Ухвала суду № 132184710, 26.11.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/5209/23

Провадження №2/463/936/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.,

секретаря Заверухи О.Б.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Львівська міська рада, звернулась до суду з позовною заявою в якій просить суд витребувати з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори спадкову справу про прийняття спадщини на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м. під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3,к., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2324967646101).

Після відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 11.09.2023 з підстав, пов`язаних із набранням чинності Законом України №4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача"(далі - Закон № 4292-ІХ) вказану позовну заяву було залишено без руху, для усунення недоліків, а саме: долучення документів, що підтверджують сплату судового збору в сумі 15000,99 грн. та внесення на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова грошових коштів в сумі вартості спірного майна, що на підставі висновку про вартість об?єкта оцінка від 06.05.2025 року становить 1500099,00 грн., і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати п?яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Через підсистему «Електронний суд», представником подано заяву про виправлення недоліків в якій зазначає, що із системного аналізу норм права вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Таким чином, по-перше , вартість спірного майна на дату подання позовної заяви становить 139302 грн. згідно висновку про вартість майна від 18 травня 2023 року, що було подано Позивачем під час подання позовної заяви. По-друге , у Львівської міської ради відсутній обов`язок щодо внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду у розмірі вартості об`єкта нерухомого майна, оскільки Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі Закон №4292-ІХ) передбачено компенсацію у разі витребування майна від добросовісного набувача. В цей же час відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем житлового будинку, яка витребовується, а тому компенсація її вартості йому не передбачена. Недобросовісність набуття спірного майна виключає можливість застосування вимог, які стосуються витребування майна у добросовісного набувача. Саме позовній вимозі про витребування майна у недобросовісного набувача суд має надати оцінку під час розгляду справи. У випадку якщо суд дійде висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України (право власника на витребування майна від добросовісного набувача), це не свідчить про обов`язок позивача змінити предмет позову, оскільки це є правом позивача, і за обрання можливого неефективного способу захисту позивач несе відповідні ризики у вигляді відмови в задоволенні позову.

Через підсистему «Електронний суд», представником відповідача, адвокатом Кузьмич В.В. було подано клопотання в якому просить суд позовну заяву Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без розгляду. Прийняти до розгляду в межах справи № 463/5209/23 зустрічний позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м. під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3, к., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101).

У судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені, заявю до суду представник позивача просить проводити слухання без участі представника Львівської міської ради. Представником відповідача, адвокат Кузьмич В.В. заявою до суду просить проводити засідання без участі Відповідача та його представника.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Оглянувши матеріали заяви, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, ухвалою суду від 11.09.2023 позовну заяву за позовом Львівської міськоїради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,треті особи:Четверта Львівськадержавна нотаріальнаконтора, ОСОБА_3 ,приватний нотаріусЛьвівського міськогонотаріального округуАмбросійчук ЛіліяВолодимирівна провитребування майназ чужогонезаконного володіння було залишено без руху, для усунення недоліків, а саме: долучення документів, що підтверджують сплату судового збору в сумі 15000,99 грн. та внесення на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова грошових коштів в сумі вартості спірного майна, що на підставі висновку про вартість об?єкта оцінка від 06.05.2025 року становить 1500099,00 грн., і надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати п?яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Законом № 4292-ІХ Цивільний кодекс України доповненоч.5 ст. 390 наступного змісту:"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначенихЗаконом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цимЗаконом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві закономне була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу вказаних нормзакону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача.

Вказані норми є обов`язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ.

Фактично, норми, що зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача.

Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача, закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.

У рішенні ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.

Суд також враховує, що статтею 1 Протоколу 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальнихінтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (JahnandOthers v. Germany).

У разі задоволення позову в цій справі право власності відповідача ОСОБА_2 , який набув спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу та призведе до порушення, передбачених ст. 14 Конституції України гарантій права власності на землю.

Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі "СовтрансавтоХолдінг проти України").

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Враховуючи те, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про усунення перешкод, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії, щодо земельної ділянки право на яку зареєстроване за відповідачем у передбаченому законом порядку, а отже, у випадку прийняття судом рішення про витребування спірної земельної ділянки у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд буде зобов`язаний здійснити передбаченіч. 5ст. 390 ЦК Українидії щодо забезпечення права відповідача на компенсацію.

Оцінюючи доводи предстанвика позивача, про те, що стверджує, що відповідач ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем на якого не можуть поширюватися гарантії, передбачені ч. 5 ст. 390 ЦК України, в межах відповідної стадії судового розгляду, суд зауважує, що поза увагою представника позивача залишилась відсутність у суду процесуальної можливості наперед встановити добросовісність,чи недобросовісність набувача, яким є відповідач. При цьому належний висновок щодо добросовісності, чи недобросовісності відповідача, суд має право викласти лише у судовому рішенні, постановленому за наслідками судового розгляду. Отже, суд має вжити всіх, передбачених законом заходів з метою захисту прав відповідача, як потенційно добросовісного набувача.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

За таких обставин, суд визнає, що позивачем не усунуто, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, отже провадження у справі є таким, що відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу (зокрема, вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України), а позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Щодо клопотання представника відповідача про прийняття до розгляду в межах справи № 463/5209/23 зустрічний позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м. під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3, к., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101), суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Так, дійсно згідно із ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Враховуючи наведе, колегія суддів виходить із того, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним.

Виходячи з принципів рівноправності, диспозитивності та змагальності сторін, цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогамстатей 175і177цього Кодексу. При цьому, до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положеннястатті 185цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 194 ЦПК України).

Таким чином, тлумачення ч. 2 ст. 193 та ч. 1 ст. 194 ЦПК України дає підстави для висновку, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.

Поряд з цим, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, тому визначивши взаємопов`язаність позовів, суд, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям.

В свою чергу, аналізуючи зазначені норми процесуального закону, у жодному разі немає підстав стверджувати про те, що законодавець пов`язав можливість розгляду судом зустрічного позову із процесуальними наслідками (результатом розгляду) щодо первісного позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що залишення позову без розглядуце форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При цьому, і таке процесуальне рішення не є таким, що створює безальтернативні висновки по відношенню до зустрічного позову, який перебуває у провадженні суду.

Зазначене узгоджується із актуальною практикою касаційного суду, де у випадках залишення первісного позову без розгляду, зустрічний позов був розглянутий по суті спору, що підтверджується постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року, справа № 757/2862/16.

Іншими словами, після залишення первісного позову без розгляду, зустрічний позов стає єдиною, самостійною матеріально-правовою вимогою між учасниками спірних правовідносин, яка за умов відповідності вимогам ЦПК України має бути розглянута судом по суті, за виключенням винятків передбачених законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 177 ч. 4, 257 ч. 1 п. 8, 353 ч. 1 п. 16 Цивільного процесуального кодексу України,-

п о с т а н о в и в:

позовну заяву Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.

Прийняти до розгляду в межах справи № 463/5209/23 зустрічний позов ОСОБА_2 до Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 46,6 кв.м., житловою площею 20,8 кв.м. під літ. А-1, до будинку приналежні сарай Б, господарські споруди 1-3, к., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2324967646101).

Роз`яснивши право відповідачу за зустрічним позовом надати відзив відповідно до ст.178 ЦПК України та додати до відзиву докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача.

Відзив на зустрічний позов подається у строк не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про прийняття зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом має право подати відповідь на відзив на зустрічний позов протягом 10 днів з дня вручення їй відзиву на зустрічний позов, відповідач за зустрічним позовом має право подати заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов протягом 10 днів з дня вручення йому відповіді на відзив на зустрічний позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 352 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Н.В. Нор