Рішення № 132268851, 02.12.2025, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1184/25

Провадження 2/681/793/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Товариство) звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 09.12.2023 -100002585 від 09.12.2023 (далі Договір).

В обґрунтування вимог вказано, що 09.12.2023 Товариство та відповідач уклали Договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 10000,00 грн на реквізити електронного платіжного засобу позичальника.

Кредитний договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Під час укладення кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію (реєстрацію) в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Відповідач за умовами договору отримав кредит на умовах строковості, платності та поворотності, зобов`язувався його повернути та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених договором.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит у передбаченому договором розмірі.

Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у сумі 25499,99 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, по відсотках в розмірі 13999,99 грн та комісії в розмірі 1500,00 грн, чим порушуються права та інтереси Товариства.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 26.09.2025 за його зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 07.10.2025 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат 02.10.2025 отримав указані вище документи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

16.09.2025 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 38).

Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Представник позивача просить, у разі відсутності відзиву відповідача, розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 09.12.2023 позивач та відповідач уклали Договір. При укладенні Договору відповідачем пройдено ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Кредитний договір між сторонами укладений на вебсайті позивача шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором Е464 пропозиції позивача укласти електронний кредитний договір (оферту) (а.с. 11, зворот 14)в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», надання Товариством заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 09.12.2023 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с. 14) кредитного договору, підписаної вказаним одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону зазначений відповідачем при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Відповідно до умов заявки (а.с. 9-10) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного Договору він отримав кредит у розмірі 10000,00 грн шляхом перерахунку коштів за реквізитами електронного платіжного засобу позичальника 5168-75XX-XXXX-8984 на строк 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 26.04.2024; період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період"); процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом; проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та процентну ставку, яка застосовується у відповідний період; графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; сума кредиту сплачується 10 платежами. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1500,00 грн. Неустойка 100,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Видача кредитних коштів за Договором у сумі 10000,00 грн підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 2401895490 від 09.12.2023, ID операції НОМЕР_1 , отримувач: картка 516875*84 (а.с. 24).

Факт перерахування 09.12.2023 коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у сумі 10000,00 грн підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2023 (а.с. 43-44).

Відповідно до довідки-розрахунку за Договором загальний розмір заборгованості відповідача становить 25499,99 грн та складається з 10000,00 грн основного боргу, 13999,99 грн процентів та 1500,00 грн комісії (а.с. 25).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, Товариство виконало умови договору та надало позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Своєю чергою, він свої обов`язки за договором не виконав, у встановлений договором строк кредит не повернув, відсотків за користування кредитними коштами не сплатив.

Разом з тим, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення прострочених платежів за комісією.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що пунктом 8 Договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 1500,00 гривень. Необхідність внесення плати за надання кредиту передбачена у паспорті споживчого кредиту та у графіку платежів.

Однак позивачем в Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачем встановлена комісія.

Оскільки позивач встановив плату за указані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні Договору, суд вважає, що положення щодо обов`язку відповідачки сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить до висновку, що оскільки такі послуги повинні надаватись безоплатно, відповідні положення Договору є нікчемними в силу закону, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії слід відмовити.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, визнає його арифметично вірним та таким, що відповідає умовам укладеного Договору. Сума основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 10000,00 грн підтверджується фактичним перерахуванням коштів відповідачу та відсутністю доказів його повернення. Нарахування процентів за користування кредитом здійснено позивачем у межах строку кредитування (140 днів) за погодженою сторонами фіксованою ставкою 1% в день, виходячи з наступного розрахунку: 10000,00 грн х 1% х 140 днів = 14000,00 грн. Позивач просить стягнути 13999,99 грн, що не перевищує розмір нарахованих процентів згідно умов договору, тому дана вимога підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що загальна заборгованість, що підлягає стягненню становить 23999,99 грн, яка складається з 10000,00 грн основного боргу та 13999,99 грн заборгованості по відсотках.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із часткового задоволення позовних вимог на 94,12%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2279,72 грн.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.12.2023-100002585 від 09.12.2023 в загальній сумі 23999 (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 13999 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, поштовий індекс 01032;

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 02.12.2025.

Суддя Сергій ІЛЛЮК