Рішення № 132291371, 04.11.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10707/22-ц

пр. 2-1709/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання: Колесник А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/10707/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) просить суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, опубліковану і поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- в Телеграм-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_11», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_12.»

- на офіційній сторінці акціонерного товариства «Українська залізниця» в соціальній мережі Фейсбук за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_13!»

2) зобов`язати ОСОБА_2 та Акціонерне товариство «Українську залізницю» протягом одного місяця з дня набрання рішенням суд законної сили спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме - шляхом розміщення в Телеграм-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_11» та на офіційній сторінці акціонерного товариства «Українська залізниця» в соціальній мережі Фейсбук заяви від власного імені із спростуванням наступного змісту:

«Спростування: Інформація, поширена у публікаціях в ІНФОРМАЦІЯ_4 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та на офіційній сторінці акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в соціальній мережі Фейсбук за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 .

У обґрунтування позовних вимог вказано, що 10.03.2022 року ОСОБА_1 був звільнений з посади провідника пасажирського вагону резерву провідників АДРЕСА_1 на підставі наказу (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №145/ОС, табельний номер НОМЕР_1, від 09.03.2022 року.

Відповідно до наказу (розпорядження) №145/ОС від 09.03.2022 року, причиною звільнення зазначений п.1 ст. 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. В свою чергу, обставинами вчинення порушення вказано наступне: «на адресу керівництва надійшло звернення від громадян України, котрі проїжджали в добу 04.03.2022-05.03.2022 пасажирським поїздом №36 сполученням Одеса-Перемишль у вагоні №21 стосовно спроби отримання неправомірної вигоди провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 . У зв`язку з веденням воєнного стану керівництвом АТ «Укрзалізниця» запроваджено евакуаційні поїзди у західному напрямку з безкоштовним перевезенням пасажирів, у тому числі, і на пасажирський поїзд №36 сполученням Одеса- Перемишль».

Після звільнення, без будь-яких належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, співробітники Відповідача без дозволу ОСОБА_1 передали дані ОСОБА_1 з особистої справи (фотокартку та прізвище, ім`я, по батькові) до ЗМІ з метою висвітлення інциденту з приводу нібито вимагання ОСОБА_1 хабаря та надали свої коментарі стосовно того, що ними виявлено вчинення ним злочину.

Внаслідок чого в мережі Інтернет на різних інтернет-порталах ЗМІ містяться статті про вчинення ним вищевказаного злочину.

Автором та джерелом наданої інформації був співробітник Відповідача - голова правління АТ «Українська залізниця» ОСОБА_5 , який в своєму Телеграм-каналі, «ІНФОРМАЦІЯ_11», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 року виставив про це публікацію.

Також вищевикладена інформація з фото Позивача була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_14 року на офіційній сторінці АТ «Української залізниці» в соціальній мережі Фейсбук за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після поширення вищевикладеної інформації у мережі Інтернет навіть малознайомі особи почали ображати та вдаватися до образливих висловів на адресу позивача, це при тому що позивач не вчиняв жодного злочину, доказів зворотного надано не було.

Втім вищевикладена інформація є недостовірною, такою що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

На підставі викладеного, просив задовольнити позов.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2022 року за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання.

17.04.2022 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів.

29.04.2024 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту якого, останній вказує, що відповідач з вказаними позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а відтак просить суд у їх задоволенні відмовити повністю.

Зазначив, що 05.03.2022 року на контакт-сервіс «Якість та сервіс» акціонерного товариства «Українська залізниця» через чат-бот у соціальній мережі Viber надійшла скарга від громадянки України ОСОБА_6 , яка зазначила, що вона була пасажиркою цього евакуаційного поїзду № 35/36 сполученням Одеса - Перемишль та їхала у вагоні № 21, який обслуговували позивач та його напарник ОСОБА_4 . За свідченнями заявниці, після прибуття 05.03.2022 року поїзда до станції «Львів» провідники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили їй та іншим пасажирам її купе про необхідність сплати за проїзд у сумі 1500,00 грн з одного пасажира. На підтвердження своїх слів, заявниця долучила до скарги звукозапис розмови з провідниками, записаної на диктофон, з якого вбачається, що позивач та його колега доводили до пасажирів вагона неправдиву інформацію та стверджували, що це не евакуаційний рейс і проїзд у ньому платний, наполягаючи на отриманні з пасажирів евакуаційного поїзду коштів за проїзд.

У ході дослідження обставин зазначеної скарги було встановлено, що позивач та його напарник ОСОБА_4 порушили пряме розпорядження вищого керівництва щодо перевезення пасажирів на безоплатній основі та без проїзних документів, чим порушили фінансову дисципліну.

