з проникненням до відповідного житла.

Отже, вказане інкриміноване ОСОБА_5 дії не містять ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого про закриття у вищезазначеній частині кримінального провадження № 12024221200000965 від 27 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння вчинене обвинувачуваним, підлягає задоволенню.

Щодо решти обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, то відносно нього необхідно продовжити судовий розгляд.

Керуючись вимогами ст. 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ст. ст. 369-372, 376, 479-2 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

На підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння вчинені обвинувачуваним, закрити кримінальне провадження№ 12024221200000965 від 27 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України:

- за епізодом викрадення 27 квітня 2024 року приблизно о 10 год. 42 хв., майна потерпілого КП «Харківобленерго» вартістю 1467.00 грн.

Продовжити судовий розгляд щодо іншої частини обвинувачення відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1