Рішення № 132222006, 27.11.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3038/25

Провадження № 2/626/1141/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2025 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства зобмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8459391 від 17.11.2023 року, яка становить 18366,25 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.11.2023 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8459391, за умовами якого ТОВ "Мілоан" надав відповідачу кредиту сумі 5000,00 грн. строком на 105 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

29.10.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено Договір факторингу №2910024, згідно якого ТОВ "Мілоан" передав ТОВ "Діджи Фінанс" за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 8459391 від 17.11.2023 року у розмірі 18366,25 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12866,25 грн. - заборгованість за відсотками; 500,00 грн.- заборгованість за комісійними винагородами.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснивши погашення заборгованості. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 8459391 від 17.11.2023 року у розмірі 18366,25 грн., а також понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн. на сплату судового збору та в сумі 5000,00 грн. за професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути в його відсутність та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно через поштове повідомлення, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 17.11.2023 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 8459391. За умовами даного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пп.1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно із п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 17.11.2023 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період кладає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.12.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що стає з дати, заступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 01.03.2024 року (п.1.3.1, п.1.3.2 договору).

Відповідо до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1237,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. П.1.5.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 15750,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 1.5.1. комісія за надання кредиту: 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 8459391 від 17.11.2023 року встановлено графік платежів, погоджений сторонами.

17.11.2023 року ТОВ "Мілоан" перерахувало на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 5000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №115448385 .

29.10.2024 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Мілоан" було укладено договір факторингу №29102024. За умовами даного договору первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8459391 від 17.11.2023 на суму 18366,25 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 12866,25 грн. та заборгованості за комісійними винагородами 500 грн.

З досудової вимоги від 25.07.2025 року, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що останнього було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 8459391 від 17.11.2023 року та запропоновано в термін до 25.08.2025 сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ "Діджи Фінанс" та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТОВ "Діджи Фінанс" буде змушене звернутися до суду.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Устатті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.ст. 1048-1052,1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, як видно із змісту позову, відповідач не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості та відзиву на позов не надано.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти розмірі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками, яка склала 18366,25грн. та складається з:

- 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 12866,25 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків;

- 500 грн.- комісія.

Водночас, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 500,00 грн. .виходячи з наступного.

Так, умовами п.1.5.1 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту 500,00 грн. нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Разом з тим, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, суд частково погоджується з заявленими позовними вимогами, наданим позивачем розрахунком заборгованості та вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ"Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 8459391 від 17.11.2023 року в розмірі 17866,25 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору стягуються пропорційно до розміру задоволених вимог (97,27%), що складає 2356,45 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ "Діджи Фінанс" здійснював адвокат Міньковська А.В. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу 05.05.2025 року, додаткову угоду № 8459391 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 29.07.2025 року, детальний опис робіт. Суд враховує складність даної справи, а також надані адвокатом послуги та приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним, а тому задоволенню підлягають понесені позивачем витрати на правову допомогу частково, а саме в сумі 2000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 251, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за Кредитним договором №8459391 від 17.11.2023 року у розмірі 17866 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 25 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2356 (дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн. 45 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі ), а всього 22222 (двадцять дві тисячі двісті двадцять дві) гривні 70 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Суддя