Рішення № 132365035, 04.12.2025, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2100/25

Провадження № 2/601/685/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 601/2100/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось досуду ізпозовом простягнення ізвідповідача найого користь суми заборгованості за договором позики та судових витрат по справі. У поданій позовній заяві позивач посилається на те, що 18 липня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2931647. Договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до реєстру боржників № 39 від 23.12.2024 до договору факторингу №14/06/21, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2931647 в сумі 20698,38 грн., з яких: 5996,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2701,98 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.08.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

19.08.2025 представником позивача надано відповідь на відзив.

28.08.2025 представником відповідача подано заперечення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача адвокат Скляренко Ю.С. подала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності та відсутності відповідача та задовольнити позов частково на суму 3300,00 грн.

У надісланому на адресу суду відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що відповідач визнає позов частково на суму 3300,00 грн. Зазначено, що позивачем неправомірно нараховані відсотки за користування кредитом та пеню, оскільки відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі по мобілізації, та має статус учасника бойових дій. Крім цього, 10.08.2024 року відповідач сплатив частково суму боргу в розмірі 2700,00 грн., тому сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на вказану суму. Також у відзиві вказано, що докази понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. будуть надані суду протягом 5 днів після винесення рішення у справі.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2931647.

Пунктом 21 Договору позики визначено, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору позики, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позик та комісію за надання позики.

Пунктом 2 Договору позики визначені параметри та умови позики: сума позики 6000,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики/день 0,01% (фіксована), комісія за надання позики 44,71% (фіксована) від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 2682,60 грн.). Дата надання позики 18.07.2024, дата повернення позики 16.08.2024, денна процента ставка/день 1,50%, проценти за понадстрокове користування позикою за день 5,00%, пеня за день 5,00%.

У п.1.2 Договору позики зазначено, що комісія за надання позики грошові кошти, які згідно умов договору позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю за надання та користування позикою в якості однієї зі складових витрат за споживчим кредитом, котра включає в себе проценти за користування позикою та комісію за надання позики.

Комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики (в перший день користування позикою (п.4 Договору позики).

Пунктом 2.5 Договору позики визначена черговість зарахування сплачених позичальником коштів за договором: у першу чергу сплачується неустойка, проценти за понадстрокове користування позикою та інші платежі (у випадку їх нарахування); у другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування позикою, комісія за надання позики, прострочена до повернення сума позики (у випадку прострочення); у третю чергу сплачуються проценти за користування позикою, комісія за надання позики, сума позики.

Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://clickredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст..9 Закону України «Про споживче кредитування», ст..7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»; до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (п.5.1, п.5.3 Договору позики).

Відповідачем не оспорюється факт укладення договору позики та отримання кредитних коштів.

14.06.2021 між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» приймає належні ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

28.07.2021, 13.06.2022 та 23.12.2024 між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВОНЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» були укладені Додаткові угоди №2, №7 та №45 до договору факторингу № 14/06/21.

Згідно п.1.1 договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п.1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження переходу права вимоги від Клієнта до Фактора та розміру заборгованості відповідача позивачем надано Акт прийому передачі реєстру боржників від 23.12.2024, платіжну інструкцію №586 від 27.12.2024 та витяг з реєстру боржників №39 від 23.12.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, згідно якого за договором позики №2931647 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 20698,38 грн., з яких:

- 5996,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 2701,98 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 12000,00 грн. сума заборгованості за пенею.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості на суму 20698,38 грн., з яких: 5996,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2701,98 грн. - сума заборгованості за відсотками; 12000,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4статті 203 ЦК України).

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістомстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3статті 11 Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6статті 11 Законувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8статті 11 Законуу разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Законувизначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено судом, спірний договір позики укладений між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі за допомогою електронного підпису з відповідним ідентифікатором, а тому між сторонами виникли відповідні правовідносини на умовах, передбачених цим договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5996,40 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, сума отриманої відповідачем позики складає 6000,00 грн.

Відповідачем 10.08.2024 на погашення заборгованості сплачено 2700,00 грн., що підтверджується історією транзакцій, випискою по рахунку відповідача.

Сплачена сума була зарахована позивачем на оплату комісії в розмірі 2682,60 грн., відсотків в розмірі 13,80 грн. та тіла позики в розмірі 3,60 грн.

Відповідач у відзиві вказує, що сплачена сума в повному обсязі повинна була зарахована на оплату тіла позики.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача з наступних підстав.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Верховний Суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора (відповідача) встановлювати, зокрема, комісію за розрахунково-касове обслуговування (здійснення операції по видачі кредиту), що включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Наведена у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит комісія за надання кредиту відповідає умовам укладеного між сторонами договору позики, зокрема пунктам 1.2, 2.4, 4 договору позики та згідно ізЗаконом України «Про споживче кредитування»відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

Вказане підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.09.2024 року у справі №331/2974/23.

Таким чином, з урахуванням черговості зарахування сплачених відповідачем коштів, погоджених сторонами договору позики, позивачем було правомірно зараховано сплачені кошти на погашення комісії за надання кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та пенею суд зазначає наступне.

Згідно до довідки від 14.03.2025, виданої ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у вказаній військовій частині з 09.08.2023 року.

Також відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

Частиною 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Судом встановлено, що відповідач отримав позику в розмірі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості та зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою на умовах, визначених договором позики.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, поширюється дія ч.15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою проценти за користування кредитом та пеня йому не нараховуються.

Із договору позики встановлено, що отримана відповідачем позика була спрямована на споживчі цілі та не призначався для придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Крім цього, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем відсотків за користування позикою та пені у період з 18.07.2024 по 23.12.2024 є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків в сумі 2701,98 грн. та пені в розмірі 12000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Крім цього, сума в розмірі 13,80 грн., яка 10.08.2024 року була зарахована на сплату відсотків підлягає зарахуванню на погашення суми тіла позики.

З урахуванням зазначеного, заборгованість відповідача зі сплати суми позики складає 5982,60 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені на 28,9% від суми заявлених позовних вимог, тому судові витрати у вигляді судового збору підлягають до сплати відповідачем у розмірі 875,09 грн.

Доводи представника відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору суд не приймає з таких підстав.

За приписами пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

В ухвалі від 06 травня 2020 року у справі № 9901/70/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що пунктом 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановленіЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року№ 3551-ХІІ. Відповідно достатті 22 цього Законуветерани війни та особи, на яких поширюється дія цьогоЗакону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені устатті 12 цього Закону.

Тому, оскільки стягнення судового збору з відповідача наявне у справі про стягнення заборгованості за договором позики, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, визначених положенням статей12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 875,09 грн.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 щодо застосування положень пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями512,514,1077,1078 ЦК України, статтями12,76-81,89,95,131,141,258-259,263-265,279,352,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза договоромпозики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» заборгованість за договором позики № 2931647 від 18.07.2024 у розмірі 5982 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» судові витрати по справі у розмірі 875 (вісімсот сімдесят п`ять) гривень 09 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. С.Петлюри, 30 м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий: