Рішення № 132306111, 03.12.2025, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1063/25

Провадження 2/681/718/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Іллюка С.В.,

за участю секретарів судових засідань Арзанцевої І.С., Козюк Т.Р.,

представника позивача - органу опіки і піклування виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області - Іванченко Н.В.,

третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Вітюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Полонному в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки і піклування виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав; третя особа на стороні позивача, - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиції сторін.

26.08.2025 орган опіки і піклування виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , який записаний відповідно до ст. 126 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 21.08.2025 № 00053154640.

18.08.2025 до служби у справах дітей Полонської міської ради надійшла заява від ОСОБА_4 , бабусі ОСОБА_5 , про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_5 . Попередньо, 14.08.2025, до служби надійшла заява від ОСОБА_4 про залишення її внучки ОСОБА_2 без батьківського піклування у зв`язку з тим, що мати дівчинки самоусунулась від її виховання, а батько дівчинки ОСОБА_1 10.08.2025 був призваний на службу до Збройних Сил України. Цього ж дня малолітню ОСОБА_5 взято на облік, як таку, що опинилася в складних життєвих обставинах, та тимчасово влаштовано до сім`ї бабусі ОСОБА_4 .

Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мають спільну доньку ОСОБА_2 . Батьки дівчинки проживали разом два роки, після чого відповідачка пішла з родини, залишивши доньку на батька. Донькою відповідачка не цікавилась, інколи брала на прогулянку. ОСОБА_2 сприймає маму як чужу людину. Відповідачка не бере участі у вихованні доньки, не допомагає матеріально. Усі потреби дитини лягли на плечі батька дитини.

У 2024 році відповідачка народила ще одну дівчинку. За період воєнного стану вона періодично їздила за кордон з молодшою донькою. Станом на серпень 2025 року відповідачка перебуває у Республіці Німеччина. Повідомила, що вона не планує повертатись в Україну та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

ОСОБА_1 , батько дівчинки, перебуває з 11.08.2025 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області від 22.08.2025 № 230 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, просить суд позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представник позивача - органу опіки і піклування Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області - Іванченко Н.В. позов підтримала, просила його задовольнити. Пояснила, що всі питання щодо виховання дитини вирішуються без участі та без підтримки відповідачки. Ніякої фінансової участі в житті доньки ОСОБА_5 мати не бере, з дитиною будь-які відносини налагодити не намагалася.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення повідомлена у встановленому законом порядку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вітюк С.В. у судовому засіданні не заперечували щодо задоволення позову, пояснили, що відповідачка ОСОБА_3 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків щодо своєї доньки ОСОБА_5 .

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.09.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 39).

Ухвалою суду від 09.10.2025 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 68).

13.10.2025 від відповідачки ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшла заява про визнання позову щодо позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 та про розгляд справи без її участі. Вказала, що правові наслідки позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 розуміє.

Ухвалою суду від 05.11.2025 визнано явку відповідачки ОСОБА_3 в судове засідання у справі №681/1063/25 обов`язковою.

3. Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання обов`язків з виховання дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Судом встановлено, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_3 , про що 05.10.2021 зроблено актовий запис № 168, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00053154640, підтверджено, що до актового запису про народження ОСОБА_2 від 05.10.2021 № 168 внесено зміни 19.10.2023, підстава - заява про визнання батьківства №59/31.13-61 від 06.10.2023. У відомостях про батька змінено прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , внесена дата народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , вказана адреса АДРЕСА_1 . Також вказаний тип змін виправлення: державна реєстрація народження проводиться відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до ст. 126 СК України. Дата внесення змін 24.05.2024 (а.с. 11-12).

Заявою від 14.08.2025 бабою ОСОБА_8 повідомлено службу у справах дітей про те, що малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась без батьківського піклування у зв`язку з тим, що її батько ОСОБА_1 10.08.2025 мобілізований до Збройних Сил України та з 11.08.2025 перебуває на військові службі у військовій частині НОМЕР_1 . Також у заяві вказано, що мати дівчинки ОСОБА_3 протягом місяця перебуває за кордоном. Точне її місце перебування невідоме (а.с. 13).

Довідкою про склад сім`ї від 08.08.2025, виданою КП Полонської міської ради «Благоустрій», підтверджено, що за адресою реєстрації у АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , 1979 року народження, ОСОБА_4 , 1953 року народження, ОСОБА_2 , 2021 року народження (а.с. 16).

Наказом № 73-О від 14.08.2025 службою у справах дітей наказано взяти на облік малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах (а.с. 17) та наказом № 74-О від 14.08.2025 малолітню ОСОБА_2 , яка залишилась без батьківського піклування, тимчасово влаштовано на виховання у сім`ю бабусі ОСОБА_9 . Також наказано здійснити заходи щодо захисту прав та законних інтересів малолітньої ОСОБА_2 (а.с. 18).

Судом встановлено, що родинні зв`язки батька ОСОБА_10 з бабусею ОСОБА_4 , яка звернулася до служби у справах дітей зі заявою про залишення дитини матір`ю, підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , де вказано, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_11 , а матір`ю - ОСОБА_4 (а.с. 19).

