Рішення № 13237981, 23.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 27/222/10

Суддя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 2386 грн. 39 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Семеренко С.О., дов. № 3 від 04.01.2010 р.

Від відповідача: не зявився

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення 1 910 грн. 27 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 55 грн. 24 коп. пені, 91 грн. 53 коп. 3% річних, 329 грн.35 коп. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2010 р. порушено провадження у справі № 27/222/10 та призначено судове засідання на 09.12.2010 р.

Ухвалою суду від 09.12.2010 р., розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача. Судове засідання призначено на 23.12.2010 р.

23.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/222/10.

23.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 23.12.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 09.12.2010 р. та 23.12.2010 р. не зявився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвали суду від 23.11.2010 р. та 09.12.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до Статуту Концерну “Міські теплові мережі” основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідач у справі ПП Прокопенко В.К., має право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 15.11.2004 року між Концерном «МТМ»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (енергопостачальна організація) та Приватним підприємцем Прокопенко Вікторією Костянтинівною, м. Запоріжжя (споживач) був укладений договір № 2633 про постачання та використання теплової енергії на приміщення № 2-13, прим. 154 по вул. Волгоградська, 26 у м. Запоріжжя.

Згідно із розділом 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 4.2.1 енергопостачальна організація зобовязана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Відповідно до п. 4.2.3 позивач повинен повідомляти споживача через засоби масової інформації про зміну цін (тарифів).

Відповідно до п. 6.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно зі п. 6.6 договору, споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 3.2.3 договору споживач зобов'язаний виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Приватний підприємець Прокопенко В.К. орендує приміщення № 2-13, прим. 154 по вул. Волгоградська, 26 в м. Запоріжжя, що підтверджується договором оренди державного нерухомого майна № 1000 від 30.05.2003 р.

Система опалення загальна з будинком.

Згідно актів обстеження системи від 30.04.2008 року, 30.04.2009 року, 30.09.2010 року, теплопостачання на вищезазначені приміщення, здійснювалось на потреби опалення.

Облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку.

Теплові навантаження були заявлені/надані самим відповідачем та зазначені у розрахунку теплового навантаження на опалення розробленого Фірмою «Тритан»(ліцензія серії ЗП № 00280 від 28.07.1997 року та АА № 779767 від 17.06.2004 року).

Позивач за період березень 2008 року, з серпня 2008 року по вересень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 910 грн. 27 коп., а саме: 2008 рік: березень - 670,64 грн., серпень - 89,36 грн., вересень - 89,36 грн., жовтень - 6,76 грн., листопад - 46,80 грн., грудень - 55,62 грн.; 2009 рік: січень - 102,11 грн., лютий - 74,45 грн., березень - 69,17 грн., квітень - 51,11 грн., травень - 7.38 грн., червень - 7,38 грн., липень - 7.38 грн., серпень - 7,38 грн., вересень - 7,38 грн., жовтень - 7,38 грн., листопад - 58,57 грн., грудень - 120,38 грн.; 2010 рік: січень - 120,38 грн., лютий - 124,73 грн., березень - 136.32 грн., квітень - 7,38 грн., травень - 8,57 грн., червень - 8,57 грн., липень - 8,57 грн., серпень - 8,57 грн., вересень - 8,57 грн. Заборгованість відповідача за теплову енергію, спожиту в період березень 2008 року, з серпня 2008 року по вересень 2010 року складає 1910 грн. 27 коп. Позивач на адресу відповідача направляв претензії № 05/280-юр від 16.03.2009 року, № 05/1004-юр від 12.10.2009 року, № 05/355-юр від 14.04.2010 року з вимогою терміново погасити дебіторську заборгованість. Претензії залишилися відповідачем без відповіді та задоволення. Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за використану теплову енергію у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору. У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума основного боргу за використану теплову енергію складає 1 910 грн. 27 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми основного боргу у розмірі 1910 грн. 27 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 329 грн. 35 коп. інфляційних втрат та 91 грн. 53 коп. 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 55 грн. 24 коп. пені.

Відповідно до підпункту 7.3.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

За недотримання термінів оплати за договором пеня складає 55 грн. 24 коп. за період з 26.11.2009 р. по 31.10.2010 р.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району м. Запоріжжя правомірно звернувся до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АБ «Металург», МФО 313582) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” в м. Запоріжжі МФО 313849) 1910 (одна тисяча девятсот десять) грн. 27 коп. основного боргу за використану теплову енергію, 55 (пятдесят пять) грн. 24 коп. пені, 91 (девяносто одна) грн. 53 коп. 3 % річних, 329 (триста двадцять девять) грн. 35 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 23.12.2010р.