За результатами розгляду вказаної скарги відповідно до наказу (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09.03.2022 № 145/ОС позивача було звільнено з посади провідника пасажирського вагону резерву провідників АДРЕСА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

ІНФОРМАЦІЯ_14 року з цього приводу у Телеграм-каналі акціонерного товариства «Українська залізниця» «ІНФОРМАЦІЯ_11» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені Голови Правління ОСОБА_2 було розміщено наступну публікацію: «ОСОБА_10.»

Згодом, на офіційній сторінці акціонерного товариства «Українська залізниця» у соціальній спільноті «Facebook» мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 було опубліковано пост наступного змісту: «ОСОБА_11!»

16.03.2022 року представник виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернувся до відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з проханням внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення 04.03.2022-05.03.2022 протиправних дій провідниками пасажирського поїзду № 36 сполученням «Одеса-Перемишль», а саме Позивачем та ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2022 у справі № 522/13555/22 (провадження №1-кс/522/6078/22) уповноважених осіб відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було зобов`язано внести відомості за вказаною заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

На виконання вказаної ухвали уповноваженими особами відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області 26.10.2022 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12022162510001201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, розпочато досудове розслідування.

У листі від 17.04.2024 року № 60.2-101/аз відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області повідомив, що у вказаному кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, жодній особі повідомлення про підозру не вручалося.

Таким чином, органами поліції у рамках вказаного досудового розслідування вживаються заходи щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження № 12022162510001201, зокрема, встановлюється та перевіряється факт причетності Позивача до можливого вчинення кримінального правопорушення.

У згаданих вище уривках Відповідач 1 ні прямо, ні опосередковано не вказує на Позивача, саме як на злочинця, та не звинувачує його у вчиненні саме кримінального правопорушення - «вимаганні хабаря», як стверджує позивач.

Опубліковані відповідачем 1 дописи взагалі не містили згадування про «вимагання провідниками хабаря», мова йшла виключно про спробу отримання від пасажирів коштів за проїзд на безкоштовний евакуаційний потяг.

У наведених публікаціях йдеться про виявлений відповідачем 1 факт порушення позивачем, як його працівником, фінансової дисципліни, а саме спробу отримати та отримання з біженців (пасажирів евакуаційного потягу) плати за проїзд.

Вказаний факт підтверджується скаргою, отриманою відповідачем 1 від пасажирки евакуаційного потягу - ОСОБА_9 , яка підтвердила факт вимагання від неї позивачем та його напарником сплати за проїзд у сумі 1500,00 грн з одного пасажира, надавши звукозапис її розмови з провідниками.

Через перепоширення вказаної інформації засобами масової інформації, зокрема інтернет-виданнями, суть самої публікації була суттєво викривлена, як наслідок її зміст і суть було втрачено, а публікації набули обвинувального характеру.

Журналісти проігнорували першоджерела та оприлюднену відповідачем 1 інформацію і на власний розсуд інтерпретували цю подію.

У першоджерелах ні позивач, ні його колега не згадуються відповідачем як «провідники-хабарники» або ж «провідники-мародери».

Аналіз цих публікацій дає підстави стверджувати, що автори вищезгаданих статей, приймаючи рішення про їх перепоширення та оприлюднення на своїх вебсайтах у мережі Інтернет, знехтували оригіналами публікацій та допустили поширення інформації, яка за своїм змістом та смисловим навантаженням суттєво відрізняється від першоджерела.

Негативна інформація про позивача була поширена саме журналістами вказаних видань, а не безпосередньо Відповідачем 1.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/10707/22-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, у матеріалах справи міститься клопотання від представника позивача про розгляд справи за відсутності.

У судове засідання представник відповідача 1 не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, подав заяву про розгляд справи без участі відповідача, проти задоволення позову заперечує.

У судове засідання відповідач 2 не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено що, 25.09.2018 року ОСОБА_1 був прийнятий провідником пасажирського вагона резерву провідників Виробничого підрозділу пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на умовах контракту на підставі наказу №1492/ОС від 24.09.2018 року.

27.11.2018 року, Виробничий підрозділ пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було перейменовано на Виробничий підрозділ пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

10.03.2022 року ОСОБА_1 був звільнений з посади провідника пасажирського вагону резерву провідників №15 на підставі наказу (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №145/ОС, табельний номер НОМЕР_1, від 09.03.2022 року.

Відповідно до наказу (розпорядження) №145/ОС від 09.03.2022 року, причиною звільнення зазначений п.1 ст. 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. В свою чергу, обставинами вчинення порушення вказано наступне: «на адресу керівництва надійшло звернення від громадян України, котрі проїжджали в добу 04.03.2022-05.03.2022 пасажирським поїздом №36 сполученням Одеса-Перемишль у вагоні №21 стосовно спроби отримання неправомірної вигоди провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 . У зв`язку з веденням воєнного стану керівництвом АТ «Укрзалізниця» запроваджено евакуаційні поїзди у західному напрямку з безкоштовним перевезенням пасажирів, у тому числі, і на пасажирський поїзд №36 сполученням Одеса- Перемишль».

У період із 04.03.2022 року по 05.03.2022 року евакуаційний поїзд № 35/36 сполученням Одеса - Перемишль обслуговувала бригада провідників, до складу якої входив позивач, який разом із напарником ОСОБА_4 обслуговував пасажирський вагон № 21.

05.03.2022 року на контакт-сервіс «Якість та сервіс» акціонерного товариства «Українська залізниця» через чат-бот у соціальній мережі Viber надійшла скарга від громадянки України ОСОБА_6 , яка зазначила, що вона була пасажиркою цього евакуаційного поїзду № 35/36 сполученням Одеса - Перемишль та їхала у вагоні № 21, який обслуговували позивач та його напарник ОСОБА_4 .

За свідченнями заявниці, після прибуття 05.03.2022 року поїзда до станції «Львів» провідники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили їй та іншим пасажирам її купе про необхідність сплати за проїзд у сумі 1500,00 грн з одного пасажира.

На підтвердження своїх слів, заявниця долучила до скарги звукозапис розмови з провідниками, записаної на диктофон, з якого вбачається, що позивач та його колега доводили до пасажирів вагона неправдиву інформацію та стверджували, що це не евакуаційний рейс і проїзд у ньому платний, наполягаючи на отриманні з пасажирів евакуаційного поїзду коштів за проїзд.

У ході дослідження обставин зазначеної скарги було встановлено, що позивач та його напарник ОСОБА_4 порушили пряме розпорядження вищого керівництва щодо перевезення пасажирів на безоплатній основі та без проїзних документів, чим порушили фінансову дисципліну.

За результатами розгляду вказаної скарги відповідно до наказу (розпорядження) начальника Виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 09.03.2022 № 145/ОС позивача було звільнено з посади провідника пасажирського вагону резерву провідників АДРЕСА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

ІНФОРМАЦІЯ_14 року з цього приводу у Телеграм-каналі акціонерного товариства «Українська залізниця» «ІНФОРМАЦІЯ_11» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені Голови Правління ОСОБА_2 було розміщено наступну публікацію: «ОСОБА_12.»

Згодом, на офіційній сторінці акціонерного товариства «Українська залізниця» у соціальній спільноті «Facebook» мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 було опубліковано пост наступного змісту: «ОСОБА_13!»

16.03.2022 року представник виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» звернувся до відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з проханням внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за фактом вчинення 04.03.2022-05.03.2022 протиправних дій провідниками пасажирського поїзду № 36 сполученням «Одеса-Перемишль», а саме Позивачем та ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2022 року у справі № 522/13555/22 (провадження №1-кс/522/6078/22) уповноважених осіб відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було зобов`язано внести відомості за вказаною заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

На виконання вказаної ухвали уповноваженими особами відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області 26.10.2022 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12022162510001201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, розпочато досудове розслідування.

У листі від 17.04.2024 року № 60.2-101/аз відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області повідомив, що у вказаному кримінальному провадженню проводиться досудове розслідування, жодній особі повідомлення про підозру не вручалося.

Статтями 28 Конституції України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно з положеннями статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, згідно з приписами статті 34 Конституції України.

Відповідно до частини 6 статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 у пункті 5 зазначено, що позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про інформацію» порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 21 Закону України «Про інформацію» до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості про факти порушення прав і свобод людини.

Поряд із тим, закон дозволяє поширення суспільно необхідної інформації, у тому числі, якщо вона є інформацією з обмеженим доступом (стаття 29 Закону України «Про інформацію»).

Так, зокрема, інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

При цьому, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Більше того, поширення суспільно значущої інформації узгоджується та відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою допускається втручання у приватне життя людини, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідач 1 вказав, що починаючи з 24.02.2022 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» було залучено до здійснення заходів із евакуації населення із зон (районів) бойових дій, для чого ним було запроваджено безкоштовні евакуаційні потяги зі сходу на захід та за кордон у сусідні держави.