У заяві до служби у справах дітей ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_5 , вказує, що батька дівчинки мобілізували.

Цей факт знайшов своє підтвердження.

Довідкою №1/1580/С від 12.08.2025 доведено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) з 11.08.2025 (а.с. 20).

До матеріалів справи долучена довідка № 49 від 18.08.2025, у якій вказано, що ОСОБА_2 до закладу дошкільної освіти №2 «Веселка» приводив та забирав батько ОСОБА_1 (а.с. 21). Довідкою №381 від 19.08.2025 повідомлено, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задекларована з 18.10.2024 у лікаря-педіатра ОСОБА_12 . Після укладення декларації дитина відвідувала прийоми спільно з обома батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останнім часом відвідування відбуваються у супроводі батька (а.с. 22).

Відповідно до довідки від 18.08.2025, виданої депутатом Полонської міської ради Нарожним С., малолітня ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_4 . Матір дівчинки ОСОБА_3 протягом двох років за вказаною адресою не проживає, участі у вихованні доньки не бере (а.с. 23). Депутатом не зазначено, хто є джерелом інформації, що викладена у довідці.

Судом досліджено довідку-характеристику № 465 від 15.08.2025, видану старостою Великоберезнянського старостинського округу Н.Дончук, з якої встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є особою з-поміж дітей-сиріт, виховувалась у дитячому будинку сімейного типу у м. Хмільник Вінницької області. Під час проживання у селі характеризувалась посередньо (а.с. 24).

Службою у справах дітей обстежено умови проживання у будинку, де проживає малолітня ОСОБА_5 та визначено потреби сім`ї.

Так, актом обстеження умов проживання від 14.08.2025 встановлено, що малолітня ОСОБА_2 дійсно залишилась без батьківського піклування у зв`язку з тим, що її матір ОСОБА_3 перебуває у Республіці Польща, чим самоусунулась від виховання доньки, а батько дівчинки - ОСОБА_1 з 11.08.2025 перебуває на службі у Збройних Силах України (а.с. 25, зворот).

Встановлено, що рішенням № 230 від 22.08.2025 виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).

Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Полонської міської ради № 230 від 22.08.2025 судом установлено, що орган опіки та піклування Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, засідання якої відбулось 22.08.2025, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32-34).

Окрім цього, з цього висновку також встановлено, що до служби у справах дітей Полонської міської ради надійшла заява від ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_5 . Попередньо, 14.08.2025, надійшла заява від ОСОБА_4 про залишення її внучки ОСОБА_5 без батьківського піклування у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , мати дівчинки, самоусунулась від виховання та утримання дитини, а її сина ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_5, призвали на службу до Збройних Сил України. Малолітню ОСОБА_2 взято на облік як таку, що тимчасово опинилась у складних життєвих обставинах, та тимчасово влаштовано у сім`ю бабусі ОСОБА_4 . Також у висновку зазначено, що шкідливими звичками ОСОБА_3 є вживання енергетичних напоїв та паління цигарок.

14.08.2025 посадовою особою служби проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . З`ясовано, що умови для проживання та виховання малолітньої дитини створено належним чином. Власником будинку є батько дитини, який з 11.08.2025 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Також посадовими особами служби проведено оцінку потреб сім`ї за місцем проживання дитини та встановлено, що у будинку дотримано санітарно-гігієнічні норми, базові та психоемоційні потреби дитини забезпечуються.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області вважає, що така поведінка матері ОСОБА_3 щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить про невиконання нею батьківських обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 150 СК України щодо піклування про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та, відповідно до ст. 164 СК України, і є підставою для позбавлення матері батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_5 .

Допитані в судовому засіданні 05.11.2025 як свідки ОСОБА_13 , сестра ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , матір ОСОБА_1 , кожен окремо, дали суду показання, що відповідачка ОСОБА_3 у 2024 році народила ще одну доньку, а від виховання та утримання доньки ОСОБА_5 самоусунулась, залишивши дитину на батька з бабусею.

Допитана в судовому засіданні 24.11.2025 як свідок ОСОБА_14 , староста Великоберезнянського старостинського округу, в судовому засіданні дала показання, що відповідачка ОСОБА_3 є особою з-поміж дітей-сиріт, яка виховувалась у дитячому будинку сімейного типу, а також повідомила, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 наразі у селі не проживає та залишила малолітню доньку ОСОБА_5 на батька дівчинки ОСОБА_1 та бабусю ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників справи, заслухавши показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд зазначає про таке.

4. Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Сімейного кодексу України (далі СК України), держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована Україною 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» частини).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, орган опіки та піклування.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13.04.2020 у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11.03.2020 у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23.12.2020 у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19), від 22.11.2023 у справі №1915/2789/12 (провадження №61-1472св23).

У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Із положень ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

5. Мотиви та висновки суду.

Суд повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис № 168.

Батько дитини з моменту народження був записаний зі слів матері по ст. 135 СК України. Згодом батьком дитини записаний ОСОБА_1 згідно його заяви про визнання батьківства та у свідоцтво про народження ОСОБА_15 внесені зміни. Отже, у результаті вказаного вище батько ОСОБА_1 записаний відповідно до ст. 126 СК України.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Дійсно, судом встановлено, що останнім часом свої батьківські обов`язки відповідачка ОСОБА_3 поклала на батька ОСОБА_1 та бабусю ОСОБА_4 , які дбають про розвиток дитини, здоров`я, навчання та благополуччя в цілому. Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_1 у серпні 2025 року був призваний до Збройних Сил України.

У матеріалах справи міститься висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 .

Відповідно до частин 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до наданого висновку, у ньому відсутня інформація, яка підтверджує винну поведінку матері, відсутні відомості про те, що матір попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, як і відсутнє підтвердження того, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 змінить поведінку доньки ОСОБА_5 на краще.

Суду не надано доказів щодо попередження матері ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_5 .

Самі лише обставини, що мати проживає окремо та не бере участі у вихованні дитини, не можуть вважатися достатніми підставами для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

При цьому, зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, з врахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Позивачем не зазначено відомостей чи було вжито заходи досудового врегулювання спору щодо відповідачки ОСОБА_3 .

У справі немає належних та допустимих доказів щодо жорстокого поводження матері із дитиною, про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за не виконання батьківських обов`язків та інше.

Водночас суд надає оцінку тому, що ОСОБА_3 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо доньки ОСОБА_5 , не перебуває на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра.

Доказів протилежного суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 присутня не була.

До справи долучено повідомлення № 477 від 19.08.2025, адресоване відповідачці ОСОБА_3 з проханням повідомити службу у справах дітей Полонської міської ради щодо наміру виховувати та утримувати доньку ОСОБА_5 та щодо наміру повернення в Україну з метою проживання разом з донькою (а.с. 30). Однак, суду не надано доказів направлення такого повідомлення та доказів отримання повідомлення відповідачкою, що могло б свідчити про не бажання бути присутньою на засіданні комісії.

Суд враховує ту обставину, що відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що має доволі молодий вік, сама є особою з-поміж дітей сиріт, яка була позбавлена батьківського піклування та належного прикладу виховання у сім`ї. Відповідачка хоча і виховувалась у будинку сімейного типу, проте службою не надано оцінку тому, що відповідачка не повною мірою мала можливість слідувати прикладу ставлення батьків до дітей, позаяк, як було зазначено вище, сама була дитиною з-поміж сиріт.

За таких обставин, саме на службу у справах дітей покладається обов`язок здійснювати супровід таких осіб. Однак позивачем не долучено та не зазначено таких доказів, які б вказували, що до відповідачки ОСОБА_3 були вжиті відповідними уповноваженими установами заходи впливу та що такі заходи не дали своїх результатів.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), що з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.

Враховуючи змагальність процесу, чотирирічний вік дитини ОСОБА_2 , її думка судом не з`ясовувалась.

У постанові від 26.04.2023 по справі № 520/17217/13-ц Верховний Суд вказав, що за положенням частини 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок має рекомендаційний характер. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування Полонської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_3 , оскільки вказаний висновок суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зв`язків з матір`ю, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Суд вважає, що у цій справі державні органи не розглядали інші менш радикальні заходи, передбачені законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов`язків тощо), а відразу надали висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, навіть без проведення бесід з останньою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці (параграф 57, 58).

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

За таких обставин, суд доходить до переконання, що орган опіки та піклування не аргументував, яким чином позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 сприятиме захисту інтересів дитини, а лише ті обставини, що вона проживає окремо та не бере участі у вихованні дитини, не можуть вважатись достатніми підставами для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Крім того, суд оцінює критично заяву відповідачки ОСОБА_3 про визнання позову, та вважає її такою, що суперечить інтересам дитини.

Принцип змагальності, що передбачений ч. 3 ст. 12 ЦПК України, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок ВС у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Ці норми процесуального права дають підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Так, у постанові ВС КЦС від 09.09.2020 в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Так, у частинах 1, 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів ст. 206 ЦПК України, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачкою ОСОБА_3 позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

У справі про позбавлення батьківських прав визнання позову суперечить закону, а саме ч. 3 ст. 155 СК України та порушує інтереси дитини.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22.

Врахувавши конкретні обставини справи, інтереси малолітньої дитини, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. Тобто, суд не вбачає законних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

На переконання суду, позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 не призведе до безумовного покращення життя малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Таким чином, зважаючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивач не довів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідачку ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_5 і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

6. Розподіл судових витрат

Відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

В силу ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», на підставі ч. 7 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп., витрати необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.ст. 150, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову органу опіки і піклування виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав; третя особа на стороні позивача, - ОСОБА_1 , відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Судовий збір у розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його складення.

Повне рішення складено 03.12.2025.

Позивач: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Полонської міської Шепетівського району Хмельницької області, м. Полонне, вул. Л. Українки, 114 Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30501, код ЄДРПОУ 40220859;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Сергій ІЛЛЮК