Рішення № 13227868, 23.12.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3418-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Демидовської А.І.

при секретарі Палійчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 (по справі „Відповідача 1”) на його користь заборгованість за Кредитним договором в розмірі 1101360,77 грн. Шляхом звернення тягнення на предмет застави нерухоме майно, предмет іпотеки: квартиру 29, загальною площею 56,60 кв.м., жилою площею 41,20 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат та розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю ОСОБА_3 (по справі „Відповідач 2”) на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим Відділом приватизації державного житла Соломянської районної у м. Києві державної адміністрації 23.05.2008 р., згідно із розпорядженням (наказом) № 41461 від 23.05.2008 р. Та реєстрованим 27.05.2008 р. КП Київське міське БТІ в реєстровій книзі № 417, що підтверджується довідкою характеристикою № 1343314, виданою КП Київське міське БТІ 05.06.2008 р., а також стягнути сплачені державне мито в сумі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн..

Представники позивача в судових засіданнях просили задовольнити позов з урахуванням часткового погашення заборгованості.

„Відповідач 1” та його представники в судових засіданнях позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.

„Відповідач 2” в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 22033115016 про надання відповідачу кредит на споживчі потреби в сумі 111 000,000 дол. США на строк до 08.08.2018 року (а.с.7-10).

На виконання своїх договірних обовязків позивач надав відповідачу кошти, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 0N7B90866 від 08.08.2008 р. (а.с.22).

Відповідно до Договору ?ідповідач 1” зобов'язаний сплачувати нараховані позивачем відсотки за період користування кредитом в розмірі 14,35 % річних.

Відповідно до умов Кредитного договору та Графіку погашення заборгованості по Кредиту і процентів, ?ідповідач 1” зобов'язувався щомісячно в дату зазначену у Графіку здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту.

08.06.2008 р. До кредитного договору був укладений іпотечний договір (а.с. 11-15) між Позивачем та „Відповідачем 2”, який виступав майновим поручителем „Відповідача 1”. Згідно з умовами цього іпотечного договору, Іпотекодавець (Відповідач 2) передає в іпотеку нерухоме майно: квартиру 29, загальною площею 56,60 кв.м., жилою площею 41,20 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат та розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю ОСОБА_3 („Відповідач 2”) на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим Відділом приватизації державного житла Соломянської районної у м. Києві державної адміністрації 23.05.2008 р., згідно із розпорядженням (наказом) № 41461 від 23.05.2008 р. Та реєстрованим 27.05.2008 р. КП Київське міське БТІ в реєстровій книзі № 417, що підтверджується довідкою характеристикою № 1343314, виданою КП Київське міське БТІ 05.06.2008 р..

З метою зменшення фінансового навантаження на „Відповідача 1” в умовах кризових явищ в економіці України Позивач та „Відповідач 1” уклали додаткову угоду № 11/68-11/3755 від 24.03.2009 р. (а.с. 16-17) до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити розмір кредиту шляхом видачі додаткового траншу за кредитом в розмірі 4709,45 дол. США, а також, тимчасово в період з 08.04.2009 р. до 08.03.2010 р. зменшити розмір щомісячного платежу „Відповідача 1” за кредитним договором.

Крім того, 24.03.2009 р. між Позивачем та „Відповідачем 2” було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 08.08.2008 р., відповідно до якого іпотека відповідно до умов договору забезпечує повне виконання грошових зобовязань Позичальника („Відповідача 1”), що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору № 22033115016.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, які передбачені Кредитного договору.

Згідно Кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за Кредитним договором, Кредитор має право вимагати від Позичальника дострокового погашення кредиту у повному обсязі, сплати процентів за його користування, сплати відповідних штрафних санкцій.

Оскільки, відповідачем не виконані зобов'язання за кредитним договором, в звязку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем, яка складає 1101 360,77 грн., в тому числі :

- загальна заборгованість за кредитом 964749,09 грн.;

- заборгованість за відсотками 60 488,74 грн.;

- пеня за прострочення кредиту 11 553,36 грн.;

- пеня за прострочення відсотків 64 569,59 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (ст.ст. 1046-1053) ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позивачу кредит у такій самій сумі, що була передана йому позивачем у строк та в порядку, що встановлені Кредитним договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити повну грошову суму кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про іпотеку”, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Крім того, судом враховане часткове погашення „Відповідачем 1” кредиту у розмірі 14024,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає:

- сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 1087 336,77 гривень;

- сума сплачених судових витрат: державне мито 1700,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120,00 грн., що підтверджуються відповідними квитанціями.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526,530,536,610-612,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 11, 33 Закону України „Про іпотеку”, ст.ст. 88,130,174, 212-215, 209, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір №22033115016 від 08.08.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7Б; код ЄДРПОУ 23494105) суму заборгованості за кредитним договором № 22033115016 від 08.08.2008 року в розмірі 1087 336,77 грн., а також суму сплачених судових витрат 1820,00 грн. Всього стягнути 1089 156 (один мільйон вісімдесят девять тисяч сто пятдесят шість гривень) 77 копійок.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22033115016 від 08.08.2008 року, звернути стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки квартиру № 29, загальною площею 56,60 кв.м., жилою площею 41,20 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат та розташована за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить на праві власності Іпотекодавцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: