Вирок № 132266491, 03.12.2025, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1727/25

Провадження № 1-кп/131/105/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2025 року м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025020250000144, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 вересня 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голики Іллінецького району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, непрацюючого, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи умисел на незаконне носіння, зберігання, придбання бойових припасів, в 2023 році біля свого гаража знайшов осколкову гранату РГД-5, чим незаконно придбав бойовий припас гранату РГД-5 не маючи на її придбання та зберігання спеціального дозволу, та почав зберігати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що даний предмет, являється бойовим припасом, розуміючи неправомірність своїх дій, добровільно не здав ручну осколкову гранату РГ Д-5 до правоохоронних органів у порушення «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №662 від 21.08.1998, «Положення про дозвільну систему», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, під час конфлікту на побутовому ґрунті зі своєю дружиною ОСОБА_6 06.09.2025, близько 23 години взяв до рук ручну осколкову гранату РГД-5 та пішов із нею, до житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 де в ході розмови ОСОБА_3 показав вказану гранату сказавши, що вчинить самогубство шляхом вибуху, оскільки ОСОБА_6 не хотіла проживати разом із ним.

В подальшому ОСОБА_3 повернувся до місця свого проживання із даною гранатою РГД-5, яку продовжував зберігати за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

07.09.2025 в період часу з 06 години 30 хвилин по 12 годину 25 хвилин слідчим СВ ВП №3 проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого являється ОСОБА_3 , в ході якого з вуличного туалету вилучено предмет зовні схожий на бойовий припас у вигляді гранати, який за своїми зовнішніми ознаками схожий на гранату ГД-5 з надписами на пластині даної гранати «УЗРГМ - 2 583» та на корпусі гранати «60-23Т».

Відповідно до висновку експерта від 16.09.2025 № CE-19/102-25/19750-BXТ наданні на експертизу предмети:

- металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею із маркувальними позначеннями є корпусом наступально осколкової ручної гранати РГД-5 промислового виготовлення військового призначення;

- металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною та маркувальними позначеннями «47-83 УЗГМ-2 583» є підривачем «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗГМ» промислового виготовлення військового призначення.

В конструктивному поєднанні металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору З металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною відносяться до бойового припасу, наступальна осколкова ручна граната РГД-5 промислового виготовлення військового призначення.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 08.09.2025, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

22.10.2025 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні при зазначених вище обставинах визнав повністю, щиро кається, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини, не заперечує щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, просить суд призначити мінімальне покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні при призначенні покарання його підзахисному просить суд урахувати пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття його підзахисного, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику за місцем проживання те, що ОСОБА_3 раніше не судимий та просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином; фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України - є щире каяття, активне сприяння досудовому розслідуванню.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України - судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих вину обставин, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого; тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також щире каяття та сприяння розкриттю злочину, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не представляє суспільної небезпеки і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від подальшого відбування призначеного покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_3 буде справедливим та достатнім і сприятиме його виправленню та попередженню вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі за проведення судової експертизи, що становить 7131,20 грн.

Питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження у виді застави повинні бути вирішені у відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів \ доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ухвали слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 09.09.2025 року (131/1456/25), відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 90840,00 грн., які були сплачені ОСОБА_7 платіжною інструкцією N N1J164854M від 09 вересня 2025 року на спеціальний рахунок Державної казначейської служби України та обвинуваченого ОСОБА_3 було звільнено з-під варти.

Відповідно до п. п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012 р. № 15, застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), в якому міститься рішення про повернення застави.

Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 203 КПК України).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012року № 15(у редакції постанови КМУ від 18.01.2012 року № 27), та змінами, що вносяться до вказаного порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу передбачений й порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально - процесуальним кодексом України.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Отже, враховуючи, що запобіжний захід до вступу вироку у законну силу у виді застави залишений без змін, застава не була звернена в дохід держави в порядку ч. 8 ст. 182 КПК України та не підлягає зверненню на виконання цього вироку в частині майнових стягнень, сума застави підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк тримання обвинуваченого під вартою з 07 вересня 2025 року до 10 вересня 2025 року слід зарахувати в строк відбування покарання день за день.

Керуючись ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою з 07 вересня 2025 року до 10 вересня 2025 року слід зарахувати в строк відбування покарання день за день.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді застави з покладеними обов`язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов`язками - скасувати.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , суму застави у розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка була внесена на спеціальний рахунок Державної казначейської служби України за ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 09.09.2025 року (131/1456/25), згідно платіжною інструкцією N N1J164854M від 09 вересня 2025 року.

Речові докази по кримінальному провадженню №12025020250000144, а саме: граната РГД-5, підривач «уніфікований запал дистанційної дії типу УЗГМ» знищити.

Арешт накладений ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2025 року на дане майно скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у справі за проведення судової експертизи відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-25/19750-ВХТ від 16.09.2025 року, що становлять 7131,20 (сім тисяч сто тридцять одна гривня 20 коп.) грн.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Згідно змісту частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: