Рішення № 132350304, 04.12.2025, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/828/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.09.2024-100000010 від 20.09.2024 у розмірі 12400 грн. 00 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 20.09.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 20.09.2024-100000010, надано кредит у розмірі 4000 грн, строком на 140 днів, дата повернення 06.02.2025.

Позивач зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилася заборгованість у розмірі 12400 грн., що складається з: тіла кредиту - 4000 грн., процентів - 5600 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 800 грн., неустойки 2000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 20.09.2024 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 20.09.2024-100000010 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, та шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада». При цьому, 28.10.2025 до суду надійшла заява відповідача про часткове визнання позову, в якій зазначає, що ознайомившись із позовною заявою, відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в частині наявності заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4 000,00 грн, а в решті позовних вимоги відповідач просить суд прийняти рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. При цьому у заяві зазначено, що ОСОБА_1 , з 28.02.2022 по теперішній час проходить військову службу в Національній гвардії України, що зазначено у довідці №2430 від 20.10.2025 виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідач вважає, що оскільки він є військовослужбовцем з 28.02.2022 та по теперішній час проходить військову службу, то, відповідно до п. 15 ст. 14 «ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відсотки за користування грошовими коштами не повинні нараховуватися та відповідно не підлягають до стягнення. Отже, на думку відповідача, сума боргу за договором №20.09.2024-100000010 від 20.09.2024 складає 4 000,00 грн. (заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту).

На підставі викладеного, відповідач просить суд прийняти рішення по справі №627/828/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості в розмірі 4000,00 грн, а в решті позовних вимоги відмовити в задоволені та здійснити розподіл судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 20.09.2024 ОСОБА_1 , уклав з ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір №20.09.2024-100000010. Відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий Центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 , кредит у розмірі 4000 гривень, а ОСОБА_1 , зобов`язувався протягом 140 днів повернути кредит зі сплатою відсотків, комісії. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів/а.с.30-42/.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, утворилась заборгованість у загальному розмірі 12400 грн., яка складається: 4000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 5600 грн. проценти за користування кредитом; 800 грн.- комісія з надання; 2000 грн. неустойка/а.с.23/.

За змістом частин першої та другої статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627ЦК України визначено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із дослідженого судом договору від №20.09.2024-100000010 від 20.09.2024 укладений сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, що відповідає приписам статті 207ЦК України із застосуванням Закону України«Про електроннукомерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору (Е278), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525,526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Так, відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору від 20.09.2024 кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту: 4000,00 грн.; період користування кредитом - 140 дні з його надання; процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20% від суми Кредиту та дорівнює 800 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Неустойка: 40 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання..

Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі обумовленій Договором, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №102-1908 від 19.08.2025, відповідно до якої 20.09.2024 00:12:49 були перераховані відповідачу на суму 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 514730139, призначення платежу: Видача за договором кредиту №20.09.2024-100000010/а.с.20/.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 01.10.2025, АТ КБ «ПриватБанк» 21.10.2025 надало до суду виписку по рахунках № НОМЕР_2 за період 20.09.2024, з якої вбачається зарахування коштів 20.09.2024 в сумі 4000 грн./а.с.76-77/

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12400 грн., яка складається: 4000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 5600 грн. проценти за користування кредитом; 800 грн.- комісія з надання; 2000 грн. неустойка. Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.

Відповідно до частини другоїстатті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049,1054 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Водночас, відповідачем до своєї заяви про часткове визнання позову додано оригінал довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з якої вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.02.2022 по теперішній час/а.с.87/.

Так, відповідно до пункту 15статті 14Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вказаний вище пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.

Застосування приписів пункту 15 статті 14Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед кредитодавцем, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність кредитодавця щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Згідно з пункту 12 статті 14Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець за призовом, підлягає звільненню від сплати заборгованості за відсотками за кредитним договором №20.09.2024-100000010 від 20.09.2024.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії у сумі 800 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Позивачем ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1ст.11Закону України«Про споживчекредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов`язаної з наданням кредиту належить відмовити.

З приводу позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 2000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки до задоволення не підлягають.

Таким чином, суд, оцінивши, відповідно дост. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000,00 грн..

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, в зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (32%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 775,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», заборгованість за кредитним договором №20.09.2024-100000010 від 20.09.2025 у загальному розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень та судовий збір 775,20 (сімсот сімдесят п`ять гривень 20 копійок) .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356533.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Бугаєнко І. В.