Ухвала суду № 132181006, 11.11.2025, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2054/25

Провадження №2/190/920/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року м.П`ятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

В провадженні П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25.09.2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду без виклику сторін.

03.11.2025 року представник позивача - Горна В.І. в системі «Електронний Суд» подала заяву про закриття провадження по справі, просить також вирішити питання про повернення сплаченого судового збору із державного бюджету.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам заяви про закриття провадження по справі, доходить до наступного висновку.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третястатті 13 ЦПК України).

Таким чином, закриття провадження у справі на підставі відсутності предмету спору буде суперечити закону, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі між сторонами існував спір, і був вирішений сторонами добровільно, вже під час перебування справи на розгляді суду.

Однак, враховуючи, що між позивачем та відповідачем відбулося позасудове врегулювання спору вже після звернення позивача до суду з даним позовом та позивач фактично відмовляється від продовження судового розгляду, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За змістом п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з ч. 2ст. 255 ЦПК України, під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі, суд зокрема, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно ч. 3ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції,відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по сутісуд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із платіжної інструкції № СЦ00040306 від 22.08.2025 року, - оплата судового збору за подачу вищевказаного позову до суду у розмірі 2422 грн. 40 коп. була перерахована до ГУК у Дніпропетровській області.

Враховуючи, що заява про відмову від позову розглянута до розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу 50 відсотків сплаченої суми судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49,206,255,256 ЦПК України, п.3 ч.1ст. 7Закону України «Про судовий збір», суд,-

ухвалив:

Провадження у цивільній справі №190/2054/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- закрити.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській областіповернути платнику судового збору - ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.,що дорівнює50 % сплаченого таким учасником справи судового збору від загального розміру2422 грн. 40 коп.,відповідно до платіжної інструкції № СЦ00040306 від 22 вересня 2025 року (отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/м.П`ятихатки/22030101; рахунок отримувача UA51899998080313121206000004623; МФО 899998, призначення платежу: 101; Судовий збiр за позовом ТОВ Споживчий центр до ОСОБА_1 , П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Cуддя: Ю.В.Кудрявцева