Рішення № 132183610, 01.12.2025, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/821/25

Провадження № 2/581/462/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2025 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

21 жовтня 2025 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» через підсистему Електронний суд звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує такими обставинами.

25 жовтня 2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір, за яким останній отримав від товариства кредит у розмірі 6000 грн на строк 124 дні, із встановленими процентними ставками у розмірі 1% та 0,5% за один день користування кредитом. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав шляхом надання останньому кредиту відповідно до умов укладеного кредитного договору, а відповідач у порушення своїх зобов`язань борг своєчасно не повернув, відсотки не сплатив.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 16200 грн, з яких: 6000 грн тіло кредиту, 5580 грн проценти, 1620 грн комісії, 3000 грн неустойки, а також відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи провести у спрощеному порядку без виклику та повідомлення сторін.

Позивач 22 жовтня 2025 року отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі.

Відповідачу за місцем реєстрації надсилалися ухвала суду про відкриття провадження у справі, однак вказана кореспонденція не була вручена з підстав відсутності адресата за вказаною адресою. У силу положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України кореспонденція вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, що зареєстроване у встановленому законом порядку. Відповідно у встановлений судом строк письмовий відзив проти позову з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надав.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

25 жовтня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №25.10.2024-100002628, шляхом підписання заявки, пропозиції (оферти) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт). За вказаним договором відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн на строк 124 дні, дата повернення (виплати) кредиту 25 лютого 2025 року, процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежу, процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», комісія за надання кредиту 9 % від суми кредиту, що дорівнює 540 грн. За кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка у сумі 75 грн.

У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №25.10.2024-100002628 (кредитної лінії) зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування йому коштів за даним та наступними договорами: 5366-39хх-хххх-2539.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) підписані електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора Е614.

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ «ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», адресованого ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», на виконання укладеного між ними договору про надання послуг з переказу коштів від 4 січня 2024 року № ФК-П-2024/01-2, 25 жовтня 2024 року о 20 год 15 хв на платіжну картку клієнта номер картки НОМЕР_1 успішно перераховано кошти на суму 6000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 548339430; призначення платежу: видача за договором кредиту № 25.10.2024-100002628 (а.с. 18-24).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.10.2024-100002628 від 25 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 16200 грн, з яких: 6000 грн основного боргу, 5580 грн проценти (нараховані за період з 25 жовтня 2024 року по 25 лютого 2025 року, 1620 грн комісії, 3000 грн неустойка (а.с. 17).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із наданої позивачем інформації за укладеним договором вбачається, що з 25 жовтня 2024 року відповідач користується кредитними коштами, прострочив виконання зобов`язання на погашення заборгованості та на момент подачі позову до суду має заборгованість за кредитним договором.

Стосовно нарахування комісії.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту також підтверджене і постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Умовами договору визначена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі: 540 грн, як плата за надання кредиту, і нараховується в день видачі кредиту, а також по 540 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п. 9 договору).

Таким чином, умовами кредитного договору передбачено нарахування позивачем комісії за супровідні послуги кредитодавця у загальному розмірі 1620 грн, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язаної з наданням кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач зобов`язався повернути позику, сплатити проценти та комісію, однак вказані договірні зобов`язання не виконав, тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотками за користування кредитними коштами та комісії підлягає задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту в розмірі 6000 грн, відсоткам у розмірі 5580 грн. та комісії у розмірі 1620 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки.

Частинами 1, 2 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який безперервно триває станом на час розгляду справи.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін кредиторам знову дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Таким чином, на день нарахування неустойки чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК України. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Враховуючи те, що договір позики між сторонами укладено 25 жовтня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення виконання зобов`язання нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває дотепер, станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3000 грн та відсутність підстав для їх задоволення. Така заборгованість підлягає списанню позивачем.

Щодо розподілу судових витрат.

На виконання статті 141 ЦПК України у зв`язку з частковим (на 81,5 %) задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1974 грн (2422,40 грн х 81,5 %) на відшкодування сплаченого при зверненні з позовом судового збору.

Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором від 25 жовтня 2024 року № 25.10.2024-100002628 у розмірі 13200 грн, з яких: 6000 грн тіло кредиту, 5580 грн проценти за користування кредитом, 1620 грн комісія.

У частині позовних вимог про стягнення неустойки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 1974 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»; вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ; код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д. В. Сізов