Для перевезення пасажирів був задіяний весь рухомий склад залізниці, який у період із 24.02.2022 року по день публікації спірних дописів у соціальних мережах, 12 днів безперервно, цілодобово та безкоштовно здійснював евакуацію дітей, жінок, людей похилого віку.

Всі евакуаційні рейси, які здійснював відповідач 1, були безкоштовними. Про це знав його персонал, у тому числі позивач, як провідник пасажирського поїзду. Про це заздалегідь також повідомляли.

У світлі вказаних подій виявлений відповідачем 1 факт порушення позивачем фінансової дисципліни, що полягав у спробі отримати та отриманні з біженців (пасажирів евакуаційного потягу) плати за проїзд, став резонансною подією, яка викликала справедливе обурення у громадськості.

Відповідач 1 вказує, що усвідомлював, що така поведінка та дії позивача є неприпустимими у час війни, адже підриває репутацію чесних та сумлінних залізничників, які вивозять людей з-під обстрілів. Розміщуючи спірні дописи у своїх соціальних мережах відповідач 1, виходив із того, що в умовах початку широкомасштабної війни та необхідності продовження здійснення евакуації населення, інформація про порушення позивачем трудових обов`язків, незаконне вимагання коштів за проїзд евакуаційним потягом є предметом суспільного інтересу (суспільнозначущою).

Оприлюднення цієї інформації на широкий загал було зумовлене необхідністю: - донести до потенційних пасажирів, що перевезення відповідачем 1 населення на евакуаційних потягах є безкоштовним і будь-яка плата за проїзд на цих поїздах не передбачена; - донести до працівників відповідача 1, що вимога оплати за проїзд населення на евакуаційних потягах є неприпустимою, і тягне за собою дисциплінарну відповідальність; - донести до пасажирів, які їхали на евакуаційних потягах та стали «жертвами» недобросовісних провідників, які вимагали або взяли від них плату за проїзд евакуаційним потягом, про необхідність повідомити про такі випадки на гарячу лінію або на чат-боти акціонерного товариства «Українська залізниця».

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи поширення спірної інформації було викликане суспільним інтересом (запитом) до інформації про евакуацію населення із зон (районів) бойових дій та інформації про рух евакуаційних поїздів.

У силу положень статті 29 Закону України «Про інформацію» право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення (оприлюднення такої інформації) над правом Позивача на повагу до свого приватного життя та права на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Відтак, за вказаних вище обставин втручання у приватне життя позивача та поширення спірної інформації було виправданим та пропорційним стосовно мети публікацій та не порушує право на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивача.

Твердження позивача про те, що відповідач 1 без будь-яких допустимих та належних доказів звинуватив його у вчиненні кримінального правопорушення, а саме «вимаганні хабаря» є необґрунтованим.

Семантико-смисловий та стилістичний аналізи публікацій, які, на погляд позивача, є недостовірними та ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, дають підстави стверджувати, що відповідач 1 не обвинувачував позивача у вчиненні злочину, але лише наголошував на порушенні ним фінансової дисципліни, а саме: - спробі взяти гроші з пасажирів за проїзд евакуаційним рейсом, - отриманні з біженців плати за проїзд, у той час, як це був безкоштовний евакуаційний потяг, а сама евакуація відбувалася відповідно до «Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 841.

На це вказують фрагменти публікацій: [Телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_11», посилання: ІНФОРМАЦІЯ_15 «… ІНФОРМАЦІЯ_16 …».

У згаданих вище уривках відповідач 1 ні прямо, ні опосередковано не вказує на позивача, саме як на злочинця, та не звинувачує його у вчиненні саме кримінального правопорушення - «вимаганні хабаря», як стверджує позивач.

Опубліковані відповідачем 1 дописи не містять згадування про «вимагання провідниками хабаря», мова йде виключно про спробу отримання від пасажирів коштів за проїзд на безкоштовний евакуаційний потяг.

У наведених публікаціях йдеться про виявлений відповідачем 1 факт порушення позивачем, як його працівником, фінансової дисципліни, а саме спробу отримати та отримання з біженців (пасажирів евакуаційного потягу) плати за проїзд.

Вказаний факт підтверджується скаргою, отриманою відповідачем 1 від пасажирки евакуаційного потягу - ОСОБА_9 , яка підтвердила факт вимагання від неї позивачем та його напарником сплати за проїзд у сумі 1500,00 грн з одного пасажира, надавши звукозапис її розмови з провідниками.

Через перепоширення вказаної інформації засобами масової інформації, зокрема інтернет-виданнями, суть самої публікації була суттєво викривлена, як наслідок її зміст і суть було втрачено, а публікації набули обвинувального характеру.

