Рішення № 132367687, 04.12.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2025 року Справа № 280/7493/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач),в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача період роботи у колгоспі ім. Комісара ОСОБА_2 (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995 та з 06.03.1996 по 28.11.1999;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 08.05.2025 з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у колгоспі ім. Комісара ОСОБА_2 (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995 та з 06.03.1996 по 28.11.1999, з врахуванням виплачених сум.

Ухвалою від 01 вересня 2025 рокупозовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України №1058 з 08.05.2025. Пенсію по інвалідності призначено ГУ ПФУ в Харківській області, при призначенні пенсії позивачу не було враховано стаж роботи у колгоспі ім. Комісара Бахтурова (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995 та з 06.03.1996 по 28.11.1999, при цьому враховано період знаходження у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Щодо підстав такого незарахування позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою від 10.06.2025 про надання роз`яснень. Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 11.06.2025 повідомлено, що для зарахування до стажу періоду роботи в колгоспі з 1990-1999 роки потрібно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі, відпрацьовані трудодні, видану за місцем роботи із зазначенням реорганізації колгоспу. Позивач вважає такі дії протиправними, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.05.2025.

08.05.2025 позивачзвернулась за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розгляд звернення за принципом екстериторіальності здійснювався Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатом розгляду звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу призначено пенсію по інвалідності з 08.05.2025, з урахуванням страхового стажу 13 років 04 місяці 11 днів та додаткового стажу 5 років 06 місяців 14 днів.

При призначенні пенсії до страхового стажу позивача не враховано період її роботи у колгоспі ім.Комісара ОСОБА_2 (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995 та з 06.03.1996 по 28.11.1999, оскільки для зарахування до стажу періоду роботи в колгоспі з 1990 по 1999 роки, необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі, відпрацьовані трудодні, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням реорганізації колгоспу.

Позивачу було зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 07.08.1996 по 06.08.1999.

Позивач, не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Комісара Бахтурова (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995 та з 06.03.1996 по 28.11.1999, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV(далі Закон № 1058-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1788-ХІІ, статті 9 Закону №1058-IV громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумінеменшій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стажобчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованогообліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Згідно з пунктом «а» статті 3 Закону № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Аналіз вказаної норми вказує, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутностітрудової книжкиабо відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутностітрудової книжкиабо відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутностітрудової книжкиабо відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутностітрудової книжки,а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі Положення №310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Положень №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Положень №310).

Згідно з пунктом 6 Положень №310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Положень №310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Судом установлено, що в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 31.03.1987 наявні записи про те, що позивач: 08.07.1986 прийнята в члени колгоспу ім. Комісара Бахтурова Іванівського району Херсонської області та направлена на навчання в Каховський совхоз-технікум (наказ від 08.07.1986); 30.03.1990 закінчила Каховський совхоз-технікум (диплом № НОМЕР_2 від 30.03.1990); 22.02.1993 колгосп ім. Комісара Бахтурова перейменован у КСП ім. Бахтурова (розпорядження №39 від 22.02.1993); 26.10.1995 виключена з членів КСП ім. Бахтурова за власним бажанням (наказ №11 від 23.10.1995); 06.03.1996 прийнята в члени КСП ім. Бахтурова Іванівського району (наказ №4 від 16.03.1996); 26.11.1999 виключена з членів КСП ім. Бахтурова згідно рішення правління (наказ №12 від 26.11.1999).

Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача наявні записи за періоди її роботи, а саме,датапро прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою.

Суд зауважує, що перекладання обов`язку доказування, в тому числі надання відомостей, на позивача є неправомірним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання пенсії.

На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 1.1. Інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 №656, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача записів, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, у постанові від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17та у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-азазначив: відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21(адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб`єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-азазначив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.

Водночас, суд зазначає, що наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи позивача до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Судом установлено, що у трудовій книжці у розділі «відомості про трудову участь у громадському господарстві» підставою внесення записів зазначено «особовий рахунок» (сторінка 18-19 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.03.1987).

Разом з тим, у тому самому розділі містяться записи про відпрацьований річний мінімум трудової участі у громадському господарстві в період з 1990 по 1999.

При цьому суд враховує, що позивач вчинила всі можливі дії щодо підтвердження спірних періодів, а саме здійснено відповідні запити.

Так, на запит позивача, Державним архівом Херсонської області надано відповідь №05-11/У-397 від 06.06.2025, в якій зазначено наступне: «Відповідно до Положення про державний архів Херсонської області, затвердженого розпорядженням голови обласної адміністрації від 16 квітня 2018 року №289, державний архів області не зберігає документи з кадрових питань (особового складу), тому підтвердити трудовий стаж ОСОБА_1 за 1990-1995 роки не маємо змоги.

До початку окупації Херсонської області російськими військами документи з кадрових питань (особового складу) колгоспу «ім.Комісара Бахтурова» с.Новомиколаївка Іванівського району Херсонської області (нині с.Новомиколаївка Іванівської територіальної громади Генічеського району Херсонської області) знаходилися на зберіганні у комунальному закладі «Трудовий архів» Іванівської селищної ради Генічеського району за адресою: вул.Українська, буд.21, смт Іванівка, Генічеський район, Херсонська область. Наразі це окупована територія, тому перенаправити Ваш запит не маємо змоги.».

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку відомості трудової книжки, на думку суду, є достатніми для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.

Також варто зазначити, що за змістом роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.92 N 17 "Про порядок застосування окремих положень статей Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспуневиконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальнакількістьвихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, колиневстановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі N727/384/17та від 10.12.2020 у справі N195/840/17зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів такількість відпрацьованихвихододнів (трудоднів)неможе бути підставою длянезарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Таким чином, у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі позивача, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу у разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві згідно чинного законодавства, чого в свою чергу, зробленонебуло.

Отже, суд робить висновок, що відповідачем протиправнонезараховано періоди роботи у колгоспі, про які містяться записи у трудовій книжці, до страхового стажу позивача.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі N687/975/17зроблений висновок про те, що на особунеможе перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Суд зауважує, самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжкинеобумовлює недійсність трудової книжки,непризводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи є належним доказом роботи позивача.

Таким чином, суд констатує, що відповідачемнедоведено правомірності реально вчиненого управлінського волевиявлення з приводу відмови в зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи та з приводу відмови у призначенні заявнику пенсії за віком.

Суд зазначає, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

В даному випадку повноваження щодо призначення пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, проте обов`язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судом враховано положення статті 24 Закону №1058-IV про те, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Під час розгляду справи встановлено, що до страхового стажу позивачазараховано період догляду за дитиною до досягненнятрьох років (з 07.08.1996 по 06.08.1999), що перекликається зі спірним періодом.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, суд виснує про безпідставність не зарахування відповідачем періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 31.03.1987, а саме: періоду роботи в колгоспі ім. Комісара Бахтурова (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995, з 06.03.1996 по 06.08.1996, з 07.08.1999 по 26.11.1999.

Частиною 1статті 9 КАС Українивизначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачзвільнена від сплати судового збору, інших витратне заявлено, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування при призначенні пенсіїпо інвалідності до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Комісара Бахтурова з 01.04.1990 по 26.10.1995, з 06.03.1996 по 06.08.1996, з 07.08.1999 по 26.11.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 31.03.1987, а саме: період роботи в колгоспі ім. Комісара Бахтурова (з 22.02.1993 КСП ім. Бахтурова) з 01.04.1990 по 26.10.1995, з 06.03.1996 по 06.08.1996, з 07.08.1999 по 26.11.1999, та здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вказаного страхового стажу, з 08.05.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова