Вирок № 132378548, 13.11.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5978/25

Провадження № 1-кп/487/600/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12025152030000769, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця-номер обслуги 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше судимого: 16.04.2025 засуджений Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавленя волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки; 09.07.2025 засуджений Інгульським районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавленя волі; 09.09.20205 засуджений Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , на виконання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 27.04.2023 призваний на військову службу за мобілізацією на період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2023 № 261 ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-санітара 3 парашутно-десантного взводу 4 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону, в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, визнано таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з 27.04.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_5 у військову частину ІНФОРМАЦІЯ_2 він набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Згідно з положеннями ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 68 Конституції України солдат ОСОБА_5 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Однак,діючи впорушення вимогвищезазначених нормативнихактів,будучи ранішесудимим завчинення кримінальнихправопорушень противласності,солдат ОСОБА_5 , керуючись єдинимзлочинним наміром,направленим натаємне викраденнячужого майна,29.03.2025в періодчасу з05:00по 06:00(більш точний час не встановлений), переслідуючи корисливий мотив, достовірно знаючи, що у підвальному приміщені будинку проходять кабелі зв`язку, вирішив викрасти зазначений кабель, шляхом розпилу його фрагментів, до яких можна отримати вільний доступ.

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свійзлочинний умисел,направлений натаємне викраденнячужого майна,попрямував до будинку,який розташованийза адресою:м.Миколаїв,вул.Курортна 5,де підійшовшидо другогопід`їзду тарозуміючи,що впідвальному приміщеннізнаходяться матеріальніцінності,а саме:кабелі зв`язку,які належатьМиколаївській філіїАТ «Укртелеком»,знаючи,що дверіпід`їзду незачинені,проник доприміщення під`їзду,побачивши,що вхіддо підвальногоприміщення євільним,та спустившисьвсередину,побачив настелі підвальногоприміщення кабелізв`язку, де,шляхом перерізанняза допомогоюнаявного внього ножа,відрізав тавитягнув зкомунікаційної шахтифрагмент телефонногокабелю електрозв`язкуз маркуваннямТПП 50x2x0,4 загальною довжиною 70 м, загальною вартістю 6 453,30 грн, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Крім того, 29.03.2025в періодчасу з05:00по 06:00 (більш точний час не встановлений), ОСОБА_5 , переслідуючи прямий умисел, спрямований на умисне пошкодження ліній зв`язку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що його злочинні дії залишаються непоміченими для оточуючих, умисно, таємно, із заздалегідь приготованим знаряддям злочину, попрямував до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де підійшовши до другого під`їзду та розуміючи, що в підвальному приміщенні знаходяться матеріальні цінності, а саме: кабелі зв`язку, які належать Миколаївській філії АТ «Укртелеком», знаючи, що двері під`їзду не зачинені, проник до приміщення під`їзду, побачивши, що вхід до підвального приміщення є вільним, та спустившись всередину, побачив на стелі підвального приміщення кабелі зв`язку, де, шляхом перерізання за допомогою наявного в нього ножа, відрізав та витягнув з комунікаційної шахти фрагмент телефонного кабелю електрозв`язку. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 демонтував з загальної мережі кабель зв`язку з маркуванням ТПП 50x2x0,4, загальною довжиною 70 метрів, пошкодивши при цьому лінію зв`язку, що призвело до тимчасового припинення надання телекомунікаційних послуг для абонентів із номерами телефонів: ( НОМЕР_2 ),( НОМЕР_3 ),( НОМЕР_4 ),( НОМЕР_5 ),( НОМЕР_6 ),( НОМЕР_7 ),( НОМЕР_8 ),( НОМЕР_9 ),( НОМЕР_10 ),(380512403983),(380512404000),(380512404566),(38051280111),(38051280347),(380512403967),(380512400773),(380512404139),(380512404041),(380512404258),(380512419378),(380512403728),(380512403799),(380512403798),(380512404419),(380512404420),(380512400284),(380512400202),(380512400194),(380512404110),(380512284276),(380512400105),(380512400254),(380512400287),(380512400244),(380512400221),(380512400447),(380512400450),(380512400204),(380512404220),(380512404333),(380512400151),(380512400144),(380512404000),(380512403703),(380512404354),(380512403740),(380512419494),(380512419547),(380512403840),(380512403675),(380512403739),(380512404341),(380512403736),(380512419460),(380512403805),(380512403965),(380512403962),(380512403958),(380512419494),(380512403954),(380512400226),(380512400160),(380512404001),(380512403982),(380512403863),(380512403932),(380512400045),(380512400053),(380512400867),(380512400273),(380512441645),(380512284266),(380512400929),(380512419869),(380512419834),(380512284256),(380512403719),(380512284277),(380512403899),(380512403896),(380512403975),(380512284288),(380512400048),(380512400734),(380512400723),(380512400685),(380512284280),(380512400624),(380512400928),(380512400924),(380512400921),(380512400513),(380512440174),(380512400898),(380512400903),(380512403760),(380512400798),(380512284287),(380512400765),(380512400443),(380512400235),(380512400490),(380512400913),(380512400422),(3805122565),(380512400939),(380512400558),(380512400543),(380512400540),(380512404198),(380512400200),(380512400567),(380512400537),(380512400354),(38051280391),(380512400508),(380512400499),(3805122565), які обслуговуються Миколаївською філією АТ «Укртелеком».

