Постанова № 132378572, 28.11.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7549/25

Провадження № 3/487/1669/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Треля Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

28.09.2025 року о 00:00:00 год. в м. Миколаїв, вул. Гліба Бабіча, 105 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, в наслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб Ravon R2 державний номер НОМЕР_1 , який був припаркований водієм ОСОБА_2 згідно правил дорожнього руху. В наслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічні пошкодження та було завдано матеріальні збитки. БК474668, 474973, чим порушив п.2.3.б ПДР порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем, п.13.1 водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції, п.12.1 ПДР водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху особисті вантажу, стан транспортного засобу, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 28.09.2025 року о 00:00:00 год. в м. Миколаїв, вул. Гліба Бабіча, 105 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу подану за допомогою проблискових маячників синього та червоного кольорів та гучномовця БК 474669, 474191, 474973, чим порушив п. 2.4 ПДР невиконання водіями вимог про зупинку, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 28.09.2025 року о 00:00:00 год. в м. Миколаїв, вул. Гліба Бабіча, 105 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, млява мова). Громадянину ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора алкотест Драгер за місцем зупинки транспортного засобу або в медичному закладі в установленому законодавством порядку, на що громадянин ОСОБА_1 відмовився, БК 474191, 474669, 474973, чим порушив п.2.5 ПДР відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, надав до суду заяви, у яких зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутністю, визнав факт скоєння правопорушення та готовий понести відповідальність передбачену законом. Просив врахувати його повне розкаяння та добровільне визнання провини при звинуваченні рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КпроАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст.252 КпроАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно пункту 2.3-б Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно пункту12.1Правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно пункту13.1Правил, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випливає, що правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, вважають закінченим з того моменту, коли особа почала рухатись.

Так, об`єктивна сторона ст. 130 КУпАП полягає у керуванні, а так само і у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Пунктом 2.10 А Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Не виконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467231, серії ЕПР1 №467149 від 28.09.2025, серії ЕПР1 №467156 від 28.09.2025, схемою місця ДТП від 28.09.2025, поясненнями ОСОБА_2 , довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області від 29.09.2025, актом огляду нас тан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.09.2025 року, відео фіксацією та іншими матеріалами в їх сукупності.

Підстав вважати, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння мала місце через крайню необхідність, в розумінні положень ст. 18 КУпАП у суду не має.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, карткою обліку адміністративного правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням судді, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.122-2, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, доведеною повністю.

Згідно ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при накладені стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд враховує обставину, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме щире каяття винного. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судом не встановлено.

Згідно із ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкцій, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи особу, що вчинив адміністративні правопорушення, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення, у вигляді у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 221, 268, 283, 284 КпАП України, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі17000,00грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один роки.

(отримувач Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300, ЄДРПОУ 37992030, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок UA438999980313010149000014001, код класифікації доходівбюджету 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

(отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу (частина перша статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (стаття 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з моменту винесення та може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Суддя В.О. Гаврасієнко