Рішення № 13237948, 20.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 27/226/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехінвестгаз”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя

про стягнення 23 421 грн. 12 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Щелков П.С., дов. б/н від 20.11.2010 р.

Від відповідача: Самелюк І.Ф., дов. № 1/548 від 30.11.2009 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укртехінвестгаз”, м. Київ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя 23 020 грн. 24 коп. основного боргу, 88 грн. 88 коп. 3 % річних, 312 грн. 00 коп. розмір інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2010 р. порушено провадження у справі № 27/226/10, судове засідання призначене на 20.12.2010 р.

20.12.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 23 020 грн. 24 коп. основного боргу, 88 грн. 88 коп. 3 % річних, 312 грн. 00 коп. розмір інфляційних втрат.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 20.12.2010 р. позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що свідчить письмовий відзив, надісланий на адресу суду 14.12.2010 р. (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 04.01.2010 р. між ТОВ “Укртехінвестгаз”, м. Київ (продавець) та ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя (покупець) укладено договір поставки № 16/3.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець протягом строку дії цього договору зобов’язується поставляти та передавати через мережу АГНКС у власність (повне господарське відання) покупця стиснений природний газ належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід’ємними частинами цього договору, а покупець зобов’язується приймати товар на АГНКС та оплачувати його на умовах цього договору.

Згідно умов договору, позивач поставив, а відповідача прийняв товар на загальну суму 51108 грн. 64 коп., що підтверджується видатковими накладними: № Г0000032 від 31.03.2010 року на суму 12464 грн. 67 коп., № 124 від 28.02.2010 р. на суму 21479 грн. 12 коп., № 78 від 29.01.2010 р. на суму 17164 грн. 85 коп.

Відповідно п. 7.1 договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю товар на умовах попередньої оплати.

Розрахунки за отриманий товар відповідач здійснив частково, а саме в розмірі 28 088 грн. 40 коп., що підтверджується банківськими виписками № 3563 від 03.03.2010 року на суму 4 0906 грн. 43 коп., № 3708 від 07.04.2010 на суму 1665 грн. 55 коп., № 3795 від 19.04.2010 р. на суму 1258 грн. 00 коп., № 3926 від 17.05.2010 р. на суму 5000 грн. 00 коп., № 4090 від 01.07.2010 р. на суму 3000 грн. 00 коп., № 1150 від 27.01.2010 р. на суму 12258 грн. 42 коп.

У зв’язку з несплатою відповідачем у повному обсязі вартості поставленого товару, що є порушенням умов договору, заборгованість відповідача перед позивачем склала 23 020 грн. 24 коп.

Відповідач надав позивачу гарантійного листа № 1/232 від 30.07.2010 р., щодо графіку погашення заборгованості та гарантував оплатити 8000 грн. 00 коп. до 31.08.2010 р., 8 000 грн. 00 коп. до 30.09.2010 р., 7020 грн. 24 коп. до 31.10.2010 р.

Своїх зобов’язань відповідач не виконав.

21.10.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 20-10/10 від 21.10.2010 року про сплату заборгованість у розмірі 23020 грн. 24 коп.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконання відповідачем умов договору, а саме не здійснення оплати за поставлений товар, заборгованість ВАТ “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя перед ТОВ “Укртехінвестгаз”, м. Київ склала 23 020 грн. 24 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 88 грн. 88 коп. 3 % річних, 312 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

          Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329”, м. Запоріжжя правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи та у зв’язку з визнанням відповідачем позову у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізьке автотранспортне підприємство 12329” (69008 м. Запоріжжя вул. Південне шосе, 66, код ЄДРПОУ 03114164, р/р 26005416605 у АБ «Металург»м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртехінвестгаз” (04050 м. Київ вул. Дегтярівська, 9, прим. 69, код ЄДРПОУ 34300297, р/р 26008244757400 у АКІБ «Укрсоцбанк»м. Харків, МФО 351005) 23 020 (двадцять три тисячі двадцять) грн. 24 коп. основного боргу, 88 (вісімдесят вісім) грн. 88 коп. 3 % річних, 312 (триста дванадцять) грн. 00 коп. розмір інфляційних втрат, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 21 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 20.12.2010р.