12 листопада 2025 року між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

Прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, який у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені зазначеними статтями КК України.

В угоді передбачено наслідки її укладання, затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, визнав повністю та просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості і призначити йому узгоджену в ній міру покарання. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Крім того, йому зрозумілі положення про відповідальність у випадку невиконання вироку на підставі угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні також підтримав умови укладеної угоди про визнання винуватості та просив її затвердити.

Представником потерпілої юридичної особи - АТ "Укртелеком" 18.08.2025 надано письмову згоду прокурору на укладення ним угоди про визнання винуватості з ОСОБА_5 .

Заслухавши сторони, вирішуючи питання щодо затвердження вищевказаної угоди, суд виходить з такого.

Пунктом 2 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен виконати вимоги, встановлені ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_5 визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України без будь-яких застережень.

Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що розуміє надані йому права, зазначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер кожного з пред`явлених йому обвинувачень, щодо яких визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

При узгодженні покарання сторонами враховано обставини, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану; та нетяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 360 КК України, тобто умисне пошкодження телекомунікаціної мережі, що спричинило припинення надання телекомунікаційних послуг, вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_5 є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні малолітню доньку, 2021 р.н., у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Суд у судовому засіданні, переконавшись, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для затвердження угоди про визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, з призначенням ОСОБА_5 покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 360 КК України у вигляді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, слід призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 засуджений вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.09.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Враховуючи, що злочини у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 вчинив до постановлення вироку від 09.09.2025, ОСОБА_5 слід призначити покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.09.2025 шляхом часткового складання призначених покарань, визначивши остаточне покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КПК України.

Також умовами угоди враховано, що ОСОБА_5 засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2025 за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, з призначенням остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки. Даний вирок слід виконувати самостійно, беручи до уваги висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17, відповідно до якого, "якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно".

З урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав, визначених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови в затверджені угоди, судом не встановлено.

Витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1709/25 від 20.06.2025 в сумі 400 грн підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь судового експерта ОСОБА_6 .

Витрати за проведення експертизи № СЕ19/115-25/10194-ТР в сумі 2 674,20 грн підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні: 2 зрізи кабелю, які поміщено до сейф пакету PSP1082856 та передано до камери зберігання речових доказів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, підлягають знищенню.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 374, 468-475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 12 листопада 2025 року, укладену між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2025 за № 12025152030000769, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком 5 років;

- за ч. 2 ст. 360 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень за даним вироком та вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.09.2025 шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді п`яти років чотирьох місяців позбавлення волі.

В строк покарання, остаточно призначеного за даним вироком, зарахувати покарання, відбуте частково за попередніми вироками Інгульського районного суду м. Миколаєва від 09.07.2025 та Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.09.2025, з 02.04.2025 по день набрання даним вироком законної сили.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2025, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 360 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді п`яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком два роки, виконувати самостійно.

Стягути з ОСОБА_5 витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1709/25 від 20.06.2025 в сумі 400 грн на користь судового експерта ОСОБА_6 ( НОМЕР_11 ).

Стягути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертизи № СЕ19/115-25/10194-ТР в сумі 2 674,20 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні: 2 зрізи кабелю, які поміщено до сейф пакету PSP1082856 та передано до камери зберігання речових доказів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, знищити.

На вирок, з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1