Судом встановлено, що, видання інтернет-видання «Zaxid.net» вказану подію описала у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_17). На вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_18» було опубліковано на вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_19/.

На вебсайті «Nashkiev.ua» вказану подію описали у статті «ІНФОРМАЦІЯ_20» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_21).

Видання «Главред» на своєму вебсайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікувала статтю «ІНФОРМАЦІЯ_22».

Так, у першоджерелах ні позивач, ні його колега не згадуються відповідачем як «провідники-хабарники» або ж «провідники-мародери».

Аналіз цих публікацій дає підстави стверджувати, що автори вищезгаданих статей, приймаючи рішення про їх перепоширення та оприлюднення на своїх вебсайтах у мережі Інтернет, знехтували оригіналами публікацій та допустили поширення інформації, яка за своїм змістом та смисловим навантаженням суттєво відрізняється від першоджерела.

Відповідно до частини 2 статті 11-1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» журналіст зобов`язаний, серед іншого, подавати для поширення достовірну інформацію та дотримуватися вимог Кодексу етики українського журналіста.

Згідно зі статтею 4 Кодексу етики українського журналіста висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.

Так, проаналізувавши зміст публікації, розміщеної від імені Голови Правління ОСОБА_2 у Телеграм-каналі акціонерного товариства «Українська залізниця» «ІНФОРМАЦІЯ_11» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, можна виокремити такі його частини: - повідомлення про виявлення відповідачем 1 факту отримання з пасажирів евакуаційного потягу плати за проїзд; - звернення до пасажирів; - звернення до провідників.

Так, інформуючи громадськість про виявлений відповідачем 1 випадок вимагання з пасажирів евакуаційного потягу плати за проїзд автор цієї публікації зазначає, що Позивач та його колега ОСОБА_4 протиправно вимагали кошти у сумі 1500 грн за проїзд, за що будуть притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Водночас повідомлялося, що відомості про зазначений випадок будуть передані до правоохоронних органів для надання їм правової оцінки.

У інших частинах цієї публікації Голова Правління звертається: - до пасажирів із запевненнями про готовність акціонерного товариства «Українська залізниця» вивезти всіх бажаючих з евакуаційних вокзалів, а також проханням не давати провідникам жодні кошти за проїзд евакуаційними потягами. При цьому, про випадки вимагання коштів за такий проїзд просив повідомляти на гарячу лінію та чат-боти Відповідача; - до провідників із словами підтримки, проханням не підвести та сумлінно виконувати свої посадові обов`язки.

У свою чергу аналіз публікації, розміщеної на офіційній сторінці акціонерного товариства «Українська залізниця» у соціальній спільноті «Facebook» у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 зводиться до висвітлення повідомлення про виявлений факт отримання провідниками коштів за проїзд евакуаційним рейсом та звернення відповідача 1 за вказаним фактом до правоохоронних органів.

Враховуючи суспільний резонанс, який викликала вказана подія, а також те, що зазначена інформація була предметом суспільного інтересу, стосувалася інформації про евакуацію населення із зон (районів) бойових дій та інформації про рух евакуаційних поїздів, містила повідомлення про порушення прав і свобод людини, у зв`язку з чим відповідно до положень пункту 4 частини 4 статті 21 Закону України «Про інформацію» не могла бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, Відповідачем також було оприлюднено у зазначених публікаціях прізвища, ініціали та фото указаних працівників.

У силу положень статті 29 Закону України «Про інформацію» право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення та поширення персональних даних відповідача 1.

З наведеного можна зробити висновок, що у наведених публікаціях відповідач, як роботодавець, надає свою оцінку роботі позивача, як працівнику товариства, та повідомляє громадськості, що його разом із колегою буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, відповідач 1 не звинувачує позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а лише повідомляє про направлення звернення до правоохоронних органів для правової оцінки його дій.

Більше того, відповідно до матеріалів справи негативну інформацію про позивача поширив не відповідач 1, а засоби масової інформації, які проігнорували першоджерела та оприлюднену відповідачем 1 інформацію і на власний розсуд інтерпретували цю подію, надавши їй обвинувального характеру.

Отже, такі дописи відповідача 1 не можна витлумачити як такі, що є недостовірними, не відповідають дійсності чи принижують честь, гідність, ділову репутацію позивача.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову, відсутні.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі вищевикладеного та керуючись:

ст. ст. 3, 28, 32, 34, 55 Конституції України,

ст.ст. 201, 277, 297, 299, ЦК України,

ст. ст.1-23,76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Соколов